Тетяна Осадчук понад 10 років очолює комунальну установу «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю» міста Бердичів Житомирської області. Постійний пошук нових можливостей для розвитку закладу – невід’ємна складова цієї роботи, тому пропозиція від партнерів організувати в Центрі осередок самодопомоги зацікавила Тетяну. Спочатку групи з’явилися для батьків дітей з інвалідністю, та невдовзі вона почала працювати й з іншими аудиторіями і наразі успішно веде кілька різних груп.  

*** 

Бути всебічно обізнаним – це вимога часу. У мене п’ять дипломів компетентності – бакалавр з економіки та з права; магістр державного управління, з психології та з фізичної терапії і ерготерапії. Знання з різних галузей допомагають у разі потреби розглядати проблему під різними кутами зору. Це дуже важливо для моєї роботи, адже я маю приймати правильні управлінські рішення у керуванні реабілітаційним центром. З іншого боку, я психолог-практик, і у цій сфері також треба постійно бути в курсі подій наукового світу. 

До того ж важливо адекватно реагувати на виклики, з якими ми стикаємося сьогодні, а вони дуже непрості. Тому всі ці обставини зумовлюють мій постійний рух уперед. 

З початку повномасштабної війни в Центрі реабілітації був відкритий гуманітарний штаб. Ми почали приймати гуманітарну допомогу не тільки для наших вихованців – дітей з інвалідністю, а й організували підтримку для вимушених переселенців та взяли під свою опіку людей пенсійного віку.  

Багато хто зі знайомих та частина працівників центру виїхали за кордон. У мене навіть думки такої не було. Натомість мала гостре відчуття, що я потрібна своїй країні, тут і зараз, усі сили були покладені на допомогу постраждалим та підтримку сімей, які виховують дітей з інвалідністю. 

Про методологію груп самодопомоги я дізналася від наших партнерів ГО «Воскресіння», яку очолює Оксана Трибун. За багато років співпраці Центру реабілітації та «Воскресіння» у нас було впроваджено немало креативних рішень, і пропозиція вести групи самодопомоги на базі нашої установи стала одним із них. Так я опинилася в перших рядах серед тих, хто упроваджував методологію ГСД у Бердичеві, оскільки до нас цього в місті ніхто не робив.  

Першими учасниками груп, які проводилися в нашому Центрі, стали батьки, котрі виховують дітей з інвалідністю, а найпершою темою, з якою ми працювали, була «Страх: як з ним упоратися в час війни». Ми обговорювали особистий досвід кожного учасника, розбирали можливості подолання страху, техніки дихання. Для наступної зустрічі вибрали одне з питань, якого торкалися під час обговорення, і надалі у виборі тем ми спираємося на цей принцип: звертаємося до запитів, які формуються під час проведення груп. 

Згодом я почала працювати у форматі ГСД з військовими та вимушеними переселенцями. Група – це можливість для її учасників відчути себе частиною спільноти, де у людей є схожі проблеми або життєві ситуації і вони з цим справляються. Це про підтримку та розуміння, що особливо важливо для тих, хто почувається ізольованим у своїх негараздах. 

Моє рішення стати фасилітаторкою та вести групи обумовлено бажанням допомагати людям, яким ця допомога потрібна. Я застосовую тут свої знання як психолога та особистий досвід взаємодії з людьми і бачу результат. 

Як інструмент соціально-психологічної реабілітації групи є дієвим форматом, адже кожен учасник такої групи може виговоритися, поділитися своїм особистим досвідом. Однак для успішної роботи важливою є фігура фасилітатора і те, як він чи вона побудує свою роботу. Фасилітатор має бути неупередженим, дружньо та екологічно ставитися до кожного учасника. Завжди треба пам’ятати про принцип «не нашкодь». Фасилітатору ГСД необов’язково мати освіту психолога, але він повинен уміти підтримати в момент емоційного напруження та володіти техніками надання допомоги в ситуаціях, які можуть виникнути під час групи.  

Моє життєве кредо: вихід є завжди. Не треба боятися шукати його, адже сміливим допомагає сама доля. Якщо не вдається знайти самостійно – є сенс звернутися по допомогу. І такою підтримкою може стати психолог або група самодопомоги, залежно від вашого особистого запиту. 

***

Читайте більше історій на порталі ГУРТ  

*** 

Ресурсний центр ГУРТ працює над розвитком групової соціально-психологічної реабілітації за підтримки Уряду Швеції та Національного фонду демократії (NED).  

Цей матеріал підготовлено у рамках проєкту «Психосоціальна самодопомога для підтримки громад України», що здійснюється Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Швеції.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам цього матеріалу і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за вміст матеріалу несуть виключно його автори/авторки. 

_________________________________________________________________________

Приєднуйтеся до спільноти змінотворців ГУРТа в соцмережах:  

• Facebook
• Telegram
• YouTube
• X
• Instagram 
• WhatsApp