Велосипед як вид транспорту здобуває щодень все більше нових прихильників. Зокрема, із жовтня в Києві запущено перший велопрокат. Про велосипедний спосіб життя ГУРТ поспілкувався із Костянтином Карачовим – засновником організації «Веловуйки». Він підтвердив: бізнес і задоволення в одному – роблять людину щасливою. 

"Поїздка починалася задовго до старту -  з моменту, коли приходила ідея"

ГУРТ: Костянтине, розкажіть, коли та як була заснована організація?

Все почалось у 2008 році, коли я вирішив спробувати себе в ролі велоінструктора. Не можу сказати, що я займаюсь велоспортом, хоча велосипед завжди цікавив мене як ідеальний засіб для подорожей. Ще з 2006 року я часто організовував подорожі для своїх друзів: продумував маршрути, збирав команду. Ми їздили Україною майже кожні вихідні. З часом почали їздити і за кордон: Румунія, Словаччина чи Болгарія. Велосипедні подорожі стали для мене найбажанішим заняттям у вільний час. Поїздка починалася задовго до старту -  з моменту, коли приходила ідея. Збір інформації, підготовка маршруту, робота з картами – це вже подорож.

ГУРТ: Якою була Ваша найдовша подорож велосипедом?

Напевно, коли я поїхав у Карпати. Просто вийшов з дому, сів на велосипед і поїхав. Дорога туди зайняла 8 днів, потім, вже у Карпатах, протягом 10 днів я катався з групою з Тернополя і ще 8 днів повертався назад. Виходить, 26 днів безперервно я провів на велосипеді.

ГУРТ: Як виникла ідея займатися велотурами?

- Я впевнений, що в житті нічого не відбувається просто так. Багато людей вплинули на моє рішення. Пам’ятаю своє знаймство із спелеоінструктором Катею Медведєвою. Вперше я зіткнувся з людиною, яка не працювала в офісі, а постійно подорожувала і при цьому  мала гроші. Почав розпитувати і тоді з`явилася думка, що непогано було б так жити – не прив`язуватися до графіку, до роботи, займатися цікавими справами і при цьому заробляти. Ще мене дуже надихнули хлопці з Тернопільського турклубу. Я багато разів їздив з ними як клієнт і мені подобався їх спосіб життя, робота – це був дуже позитивний приклад для мене. Так прийшло бажання стати велоінструктором. Останнім кроком стало моє звільнення.

Є такий вислів: «Знайди собі вчителя або відправляйся подорожувати»

ГУРТ: Чи легким був цей крок? 

- Це було спонтанне рішення, коли я прийшов на роботу вранці, не знав, що звільнюся. Просто було таке загальне почуття незадоволеності власним життям. Я працював у цій компанії 6 років, і це почуття зростало, щось було не так, я не мав ентузіазму до роботи, намагався її уникати, втікати на каву, ходити на прогулянки в парк. Словом, робив усе, аби не працювати і не знаходитись у офісі. Це, звісно, відображалось на результаті і якось мене у черговий раз керівництво покликало на "серйозну розмову". Настав такий момент, коли потрібно було щось обіцяти, говорити, що виправлюсь, хоча в душі я розумів, що в мене немає бажання ці обіцянки виконувати. Мені не хотілось виправдовуватися й вибачатися, і я сказав, що звільняюсь. Незважаючи на спонтанність цього рішення, я вже давно був готовий до нього. Для цього я попередньо пройшов 3 етапи: побачив, що можна жити, не працюючи в офісі, познайомився з інструкторами, які мене надихнули, розчарувався у своїй роботі.

ГУРТ: Чому саме велосипед?

- Пішки багато не пройдеш. На машині можна проїхати більше, але швидкість надто велика. Коли ж їдеш на велосипеді, очі встигають сприйняти все навколо, ти залишаєшся зануреним у довкілля, сприймаєш звуки, запахи, дотик вітру. Є такий вислів: «Знайди собі вчителя або відправляйся подорожувати». Подорожі розвивають людину, з них вона повертається іншою.

"Головний ресурс – бажання, жодних початкових капіталів, нічого екстраординарного"

ГУРТ: Які ресурси були потрібні, щоб створити організацію?

- Головний ресурс – бажання, жодних початкових капіталів, нічого екстраординарного. Ми просто катали людей і, напевно, непогано це робили, бо люди до нас поверталися, ще й приводили знайомих. Турів ставало дедалі більше, більше людей стало їздити, до мене приєдналась моя дівчина і, врешті-решт, це стало основним видом нашої діяльності. У нас ще є інструктори, які їздять в тури. Однак у цих людей є основна робота, а «Веловуйки» – то для них хобі, на якому вони ще й заробити можуть.

ГУРТ: Скільки Ви набираєте людей у подорож?

- По-різному, але в середньому - близько 15 осіб. Буває менше, буває більше. Найчастіше люди подорожують самі або парами, трапляються і сім`ї з дітьми, але це рідше.

"Найкраща реклама для нас – це люди, які повертаються з подорожей"

ГУРТ: З якими труднощами зіштовхувалися, коли створювали організацію?

- Найбільша проблема полягала у відсутності клієнтів – їх просто не було. А гроші треба було заробляти. На початковому етапі ми пробували різні види реклами: листівки, газети, журнали, сайти... Єдиний інструмент з комерційної реклами, яким ми користуємося дотепер – це реклама в метро. Переважно ми інформуємо про тури на нашому сайті. Решта способів у нашому випадку не спрацювали, ми тільки даремно витрачали кошти, тому й відмовилися від цього. Найкраща реклама для нас – це люди, які повертаються з подорожей, розповідають друзям про те, що їм сподобалося у мандрівках, передають емоції, показують фотографії, слухачі заряджаються цими враженнями і теж приходять до нас. Це безвідмовна реклама і вона є безкоштовною! А сьогодні я б і не сказав, що є якісь конкретні труднощі. Ми просто потихеньку розвиваємося, і «Веловуйки» ростуть разом з нами.

ГУРТ: Яким чином забезпечуєте безпеку в подорожах?

- По-перше, наші маршрути завжди плануються, цим займаємось удвох - я з Наталею. По-друге, є правила безпеки, перевірені нашим досвідом, вони прості. За кермом у нас жодного алкоголю. Хоча це й велосипед, але голову розбити можна, тому ми вимагаємо використовувати шолом. Залежно від місцевості, слід знати, як себе поводити, щоб знизити ризик падіння чи аварій практично до нуля. Звичайно, ризик є завжди, але якщо виконувати всі рекомендації інструкторів (яких, зазвичай, є двоє на велику групу або один – на малу), то цей ризик можна звести до мінімуму. По-третє, якщо тур непростий, на нашому сайті завжди позначено рівень складності. Коли ж людина хоче на нього записатись, ми запитуємо про рівень її фізичної підготовки, досвід поїздок на велосипеді тощо. І якщо я бачу, що рівень підготовки нижчий, ніж того вимагає маршрут, я клієнта про це попереджаю та пропоную легший тур – ми намагаємося недосвідчених людей у серйозні та складні тури не допускати. Але буває й таке, що клієнт наполягає. Якщо він серйозно налаштований і готовий терпіти труднощі, питань немає.

ГУРТ: Ви проводите тури лише туди, де були самі?

- Ми шість років займаємося велотурами і тільки в цьому році поїхали туди, де раніше не були. Але тільки через те, що вже маємо певний досвід і розуміємо, що інформації, яку ми взяли з Інтернету, зі звітів інших людей, достатньо, і нам не потрібна попередня розвідка. Якщо ж виникають найменші сумніви про те, що там буде і як їхати, звісно, ми проводимо попередню перевірку. Під час розвідки вивчаємо усі можливі місця, куди не варто їхати. А вже з групою інструктор думає переважно не про те, яким шляхом йому їхати, а як працювати з людьми, інструктувати їх та допомагати їм. Бонусом для тих, хто їздить з нами, є те, що їхній велосипедний рівень зростає. Велосипед – нехитра річ, і якщо людина регулярно катається, то сама доходить до певних правил. Але є такі нюанси, про які можна довго не здогадуватися, тому неправильно кататися. Ми охоче ділимося досвідом, тому наші клієнти швидко виходять на кращий рівень і починають їздити в складні подорожі.

ГУРТ: Чи задоволені Ви зараз своїм життям?

Ні, звичайно. Мені здається, що людина дуже рідко досягає того рівня, коли її все влаштовує. Це безперервний процес – коли ти досягаєш чогось більшого, перед тобою відкриваються нові можливості. Це не означає, що ти дійшов до якоїсь точки, на якій можна зупинитися і сказати: «Я все влаштував ідеально і можна розслабитися». Але я рухаюсь у правильному напрямку і можу сказати, що зараз моє життя влаштовує мене більше, ніж 6 років тому. І я не зупиняюсь на досягнутому: ми самі розвиваємось, і наші «Веловуйки» теж розвиваються.

ГУРТ: Що порадите тим, хто хоче створити власну організацію?

Що людину завжди лякає? Напевно, невідоме – люди вигадують собі проблем більше, ніж їх є. Можна довго прораховувати новий проект, але в певний момент потрібно залишити роздуми і перейти до дій. Коли людина зіштовхується з якоюсь новою сферою, то її можливості до продумування та аналізу обмежені. Нехай перший крок буде неправильним, але він дасть інформацію про те, куди йти далі. Тож відкидайте сумніви і дійте!

Спілкувалася Вікторія Хренова
Редагування Анжеліки Клайзнер

Читайте та коментуйте також:

• «Альтер-Спорт»: найбільша нестача відчувається завжди у справжніх лідерах та коштах
  
• Юлія Бекмурзіна: Активної молоді багато, просто вони про це ще не знають
  
• Чи можливий “Тур де Франс” у Києві? (відео)
  
• Організатор безкоштовних екскурсій: “Жити в некоханому місті все одно, що жити з некоханою людиною”

Увага! Копіювання доступне лише для зареєстрованих користувачів порталу ГУРТ. Реєстрація займає менше однієї хвилини.