bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Вісімдесят днів дистанційного навчання: досвід Української академії лідерства

Як в умовах карантину втримати увагу, мотивацію, залученість та бажання вчитися, ділиться досвідом студентка Української академії лідерства осередку у м. Львів - Олександра Тарасенко. Синергія команди, цінності Академії та новітні технології. 

***

Карантин. Пандемія. Самоізоляція. Ці слова як “грім серед ясного неба” з’явилися в останній день весняних канікул, коли ми, студенти, повертались зі своїх рідних міст до Львова, в осередок Української академії лідерства. Відпочилі, сповнені бажання та нових сил увірватися в ритм формаційного процесу, навчання й роботи над собою. В один момент все змінилося. Неприйняття. Туга за уалівською родиною. Чому так? Мільйон питань, які виринали в голові, але команда осередку нам не дозволила падати духом, бо навчання ніхто не відміняв. Ось так ми вже 80 днів дистанційно проходимо формаційну програму. Як все починалося та які маємо спільні здобутки, незважаючи на відстань, онлайн режим, ділимося з вами. 

Українська академія лідерства – це 10-місячна освітня програма розвитку для випускників шкіл віком від 16 до 20 років. Навчання триває 6 днів на тиждень, а студенти проживають у кампусах Академії. Програма допомагає молоді знайти своє призначення, пізнати країну та світ, усвідомлено обрати майбутню професію та розкрити лідерські якості.

Буквально за кілька днів, після оголошення карантину, програму було повністю переплановано в онлайн формат. Якщо в осередку ми починали день з руханки, то в умовах карантину цей процес набагато цікавіше відбувається. Тільки уявіть собі, 07:45 год. у різних куточках України прокидається студент УАЛу та через програму zoom демонструє вранішнє сонечко у Краматорську, як прекрасно бігти через поля Волині та гімнастичні вправи на берегах Чорного моря.  

Окрім бадьорого ранку, ми звикли розпочинати день з цікавих новин або ділення досвідом. Із захопленням слухали розповіді двох мандрівників-велосипедистів зі Швеції, які застрягли через карантин в Україні та ділилися пригодами своєї навколосвітньої веломандрівки. Родзинками наших інтелектуальних ранків беззапечерно стали життєві історії та лекції від батьків студентів. Мене частенько охоплював подив від того, які у нас талановиті та цікаві батьки, як багато ми ще про них не знаємо. Карантин “надав” таку можливість і ми нею скористалися.  

Формаційна програма Академії побудована на трьох напрямках: інтелектуальному, фізичному та емоційному. Щоденно ми отримували порцію нових знань, знайомилися з експертами у різних галузях, проте віртуально. В цілому змінилось небагато: тепер лектора бачимо не наживо, а у віконечку комп’ютера. Спортивні блоки програми виконуємо самостійно або під пильним онлайн наглядом тренерки Орисі Дем’янюк-Мочульської, яка не просто тренерка, а львівська легкоатлетка. Приємним бонусом перебування вдома є можливість вправлятися у їзді на велосипеді, долати великі відстані та тренувати м’язи тіла. 

Тривале перебування одне одного на відстані та по різні сторони екранів вплинуло на наш емоційний зв’язок. Проте креативності немає меж і ми почали разом готувати. Саме так, одночасно 40 людей з допомогою zoom конференції пекли, варили, смажили та тушкували. Це наче телевізійна програма про куховарення, тільки у ній не зірки шоу-бізнесу, а головними кухарями виступають студенти УАЛу та наші, не менш вправні, ментори. За весь цей час ми встигли навчитися пекти піцу, банановий пиріг, тертий пиріг, банош, млинці за сімейним рецептом однієї зі студенток, запікати курку, локшину з грибами, м’ясом та овочами. Це настільки класний процес, неформальна комунікація, вир емоцій та здивоване обличчя мами, яка не вірить своїм очам, що її дитина почала готувати. Спробуйте, УАЛ рекомендує! 

Окремим елементом програми завжди було й залишається волонтерство. От тільки тепер воно, як і все, в онлайн форматі. Називаємо його віртуальне волонтерством, адже перекладаємо статті для Вікіпедії, ловимо “тролів” на сторінках Фейсбуку, пишемо субтитри до відео на YouTube, розшифровуємо та оцифровуємо електронні декларації, пишемо статті для проєкту “Ukraїner”, транскрибуємо аудіо-інтерв’ю спогадів очевидців Другої світової війни та ще багато іншого, все й не перелічити.

Після насиченого дня звикли підводити підсумки та аналізувати здобутки, стан виконання завдань, такий елемент нашої програми називається рефлексія. Нещодавно ми мали велику рефлексію змін, до якої ретельно готувалися, адже переосмислювали власні зміни за 9 місяців життя в уалівській спільноті. Часом ти не помічаєш як змінився, тому унікальність цієї рефлексії в тому, що одночасно отримаєш майже 40 відгуків про свої сильні сторони, зони росту. Через уста іншого почути про свою історію, яка трапилась з тобою в УАЛі. Чи пригадати один одному спільні моменти, які нас об’єднують. Ніколи б не подумала, що дивлячись на людину з монітору, зможу сповна відчути її присутність. Цінність таких моментів у тому, що онлайн формат не перешкода, якщо маєте чимало спільного.

А як щодо мотивації? 

В таких умовах надзвичайно мотивують та підсилюють виклики (challenges), які ми формуємо один для одного. Що це може бути? І як це працює у нас? Наприклад, місяць вегетеріанства, пробігти 15 км разом з іншими студентами, лягати спати до 00:00 і прокидатися о 06:00 тощо. Багатьом подобаються такі “змагання”, бо це гарна нагода спробувати щось нове, дисциплінувати себе, виробити навичку. В такому середовищі, як наше, це робити не так вже й важко, бо багато людей підтримають або ж з тобою приймуть виклик. Проте з карантином навіть челенджі стали іншими, набагато серйозніші та маштабніші. Найзапекліший виклик кинула нам, студентам, команда менторів. Впродовж 2 тижнів 5 команд (студенти розділені на групи по 10-ть та команда наставників) змагалися за першість у таких дисциплінах: біг, читання і заповнення “компасу” (своєрідний щоденник уалівця). Ми щоденно старалися перевершити себе, бо ж командний челендж - це коли вклад кожного важливий. Студенти, на відстані сотень кілометрів один від одного, змогли згуртуватися заради спільної цілі та побудувати справжні команди. До того ж, кожен взяв щось для себе: хтось покращив біг, комусь нарешті вдалося більше читати та відпрацювати навичку планувати час. Було складно, але водночас корисно. І головне, що результати вражають, разом, за 2 тижні, прочитали 35 675 сторінок та пробігли 3070 км!

Втрати=здобутки карантину 

Втрати, пов’язані з тим, що не відбулося або ж реалізувалося в інший спосіб. Весна в Академії - це час досліджень, коли студенти мали тиждень провести в країні ЄС, де б вивчали досвід країни та презентували Україну. Мандрівка в Бельгію відбулась віртуально: спілкувалися з послом України в Бельгії, представником України при ЄС, а також з українськими студентами, котрі навчаються в Бельгії. Наш новий досвід онлайн-експедицій на цьому не закінчився, далі ми помандрували різними куточками України. Проте найколоритнішою виявилось Закарпаття, а особливо його Гуцульська частина. Лише уявіть собі, коли 40 людей по всій Україні, в zoom співають пісню “Гуцулка Ксеня”. Це так надихає! 

Наостанок розкажу про спортивні змагання між всіма осередками, а їх у нас аж сім: у Львові, Маріуполі, Чернівцях, Миколаєві, Харкові, Києві, Полтаві. Ми цілий рік готувалися до Кубку УАЛ, який, не повірите, але також відбувся онлайн. Першою частиною змагань став всеУАЛівський забіг на різні дистанції. Хтось біг свої 5 км, 10 км або ж переможний 21 км. Переможний, бо для багатьох це були їхні перші такі великі дистанції. Проте найважче було попереду, коли впродовж 3 днів осередки змагалися у різних дисциплінах: танці, відтискання, прес, набивання м’яча, велоспорт, шахи, дебати. І все це проводилось онлайн, за чітко прописаною програмою, регламентом, з незалежними суддями. Організація від наших наставників вражає! Та й ми потішили, адже студенти УАЛ Львів виграли Кубок! Ніколи в житті не подумала б, що можна настільки злагоджено працювати й так відчувати командний дух на шалених відстанях один від одного. Це все було. Це просто треба прожити!

Дистанційне навчання - це час можливостей, коли з тобою відбувається багато твоїх “вперше”, коли ставиш високу планку і досягаєш, здавалося б, неможливого. Це новий досвід, нові виклики та здобутки, переосмислення цінності один одного у твоєму житті, цінності спільноти, яку ти полюбив, якої тобі так бракує, до якої хочеш повертатися.

Авторка - Олександра Тарасенко, УАЛ Львів 

Контакти

  • Українська академія лідерства https://ual.ua/
Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 1  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.