Результати конференції «Майбутнє громадянського суспільства в Україні: пошук шляхів консолідації», яку організовував Ресурсний центр ГУРТ разом із Українським католицьким університетом у форматі пошуку майбутнього, стали базисом для подальшої роботи активістів.

Олександр Антиков, який представляє Київську школу методології, а під час конференції – ІТ-намет, що діяв на Майдані Незалежності під час Революції гідності, впевнений: ідеї, напрацьовані спільними зусиллями великої кількості людей, повинні жити далі, виходячи за межі проведеного заходу. Команда, у якій був і Антиков, під час пошуку майбутнього розкрила своє бачення проблеми соціального діалогу, точніше його відсутності між трьома гілками – владою, бізнесом та громадським сектором.

«Є навіть ЗУ «Про соціальний діалог в Україні», однак він виокремлює обмежені групи учасників такого діалогу. В основному, це стосується влади, роботодавців та найманих працівників. Тут, наприклад, зовсім не окреслене поняття громадянського суспільства, а воно найчастіше і потребує того, щоб його думку почули. Також немає механізму взаємодії з бізнесом. Ми розглядаємо варіант, де всі три сторони матимуть вигоду та виступатимуть повноцінними партнерами», – підкреслив Олександр Антиков. 

Під час першого робочого зібрання учасникам вдалося детальніше проаналізувати проблему й визначити, які інституції та організації могли би бути зацікавлені в налагодженні такого діалогу. В результаті з'явився чорновий варіант документа з окресленою проблематикою. Активісти визначилися з можливим форматом круглого столу, а також із тими потребами, задовольнити які можна через налагодження контактів між усіма сторонами.

Головний спеціаліст департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації Лідія Сенюта відзначила, що влада недостатньо контактує з громадянами, хоча до діалогу і звітності нібито зобов'язує чинне законодавство, – неналежно ведуться сайти, відповіді на запити громадян нерідко носять формальний характер, крім того, самі громадяни часто не знають своїх прав і механізмів взаємодії.

«Ми всі пам'ятаємо, до чого призвело невиконання обіцянки одного політика «почути кожного». Суспільство змінилося, і така участь може чекати на будь-кого, тому не варто поверхнево сприймати важливість соціального діалогу. Натомість, слід серйозно поставитися до методики його проведення, особливостей та специфіки, зрозуміти, які фахівці потрібні для цього. Наша робоча група вже має бачення початку процесу та його етапності – від внесення змін на законодавчому рівні до взаємодії з різними соціальними групами на різних рівнях. Поки працюємо в тісному колі тих, з ким починали розмірковувати над проблемою, але щиро сподіваємося, що до нас долучаться інші люди, які теж переймаються питанням соціального діалогу і готові працювати над його вирішенням», – зауважила Лідія Сенюта.

До спільної роботи вдалося долучити журналістів, юристів, філософів, педагогів, психологів. Однак, зважаючи на те, що тематика, над якою працюють активісти, стосується різних верств українського соціуму, група відкрита для всіх охочих зробити власний внесок у спільну справу.