bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Патріотизм - любов до Батьківщини. Що ще?
04.02.2014

Належте до різних політичних течій, сповідуйте різні релігії,
але не забувайте, що ви — французи
Жан–Жак Руссо

В українському суспільстві патріотизм – одне з багатогранних і багатоаспектних явищ. Патріотизм викликає найрізноманітніші почуття та асоціації у наших громадян – від любові до неприйняття, від піклування до повної байдужості, від зачарованості до огиди.

Часто патріотизм плутають з націоналізмом, але патріотизм є значно давнішим поняттям і несе набагато менше теоретичне навантаження. Націоналізм передбачає, що народи існують як реальні і чітко окреслені цілісності; натомість патріотизм може означати просто прив’язаність до певної місцини або способу життя і не потребує ніякої абстрактної ідеї «країни».

Більшість словників дає визначення патріотизму як любові до Батьківщини. Зокрема, за Академічним тлумачним словником української мови, патріотизм – це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. За філософським словником патріотизм – (грец. patre - батьківщина) – громадський і моральний принцип, який характеризує відношення людей до своєї країни, який проявляється в певному образі дій і складному комплексі суспільних почуттів, який зазвичай називають любов'ю до батьківщини.

Фото: http://reporter.cv.ua

Любов до Батьківщини вустами молоді

Український патріотизм як цілісне явище ще формується. І поки він загоює рани, залишені в спадок від радянського батога, та бореться з ожирінням, що викликане пряником – також радянським, в Україні підростає нове покоління. Для них патріотизм – це турбота, відповідальність, любов.

ГУРТ у рамках Місяця патріотизму звернувся до молоді України та дізнався, що для них особисто є патріотизмом.

Катерина Габак, донеччанка:



- Как и многие другие, в широком смысле слова, я определяю для себя патриотизм как любовь к Отечеству. В этом контексте – да, я патриотка, потому что, несмотря ни на что, я все-таки люблю Украину. Хотя иногда мне кажется, что это такое мазохистское чувство. Но что поделать. Бывает прогуливаешься по тихим улочка Подола, например, и чувствуешь, с одной стороны, покой, с другой – что-то такое щемящее в сердце и понимаешь, как здесь круто. Может, это какая-то связь с предками, которая у меня включается иногда.

Да и даже касательно своей малой родины я тоже скорее патриотка, чем нет. Меня постоянно задевают, когда Донецк ассоциируют исключительно с Януковичем, криминалом… Я-то знаю, что если бы Донецк действительно был таким, то книжный магазинчик моих родителей уже давно бы закрылся, но нет же, ходят и покупают что-то. Да и балет, и опера у нас шикарные. Не стоит забывать, откуда Соловьяненко родом.

Но, с другой стороны, я космополит в том смысле, что у меня нет страха перед тем, что наши традиции могут куда-то исчезнуть или что чья-то чужая культура будет превалировать. Я уверена, что если культура сама по себе сильна, то влияние других её не тронет, а жить в законсервированной стране я не хочу. Если же что-то начинает отмирать, то оно рано или поздно все-таки умрет. Это необратимый процесс. К тому же, мы живем в эпоху глобализации, где нет места "шароварному" патриотизму с намеком на культурный нацизм. Мне чуждо русофобство, которое свойственно многим квасным патриотам.

Как искусствоведа меня бесит, когда все пытаются привязать к Украине (начиная с Вед, заканчивая тем, что Иисус Христос был украинцем). Да и не верю я, что какой-то язык может выжить другой, в том смысле, что если украинский язык считают утесненным, то это вина не только русского языка и русскоязычной половины, но и украиноязычной тоже. Яркий пример тому Грузия или Чехия: раньше там тоже у многих людей русский был вторым языком, но потом это все сошло на нет. Да и всякий наносной патриотизм от меня тоже далек. Например, я никогда не понимала, зачем так важно носить вышиванки в повседневной жизни. Немцы ведь не носят свою национальную одежду, но при этом отлично понимают, к какой нации принадлежать. Я не ем борщ, да и сало в общем-то тоже.

Само слово "патриотизм" часто вызывало у меня отторжение, так как ассоциировалось именно с какими-то бытовыми штуками типа стрижки оселедця, поэтому я часто говорила, что я космополит, а значит не могу быть патриоткой. Да и потом, как можно любить страну, в которой люди либо все терпят, либо пытаются свалить побыстрее? Правда, вернее будет сказать не "страну", а "государство". Государство украинское у меня никогда уважения не вызывало. Правда, тогда возникал вопрос, а состоялась ли вообще Украина как страна? Может, именно из-за того, что не до конца состоялась, не было у меня такой страсти к ней. Короче, я относилась к нашей стране и немного скептически, и с жалостью, поэтому и не видела, за что бороться.


В мирное время патриотизм у меня проявлялся разве что при выезде за границу, в духе Пушкина: "Я, конечно, презираю отечество мое с головы до ног — но мне досадно, если иностранец разделяет со мною это чувство". И по возвращении в Украину мой патриотизм прятался в глубины подсознания. Как ни странно, боевые действия на Грушевского все-таки изменили моё мнение. Я увидела подтверждение своим мыслям о том, что патриотизм - это не тогда, когда ты надел вышиванку и пытаешься где не попадя навязать всем подряд "смотрите, какой я классный украинец", а когда ты готов бороться за свою страну. А если мы боремся за страну, значит она все-таки существует в нашем сознании (именно страна, а не государство). Так что я никогда до этого не была такой патриоткой, какой есть сейчас.

Олег Панфілович, киянин:



- У широкому сенсі для мене "патріотизм" - це стійка підсвідома асоціація себе з рідною країною. Коли ти не можеш уявити себе поза світом своєї країни, проте ховаєш це глибоко і не хизуєшся цим ніколи. Це, разом з тим, дуже інтимне почуття, ти не кричиш про нього. А тихо любиш і пишається. Для мене патріотизм – це любити свою країну такою, яка вона є, і робити її такою, аби ще більше людей могли її полюбити.

Євген Сойкін, одесит:



- Патріотизм – це любов і відповідальність. Батьківське почуття, масштабоване з родини на всю країну. Потреба захистити її, зберігати і розвивати традиції, забезпечити їй гарне середовище для існування та можливості для розвитку. При цьому дати достатньо свободи кожному її члену для виховання в нього відповідальності як за себе, так і за спільну справу всіх громадян - нашу державу. Витворити в цій державі таку злагоду, щоб з неї не хотілося тікати і кожна її дитина завжди знала, що це - її дім. 

Андрій Кужель, чернігівець:




- Патріотизм у мене проявляється в допомозі нашим людям. Ми часто не помічаємо наскільки ми близькі одне до одного, поки нас багато. Найяскравіше це проявилось в українців в еміграції, коли вони одне одному допомагають у найелементарніших питаннях, і роблять це безкорисно, лише тому, що вони є вихідцями з однієї землі. Це можна прослідкувати й у інших народів світу: євреї, вірмени, італійці… Всі тримаються разом, і це в них «перекинулося» не лише на еміграцію, а й на національні держави. Так само і ми, українці, маємо допомагати одне одному, немов би нас не мільйони, а залишилося лише двоє в цілому світі.

Юлія Дрозд, киянка:



- Будь-яке філософське вчення базується на тому, що сила, яка рухає світ, - це любов. До батьків, дітей, до коханого, до ближнього. Любов до природи, любов до Батьківщини. Любити – дієслово, а отже любов є не просто стан, а дія - не тільки брати, а й віддавати.

Патріотизм для мене – це об’єднуватися. Коли почуття національної чи навіть просто людської гідності не залишає місця байдужості. Коли врешті решт колективне несвідоме стає усвідомленим – невидимою ланкою, яка робить дії індивіда в колективі узгодженими, і кожен просто робить свій внесок. Ніби інтуїтивно відчуваючи, де саме він потрібен. Абсолютно горизонтальна організація.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли патріотизм – не тільки підтримка Майдану як національного руху. Це має бути і намагання зрозуміти позицію опонента, бажання не просто переконати, а спілкуватися. Звук є первинним, а отже комунікація є запорукою порозуміння. Врешті-решт, легко любити країну «в радості». А коли настає горе і руїна, тоді і має розкритися той справжній патріотизм, що є сила серця нації. Коли в єдиному руслі - наші мрії і устремління, сила і згуртованість, коли ми разом і ми справжні.

Ростислав Галелюк, закарпатець:

- Це робити свою роботу добре, не отримувати за неї "другу зарплату" (тобто хабара). Це бути ефективним, і бути на своєму місці. Це знати свою мову, свою історію, і мати почуття національної гідності. Мати активну позицію, і позицію діяльну.
 

Дорогі читачі, а як Ви розумієте патріотизм? Чи вважаєте себе патріотами? Залишайте свій варіант у коментарях! 

Контакти

  • Ресурсний центр ГУРТ
  • https://gurt.org.ua/
  • (044) 296 1052
  • [email protected]

Коментарі

Юрій Шевчук   3719 днів тому   #  

Патріотизм – це засіб для посилення держави , об'єднання країни і розвитку самоповаги народу і кожного громадянина, а не індульгенція на бездарність і безвідповідальність у будь - яких справах...

  •   Пiдписатися на новi
Євгенія Кравченко   3718 днів тому   #  

Пане Юріє, дуже влучно!
Гадаю, третьому сектору та четвертій владі варто сили спрямувати на те, щоб патріотизм усе ж став засобом!

  •   Пiдписатися на новi
Юрій Шевчук   3718 днів тому   #  

Євгеніє, навіть у владі іноді траплялись люди, що розуміли необхідність формування ефективної політики у сфері розвитку патріотизму. Як приміром це було в Робочій групі РНБО з патріотичного виховання молоді. Не лише аналізувались проблеми, а розроблялись якісні програми по їх вирішенню. Але на вищих щаблях виконавчої та й законодавчої влади більше домінувало совкове уявлення про форми ведення подібної роботи. Щось на кшталт гібриду маніловщини, обломовщини і синтетичної шароварщини. Тому зміна підходів у ставленні до цієї проблеми дійсно має відбуватись принаймні у зазначених Вами спільнотах. А там може і до політиків почне доходити, що мало закликати *любити українське* - його ще треба бажати і вміти виробляти якнайкраще і відповідним чином пропагувати...

  •   Пiдписатися на новi
Євгенія Кравченко   3717 днів тому   #  

Як-то кажуть, нормальні люди є всюди.. навіть у владі.. але часто нормальні люди не мають важелів впливу.
Тема патріотизму повинна бути ще й наскрізною у освітніх інституціях. Однак цього немає. Якщо є, то великою мірою це здійснюється на рівні залякування. Як останній випадок із виконання гімну в школах у "добровільно-примусовому порядку".

  •   Пiдписатися на новi
Андрій Книжний   3714 днів тому   #  

Пропоную ознайомитися із статею Льва Толстого більш як столітньої давнини. Цитата:

"Должны воспитывать молодые поколения так, чтобы, как теперь стыдно молодому человеку проявлять свой грубый эгоизм, например, тем, чтобы съесть все, не оставив другим, столкнуть слабейшего с дороги, чтобы самому пройти, отнять силою то, что нужно другому-- так же бы было стыдно желать увеличения могущества своего отечества; и так же как считается глупым и смешным теперь восхваление самого себя, так же бы считалось [глупым] восхваление своего народа, как оно теперь производится в разных лживых отечественных историях, картинах, памятниках, учебниках, статьях, стихах, проповедях и глупых народных гимнах. Но надо понимать, что до тех пор, пока мы будем восхвалять патриотизм и воспитывать его в молодых поколениях, у нас будут вооружения, губящие и физическую и духовную жизнь народов, будут и войны, ужасные, страшные войны, как те, к которым мы готовимся и в круг которых мы вводим теперь, развращая их своим патриотизмом"
©
http://az.lib.ru/t/tolstoj_lew_nikolaewich/text_0750-1.shtml

  •   Пiдписатися на новi
Юрій Шевчук   3714 днів тому   #  

Виховання патріотизму в Україні сьогодення і тези Толстого щодо Російської імперії тої (та й не лише...) доби - це як кажуть в Одесі *Дві великі різниці*...

  •   Пiдписатися на новi
Андрій Книжний   3713 днів тому   #  

Абсолютно нічого не змінилося з тих пір. Як тоді прикриваючись патріотизмом коїли злочини й заробляли на любові до Батьківщини, так і тепер.

Виховувати треба повагу до людини як такої, а не до її місця народження

  •   Пiдписатися на новi
Юрій Шевчук   3713 днів тому   #  

Вибачте, Ви нічого не наплутали з країнами ? Це наша сьогоднішня влада прикривається патріотизмом ??? Дехто з минулих у владі - так, прикривав власну безтолковість пустими балачками без ефективних державницьких програм. А от яким чином *заробляє на любові до Батьківщини* КПУ з ПР в особі наприклад Бондаренко, Царьова, Колесніченка та іже з ними ? Тим, що сприяють створенню умов для засилля іноземної та іномовної продукції часто ще й з українофобським наповненням ? Якщо вони в даному випадку заробляють, то вочевидь не з українських джерел фінансування. Тож ігнорувати необхідність ведення правильної патріотично - виховної роботи у власній державі означає НЕ ЗАВАЖАТИ УКРАЇНОФОБАМ далі зомбувати значну частину населення України. Це як закликати медиків не лікувати хворих. Або зараз закликати НЕ БОРОТИСЬ проти свавілля влади, бо *хтось все одно використає людей*. Подібна позиція якраз і грає на руку українофобській владі, яка заодно демонструє антигромадянські прояви з відвертим злочинними діями проти людяності. А чинять злочини якраз зомбовані ззовні - з *родіни Толстого* опричники та тонтон - макути з совковою системою мислення та в більшості проімперською ЧУЖОЮ ідеологією. Не боротись з цим явищем - злочинне недбальство. Тому варто навчитись розрізняти прагнення когось імітувати патріотичні настрої з політ - електоральною метою та складну і життєво - необхідну для України просвітницько - виховну роботу, що базується не на пафосних гаслах, а на позитивних прикладах нашого минулого і сучасного. І в цьому якраз однією з ключових відмінностей є наповнення змістом - адже на відміну від імперського шовіністичного угару і примітивного совка нам є що показати з точки зору прагнення до культурних та етично - моральних цінностей. Які були в нашому минулому, є нині і мають розвиватись в майбутньому. Заперечення важливості цього напряму є або нерозумінням значної кількості проблем сучасної України, або демагогією з метою демотивації...

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.