Конструктивний діалог між владою та громадськістю – один із важливих кроків до побудови розвиненого та демократичного суспільства. Чи зробила цей крок Україна? Остаточної відповіді не дати, адже хоч і існує чимало інструментів для налагодження такого діалогу, проте, як показує практика, вони не завжди виправдовують очікувань.

Про те, які сьогодні існують форми співпраці між органами виконавчої влади та організаціями громадянського суспільства України та наскільки вони ефективні, ГУРТу розповіла Наталія Окша, заступник директора департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України.

ГУРТ: Пані Наталю, які сьогодні існують форми діалогу між владою і ОГС?
Сьогодні існує декілька форм взаємодії між органами влади та інститутами громадянського суспільства. Перш за все, це консультації з громадськістю, проведення яких унормовано в 2004 році. На жаль, не можу запевнити, що ця форма ефективно використовується як органами влади, так і громадськими організаціями. Часто консультації мають формальний характер.Думаю, однією з причин цього є відсутність у нашій країні традиції проведення консультацій з громадськістю. 

Тому є питання і до органів влади, й до громадських об’єднань. Зокрема, завжди постає питання дотримання часових рамок проведення консультацій (ІГС не встигають зреагувати та дати свою оцінку ситуації), інформування про консультації та залучення представників всіх зацікавлених сторін, звітування про врахування пропозицій та зауважень. Крім того недостатній рівень підготовки держслужбовців, що організовують процес консультацій. Тому Секретаріатом протягом лютого – березня організовано три семінари з питань проведення консультацій з громадськістю для представників центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Є проблемні моменти й з боку ІГС: неготовність готувати конструктивні пропозиції, упереджене сприйняття якогось документу. Також необхідно брати до уваги недостатню обізнаність громадськості про форми спілкування з владою: громадяни не знають, які важелі впливу мають. Так, майже не використовується положення, що в разі подання пропозиції щодо проведення консультацій не менше ніж 3 інститутами громадянського суспільства, такі консультації проводяться обов’язково.

Нововведенням є електронні консультації з громадськістю, адже влада повинна оперативно реагувати на зміни в сучасному світі інформаційних технологій. Проекти майже всіх актів, що розробляються органами виконавчої влади розміщуються на сайті «Громадянське суспільство і влада» (до речі, працюємо над його оновленням). Крім того, з метою спрощення пошуку інформації про консультації, що проводяться всіма органами виконавчої влади, на цьому ж сайті розміщується інформація про заплановані консультації на місяць.

Ще однією формою співпраці органів влади та інститутів громадянського суспільства є громадська експертиза. У застосуванні цієї форми взаємодії також є свої прогалини. По-перше, органи виконавчої влади не завжди дотримуються встановленої процедури, а, по-друге, ІГС, отримавши всі необхідні матеріали, не завжди надають свої експертні висновки. Яскравий показник: за 4 роки було лише 17 завершених громадських експертиз, хоча з різних джерел відомо, що було ініційовано як мінімум понад 50 громадських експертиз. Реєстр громадських експертиз розміщений на сайті «Громадянське суспільство і влада».

Ще одним механізмом є громадські ради – консультативно-дорадчі органи, завдання яких – доносити думку громадян до органів влади. Сьогодні громадські ради створені на місцевому рівні при всіх обласних s районних адміністраціях. На центральному рівні процес, на жаль, ще не завершився. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. № 996, громадські ради мають формуватися за принципом самоорганізації, що є доволі демократично. Проте, проблеми, що виникали під час створення громадських рад, засвідчили, що і громадянське суспільство, і органи влади виявилися не зовсім готовими до таких демократичних перетворень.

Зараз окремі громадські ради скаржаться, що органи виконавчої влади не надають їм проекти рішень для обговорення, як це передбачено згаданою раніше постановою № 996. Але ж і громадські ради часто формально підходять до підготовки пропозицій до проектів, які їм передано.

До речі, минулого року ми провели 5 виізних кущових семінарів для голів громадських рад при районних держадміністраціях, мета яких - надання представникам громадських рад рекомендацій щодо участі в консультаціях, проведення громадської експертизи та громадської антикорупційної експертизи, доступу до публічної інформації.

ГУРТ: Ви наголосили на тому, що консультації з громадськістю повною мірою не спрацювали. Якою ж має бути ідеальна модель консультацій у Вашому розумінні?
Найголовніше, як на мене, це пам’ятати про мету проведення консультацій з громадськістю – вивчити думку громадськості та врахувати її під час прийняття рішення. Якщо говорити про ідеальну модель, то мають бути встановлені часові рамки, достатні для ознайомлення з проектом та підготовки пропозицій, громадськість має бути поінформована про проведення консультацій, обов’язково мають бути залучені представники всіх зацікавлених сторін, експерти, науковці. Також важливо правильно обрати формат консультацій.

В органі виконавчої влади консультації з громадськістю мають проводити всі підрозділи, які розробляють проекти державних рішень. І консультації мають розпочинатися з самого початку, коли обговорюються шляхи вирішення проблеми, коли формується концепція того чи іншого рішення, нехай це навіть на початку будуть вузькі консультації з експертами, потім вже напрацьований варіант маємо представити широкому загалу. Необхідно підходити до роботи не формально, а відштовхуватися від результату, якого ми прагнемо досягти.

ГУРТ: Нещодавно було створено Координаційну Раду з питань розвитку громадянського суспільства. Чого очікує влада від її діяльності?
Координаційна рада створена при Президентові України. Це важливий крок, адже питання розвитку громадянського суспільства тепер розглядається на найвищому рівні. Уряд виконуватиме завдання, поставлені в Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, а громадськість, зі свого боку, надаватиме пропозиції та моніторитиме їх виконання. Я думаю, що очікування органів влади збігаються з очікуваннями громадськості щодо розвитку громадянського суспільства і можна нарешті говорити про досягнення консенсусу.

ГУРТ: На конференції програми ПРООН «Долаючи виклики назустріч можливостям: взаємодія ОГС та влади в процесі реформування країни» Ви зазначили, що існує проблема не тільки недовіри між владою та ОГС, а й недовіри поміж громадськими організаціями. В чому вона проявляється?
Часто всередині громадянського суспільства немає порозуміння, єдиного погляду на вирішення проблемного питання. Громадяни, делегуючи захист своїх інтересів певним громадським організаціям, потім заперечують ті тези, з якими виходять до Уряду лідери цих організацій.

Крім того, яскравий приклад недовіри – процес формування громадських рад, який відбувався протягом 2011 року і триває досі. Але Уряду, органам влади, в процесі консультацій необхідно отримати консенсусне рішення. І тут постає питання зрілості нашого громадянського суспільства, знаходження порозуміння між собою, вміння домовлятися, питання відповідальності. Влада не може нав’язувати інститутам громадянського суспільства механізми для об’єднання їх інтересів.

^{Наталія Окша на конференції програми ПРООН «Долаючи виклики назустріч можливостям: взаємодія ОГС та влади в процесі реформування країни». Фото з сайту.}

ГУРТ: У яких сферах життя суспільства, на якому рівні ОГС сьогодні здійснюють помітний вплив?
Надзвичайно потужними є екологічні громадські організації. Прикладами того, як вони домоглися прийняття лобійованих рішень: ситуація з ГМО, проект енергетичної стратегії. До речі, першою радою, що була створена ще в 1998 році, була саме громадська рада при Міністерстві природи. Також активними є ІГС, які надають соціальні послуги. Останнім часом значно посилився вплив експертних організацій.

ГУРТ: Чому в багатьох ініціативах уряду щодо залучення ОГС звучить часто термін «підтримка», а не «партнерство», «соціальне замовлення»?
До речі, нещодавно питання соціального замовлення піднімалося під час зустрічі Прем’єр-міністра з громадськими організаціями, що працюють у сфері надання соціальних послуг. Це питання обговорюється в громадянському суспільстві близько 10 років. І зараз його взяв під свій особистий контроль Прем’єр-міністр. Щодо «підтримки», думаю, нас підштовхнули самі громадські організації. Про партнерство можна говорити в аспекті підготовки владних рішень, реалізації спільних заходів, ініціатив. На мій погляд, в цьому слові немає нічого поганого, воно свідчить про готовність влади підтримувати соціально значимі проекти ІГС, що є міжнародною практикою.

ГУРТ: На чому ви нині зосереджуєте роботу, щоб покращити діалог із громадськими організаціями?
Наша ціль – виходити на конструктивний діалог з громадськістю. З цією метою, по-перше, ми взяли на себе відповідальність забезпечити більш ґрунтовне методичне забезпечення органів виконавчої влади щодо взаємодії з громадськими організаціями. По-друге, підвищили контроль за роботою органів виконавчої влади в цьому напрямі. Крім того, неодноразово зверталися до громадськості провести громадський моніторинг цієї роботи органів виконавчої влади.

У цьому році ми плануємо зосередити увагу на питанні вдосконалення проведення консультацій з громадськістю. Зараз спільно з громадськими організаціями вивчаємо проблемні питання в цій сфері, далі плануємо розробити відповідні методичні рекомендації. Думаю, спільними зусиллями ми налагодимо партнерську взаємодію між органами влади та громадськістю.

Матеріал підготовлено в рамках проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ в партнерстві з Центром волонтеріату "Добра Воля" за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

ДО ЧИТАЧІВ: А які форми співпраці з органами влади використовує Ваша організація? Які, на Вашу думку, ефективні форми співпраці? І чому громадськість не використовує в повній мірі ті форми співпраці з владою, які існують сьогодні.