Часом можна почути думку, що державні та громадські організації, до компетенції яких входить соціальна робота з незахищеними верствами населення (йдеться про кризові центри – ред.), нічого не роблять. Їм закидають: п’яниці, насильники, злодії як були, так і залишаються не вилікуваними, не покараними, ніхто їх не перевиховує. А про жертв і говорити нічого – ніхто ними не опікується, не допомагає. А чи справді кризові центри такі недієві й не чутливі до людського горя?

Готуючи цей матеріал, я провела невеличке опитування, запитуючи «Чи готові Ви звернутися в кризовій ситуації за допомогою?». Опитано було 50 жінок різного віку. Більшість із них дали такі відповіді: «ні, я незалежна і самостійна, з усім можу справитися сама», «так, але лише до найближчих людей», «так, але лише до тих, кого я знаю і кому довіряю», «ні, краще піду до гадалки, вона скаже, що робити».

Після чого я запитала наступне: «На яку допомогу Ви розраховуєте?». Відповіді: «на матеріальну» (таких відповідей було найбільше), «щоб мені поспівчували», «покарати винного», «відвести порчу».

Виходить, що не кожен готовий звернутися до кризових організацій за допомогою. «Причин тут декілька. – Пояснює психолог Центру в справах сім’ї та жінок Деснянського району м. Києва Анна Романюк. – По-перше, в нашій країні люди не вірять, що в державних установах можна отримати безкоштовну якісну допомогу. По-друге, в нас не існує психологічної культури. Коли болить зуб, ми звертаємось до стоматолога. Проте, коли болить душа, часто не надаємо цьому достатнього значення. По-третє, дійсно, простіше піти до гадалки, щоб та знищила якимось магічним шляхом усі наші негаразди. За даними Російської психотерапевтичної ліги, пересічні громадяни в 97 % випадків звертаються до різних гадалок і ворожок і лише в 3 % випадків – до професійних психологів. Це пояснюється просто. В кризовому стані людина найбільш вразлива, здатна до міфологічного мислення. І в цей момент виникає спокуса піти до ворожки, щоб та нагадала щастя. Всі хочуть вірити в якісь дива, чаклунство, магію. Насправді це свідчить про те, що в такий спосіб відповідальність за своє життя перекладається на когось іншого. Часто ми витрачаємо сили на те, що контролювати не в змозі. А те, що ми повинні контролювати, перекладаємо на інших, або у нас на це просто не вистачає сил. Гадалки готові на себе взяти відповідальність, а психолог спонукає людину взяти відповідальність за те, що відбувається в її житті на себе, розмежовує межі впливу, показує, що людина направляє енергію не туди, куди слід було б».

Узяти відповідальність на себе, розв’язати життєві негаразди допомагає Деснянській Центр у справах сім’ї та жінок. Установа була створена 2003 року і діє на підставі Закону України «Про попередження насильства в сім'ї». За ці роки Центром на чолі з Наталією Грищенко було успішно реалізовано чимало суспільно корисних проектів.

Робота Центру направлена на допомогу усім, хто опинився в складній життєвій ситуації: жертвам домашнього насильства, тим, хто не може порозумітися з членами своєї родини, хто розлучається або хоче зберегти стосунки і сім’ю, хто просто заплутався та бажає розібратися в собі, хто шукає новий смисл свого життя, хто прагне бути успішним.

Звернутися до Центру може кожний охочий, незалежно від віку та роду діяльності та з будь-якою психологічною чи юридичною проблемою.

В організаційній структурі Центру – психологічний, юридичний відділи, а також відділ соціально-педагогічної роботи. Загалом у Центрі працюють 22 особи – фахівці відповідних напрямків. Тут вас вислухають, нададуть кваліфіковану допомогу, підтримають. Центр приділяє багато уваги проблемі домашнього насильства.

При цій установі діє притулок, двері якого відкриті для осіб, що страждають від насильства в сім’ї, без вікових обмежень.

Незважаючи на безоплатність отримання всіх послуг, Центр надає змогу кожній особі отримати допомогу вчасно, не залежно від матеріального становища. На сьогодні на базі цієї установи діють сім програм, основними з яких є:

• «Самореалізація – шляхи до успіху», учасником якої може стати кожний, хто бажає розвиватися, працювати над собою, розширити кругозір.
• «Реабілітаційна програма для жінок, клієнток притулку та жертв домашнього насильства».
• «Підготовка молоді до сімейного життя, збереження загального та репродуктивного здоров’я, родинного виховання».
• «Група самопідтримки» – програма для жінок, котрі проживають в притулку. «Корекційна програма для осіб, що вчинили насильство в сім’ї».

До речі, Центр першим в Україні почав реалізовувати корекційну програму для осіб, які вчинили насильство в сім’ї. Для її впровадження була створена мультиплікаційна команда, до складу якої ввійшли представники громадських організацій, правоохоронних органів і фахівців із психології.

«За останні два роки до установи для проходження програми було направлено більше 70 осіб, 15 % з яких пройшли програму успішно. Варто відмітити, що за вісім років роботи Центру фахівцями установи шляхом індивідуальних консультацій була надана допомога 7000 особам, з яких 37 % – жертви домашнього насильства, 90 жінок з дітьми (33 дитини) знайшли захист і підтримку в притулку установи. Більше 400 жінок пройшли програму «Самореалізація», – зазначає Наталія Степанівна Грищенко, директор Центру.

Декілька місяців тому я теж опинилася в непростій для мене життєвій ситуації, була в стані субдепресії. Коли зрозуміла, що так продовжуватися більше не може, стала цікавитися, хто може допомогти, і в решті-решт знайшла Центр у справах сім’ї та жінок Деснянського району. Коли телефонувала, щоб призначити зустріч із фахівцями Центру, думала, що, оскільки це державна установа, то запишуть мене в кращому випадку через місяць, пояснюючи, що тут черга або щось на кшталт цього. Але я помилилася. Зустріч мені було призначено на наступний день. Після декількох індивідуальних консультацій у психолога, стала ходити ще й на групову терапію. Згодом дізналася про програму «Самореалізація» і взяла в ній участь. Тепер впевнено можу сказати, що моє життя поступово змінюється.

Але не варто розраховувати, що за одну-дві консультації ваше життя стане безхмарним і безтурботним, що психолог вирішить за вас ваші проблеми. Робота з консультантами Центру – це, перш за все, співпраця, а також - ваші зусилля. В результаті терапії відкрила очі на багато речей в моєму житті. А ще – на лекціях з психології дізналася, що коли подружжя свариться, то це насправді про близькість, бо чоловік і жінка не вміють в силу своєї індивідуальної сімейної історії бути близькими в інший, конструктивний спосіб, тому бодай в сварці знаходять привід «поговорити». Або коли люди розлучаються, то ініціатор розриву так само страждає і горює, як і той, кого кидають. В нашому суспільстві чомусь прийнято засуджувати негідника чоловіка, що покинув жінку з дітьми, навіть не підозрюючи про те, що цей зрадник насправді не менше страждає, ніж його покинута дружина. Його сподівання на щасливе сімейне життя так само не справдилися, як і її сподівання, і він залишився розчарованим. Інколи подружня зрада – це спроба (хоч і деструктивним шляхом) зберегти сім’ю.

Декілька слів хочу сказати тим, хто вважає, що психологічної допомоги потребують слабкі люди, невдахи, не впевненні в собі або закомплексовані, істеричні особи. Я теж вважала себе сильною, незалежною, тією, що може з усім справитися самостійно. Спілкуючись з фахівцями Центру зрозуміла, кожна людина може помилятися і переоцінити або недооцінити свої сили. Кожна може заплутатися і без сторонньої допомоги не знайти виходу, або дуже довго шукати його сама. І тут не треба соромитися, щоб поросити про допомогу, коли вона так необхідна.

Співробітники Центру не приховують, що їм приємно, коли люди, яким вони допомогли, заходять до них в гості зі словами подяки та розповідями, які зміни на краще відбулися в їхньому житті. В центрі є книга відгуків, гортаючи яку, натрапила на слова однієї жінки: «Я звернулася до цього Центру, як до останньої надії... Я дуже вдячна юристам, психологам і тим, хто створив цей Центр. Це дійсно люди, котрі не байдужі до чужого горя».

Сьогодні інститут сімʼї переживає суттєві складнощі, для розвʼязання яких Урядом здійснюється система заходів, спрямованих на підтримку сімʼї. Таким чином, Центр у справах сім'ї та жінок Деснянського району столиці як державна інституція продовжує свою роботу по формуванню суспільної думки та підвищенню рівня усвідомлення суспільством проблеми домашнього насильства через роботу в програмах попередження та викорінення насильства та в програмах психокорекції для домашніх кривдників, що відповідає завданням, поставленим перед подібними установами державою.

Авторка: Тетяна Гончарук

Фото: Анна Федоровська

Нагадаємо,нещодавно ГУРТ у рамках PRоГОну писав про Сумський обласний комітет молодіжних організацій. Якщо Ви хочете дізнатись більше про колег по цеху, пишіть нам!

Матеріал підготовлено учасницею проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ в партнерстві з Центром волонтеріату "Добра Воля" за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.