А чи можливо забути біль, нехай навіть не фізичний? Можливо. А скільки такого болю принесла нам країна-агресорка? Чимало. Але ж ми навчились кожного разу збирати себе по шматочках, крокуючи далі, зробивши вигляд, що звикли. Якщо б нас попросили пригадати всі моменти, коли росія вбивала, знищувала, руйнувала чи грабувала, ми б навряд чи все перелічили. На жаль, наш мозок має властивість забувати. Але є речі, які ми просто не маємо морального права забути…

З такою думкою однозначно погодяться в громадській організації «Асоціація Ноосфера». Це команда, яка зосереджена на STEM, популяризації науки та сучасних технологій серед молоді, а також створює сприятливі умови для розвитку інноваційного бізнес-середовища в Україні. Проте зовсім нещодавно вони спробували себе в чомусь їм не притаманному, але дуже важливому. ГО «Асоціація Ноосфера» за підтримки АРПІ розробили та реалізували проєкт «Спадщина, яку ми втрачаємо: забути не можна, пам’ятати». Він був покликаний доденсти його учасникам цінність та унікальність об’єктів спадщини з Донецької, Луганської, Херсонської й Запорізької областей, що була знищена або окупована росіянами. Також команда громадської організації хотіла показати важливість популяризації таких об’єктів та недопустимість їх забуття.

Більше про проєкт нам розповіла Дар’я Новікова – уродженка Запорізької області – її окупованої наразі частини – селища Якимівка, проєктна координаторка, піарниця та віднедавна грантова менеджерка ГО «Асоціація Ноосфера». То що ж стало поштовхом для людей, які працюють зі STEM, до роботи зі спадщиною? За словами проєктної координаторки було два фактори, що підштовхнули команду до рішення розробляти такий проєкт. Першим були її особиста ностальгія й біль через внутрішнє несприйняття того, що ж коїть країна-агресорка з рідними Дар’ї краями. Другим фактором стало бажання команди підтримати внутрішньо переміщених осіб з якими працює організація. «Асоціація Ноосфера» вирішили висвітлити у своїй виставці об’єкти, які знаходяться на рідних цим людям територіях і вкотре наголосити, що ми про ці пам’ятки не забули, вони є виключно українськими і ніхто не може їх в нас відібрати. «Наша команда мала ресурс, бажання та ідею, тож ми вирішили спробувати себе в новому для нас напрямку».

Основою проєкту «Спадщина, яку ми втрачаємо: забути не можна, пам’ятати» стало створення  художньо-інформаційної виставки, що розповідає про об’єкти, які знищуються ворогом, та промоційний ролик. Команда ГО для роботи обрала 12 культурних пам’яток: по 3 на кожну з 4-ох областей. Серед об’єктів, що винищуються окупантами і Каховська ГЕС разом з літнім театром Нової Каховки, що були підірвані та затоплені в 2023-тьому році, і курган «Дід», що свідомо руйнується росіянами за допомогою будівельної техніки, і маріупольські мозаїки, які були пошкоджені бомбардуваннями, а в 2024-тому й зовсім демонтовані, і «Садиба Попова», яку безсердечно пограбували й розстріляли. Також в «Асоціації Ноосфера» не оминули низку пам’яток, що знаходяться під окупацією й їхня доля невідома, а саме: амвросіївська палеолітична стоянка, «Мергелева гряда», «Біловодські кінні заводи», «Асканія Нова», «Мамай-Гора», «Кам’яні Могили». Фінальним заходом проекту стало відкриття експозиції, під час якої було не лише презентовано стенди та фільм, а й проведено лекцію на тему «Збереження та захист культурної спадщини під час війни» та Q&A сесію.

Реалізацію ж самого проєкту Дар’я пригадує так: «Роботу почали спокійно й злагоджено, розподілили перелік обов’язків, склали roadmap й почали працювати. Однак в процесі було багато «асапів»: щось не встигали, щось довго правили, як от тексти на банери, десь довго узгоджувались різні процеси. Втім, все вийшло так, як ми це собі уявляли. Звісно, хотілося б аби більше людей завітали до нас на відкриття виставки, однак це був серпень, активні обстріли, тож в цілому ми сприйняли результат трохи більше 50-ти відвідувачів, як задовільний. А от як проєкт поширився онлайн ми не очікували, були дійсно дуже гарні результати – більше мільйона охоплень на відеоролику. Це крутий показник для нас». Також команда добре попрацювала із журналістами, щоб всебічно охопити аудиторію. Так суспільно-важлива інформація про винищення нашої культурної спадщини росіянами потрапила в 11 публікацій ЗМІ та на один ефір телебачення.

Такі результати проєкту свідчать про те, що українців болить ця тема. Та щоб наші висновки не були лише припущеннями, Дар’я також розповіла якою була реакція суспільства: «Фідбек був переважно позитивний. З людей зі спільноти, які знають нашу ГО, як організацію STEM направлення, ні в кого не виникало питань: “А до чого спадщина до нас?”. Так само підтримували й наголошували на важливості теми проєкту. Були й доволі двозначні коментарі на Facebook під відео, переважно про “не на часі”, “зраду” й таке інше. Але ми на подібні речі не звертаємо уваги».

Також Дар’я поділилась, що для команди ГО «Асоціація Ноосфера» спадщина – це не просто про загадкову будівлю чи цікаву історію, це про ключовий аспект нашої ідентичності, усвідомлення себе як українців, вивчення й прийняття нашого минулого. А ще це джерело натхнення для майбутніх змін. То ж чи може це бути «не на часі»? «В нас у країні, на жаль, сотні внутрішніх проблем, які стали ще більш помітними під час війни. Проте це зовсім не означає, що спадщина “не на часі”, навпаки. Збереження, захист, її популяризація – це те, чим може займатися будь-який свідомий небайдужий громадянин, це те, що нас об’єднує, і в процесі роботи над подібними проєктами, і в результаті їх подальшого впливу на суспільство. Тож тоді як інші нагальні питання з категорії “на часі”, так само, як і насправді війна, роз’єднують нас на україномовних та російськомовних, лівобережних та правобережних, робота з культурною спадщиною нас об’єднує – і це набагато важливіший фактор в усій цій історії».

Тож не бійтесь братись за щось нове й, можливо, вам не притаманне. Робота зі спадщиною може стати вашим маленьким вкладом в нашу перемогу. Так «Асоціація Ноосфера» успішно реалізувала проєкт, що на перший погляд не пов’язаний з їхньою сферою діяльності й нагадала всім нам про те, що забувати не можна. Ми сподіваємось, що зовсім скоро наші культурні пам’ятки будуть деокуповані, проте ми вже ніколи не пробачимо ворога за ті, які знищені.

Статтю підготовано в рамках проекту Агентства з розвитку приватної ініціативи «Адвокати спадщини: підтримка і просування місцевих ініціативних груп молоді»  за співфінасування Національного Фонду на підтримку демократії (NED).