Олександр Рибалко, громадський активіст, член Еллінського Братства «Енотіта», розповів ГУРТу у форматі PRоГОну про п’ятнадцятирічну діяльність організації та про заходи, що проводяться для збереження національних традицій, культури, мистецтва серед нащадків та прихильників Греції - колиски європейської цивілізації.

ГУРТ: Відомо, що греки ще з давніх-давен проживали на території нинішньої України. Чи сьогодні існує загроза їхній національній ідентичності?

Олександр Рибалко: Греки, як і будь-які інші нації, що за волею долі змушені століттями проживати далеко від історичної Батьківщини, поступово асимілюються, переймають культуру країни, де проживають, а також іноді частково, іноді повністю втрачають знання мови, традицій. Саме для збереження всіх цих культурних надбань і створені в Україні грецькі товариства.

ГУРТ: Скільки греків зараз проживає в Україні?

Олександр Рибалко: За переписом 2001 року, на території України нараховується 91,5 тис. греків. Найчисельнішою групою греків в Україні є приазовські греки, які компактно проживають у Донецької області. Але невеликі грецькі громади існують майже в усіх регіонах України. За даними грецьких об’єднань, в Україні греків набагато більше, ніж говорить офіційна статистика, – майже 150 тисяч. Таку розбіжність у кількості можна пояснити тим, що греками довгий час вважались тільки ті громадяни, які в радянські часи мали в документах зазначену національність «грек», а під час всеукраїнського перепису 2001 року не передбачалася документальна ідентифікація національності. У грецьких товариствах греками вважаються всі, у кого предки були грецького походження - незалежно від того, звідки вони переїхали та чи зберегли своє грецьке прізвище.

ГУРТ: Отже, грецька громада України споріднена, але неоднорідна…

- Так, спільне для всіх – це грецьке походження. Склалось так, що греки – діаспорна нація. Багато греків проживали століттями за межами Греції, і раніше навіть цілі покоління жодного разу за життя не бували на батьківщині своїх пращурів, тому зберегти свої знання у чистому вигляді не було можливості. До нашої країни греки переїжджали з різних причин, у різні часи і з різних місць. Тому, розповідаючи про сучасне грецьке населення України, можна вживати умовні назви, що за ними закріпились і які походять від назв тих місцевостей, з яких або до яких вони прибували. Отже, є греки приазовські, понтійські, фракійські, малобуялицькі, одеські, кримські, ніжинські, а також греки, що приїхали з самої Греції-Еллади – елладіти тощо.

Наприклад, найчисельнішу в Україні громаду греків, яка нині проживає у Донецькій області на північному узбережжі Азовського моря, сьогодні умовно називають приазовськими або маріупольськими греками. Вони мають свої особливі мови (урумську – тюркського походження і румейську – грецького походження), фольклор, традиції тощо. До речі, у цей регіон греків було масово переселено з Криму ще за часів Катерини ІІ.

В Україні багато понтійських греків, що спершу проживали на території Понту –південно-східне узбережжя Чорного моря, або північний схід теперішньої Туреччини. Але, рятуючись від турецького війська на початку ХХ сторіччя, греки Понту були змушені тікати – хто в Крим, хто на Кавказ, а хто і в Грецію. Проте за ними закріпилась назва «понтійські греки». Вони міцно бережуть свою музичну культуру, намагаються зберегти й свою говірку.

Проживають також в Україні й елладіти – це здебільшого колишні грецькі комуністи та члени їх родин, які були змушені утікати з Греції до СРСР, і так залишились жити в колишніх радянських республіках. У кожної з них громад є щось своє, особливе, і в той же час вони всі – греки.

_{Дмитро Ліпіріді, лідер Еллінського Братства «Енотіта»}

ГУРТ: Розкажіть про грецькі товариства, що діють в Україні.

- Сьогодні в Україні створені численні місцеві грецькі товариства, які у 1995 році були об'єднані у Федерацію грецьких товариств України з центром у Маріуполі. Федерація об'єднує 102 грецьких товариства з 19 областей України. Зокрема, в Донецькій області провідними товариствами є Донецьке товариство греків імені Федіра Стамбулжи та Маріупольське міське товариство греків. Є грецькі товариства і в Києві. Перше грецьке товариство у столиці з’явилось ще у 1989 році – це було Міське товариство греків ім. Костянтина Іпсіланті. Товариство назвали на честь видатного грека, учасника грецького антитурецького визвольного руху князя Костянтина Іпсіланті. Його сини продовжили батьківську справу боротьби проти Османського панування.

У Києві існує також Грецький культурний центр «Зорбас», головою якого є приазовська грекиня Олександра Шайтан. Кожне з цих товариств зайняло свою нішу і реалізує свої проекти.

ГУРТ: Як виникло Еллінське братство «Енотіта», до якого Ви, Олександре, належите?

- У 1998 році на базі Київського товариства ім. Костянтина Іпсіланті з’явилось Еллінське братство «Енотіта». Назва з грецької перекладається як «об’єднання». Його головою є Дімітріс Ліпіріді, який є представником понтійських греків з Грузії.
Сьогодні «Енотіта» є членом Федерації грецьких товариств України, у своїх лавах нараховує приблизно 180 членів. В основному, ми займаємось розвитком освітніх програм, підтримкою історичної пам’яті, популяризацією новогрецької мови.

ГУРТ: Які саме проекти реалізує «Енотіта»?

- Наше братство організувало на базі Київської загальноосвітньої школи №94 вечірню школу з вивчення новогрецької мови. Сюди на навчання приходять люди різних національностей, але які люблять усе «грецьке» – так звані «еллінофіли», котрі, хоч і мають різний рівень знання мови, але прагнуть її опанувати.

Чимало зусиль до переформатування ЗОШ №94 на школу з поглибленим вивченням новогрецької мови – тепер вона носить назву «Еллада» – доклало і Міське товариство греків ім. Костянтина Іпсіланті. Коли школа організовувалась, була нестача філологів, які вільно володіють новогрецькою мовою, тому вчителі з України проходили навчання у Греції за спеціальною освітньою програмою.

Сьогодні у цій школі працює також вчитель танців з Греції, Костас, який проводить заняття з національних грецьких танців.

Головним для нас є те, щоб люди мали бажання більше дізнатись про культуру, традиції і мову Греції, і ми докладаємо до цього багато зусиль. Окрім цього, ми беремо активну участь у заходах, що проводяться Федерацією грецьких товариств України. А це і з'їзди, і конгреси, семінари, олімпіади, Міжнародний фестиваль грецької пісні імені Тамари Каци – відомої грецької співачки, яка походить з приазовських греків, Фестиваль грецької культури «Мега Йорти» і багато іншого.
Святкуємо і запрошуємо гостей на державні грецькі свята: День незалежності – 25 березня та День «Охі» – 28 жовтня, день, коли грецький народ відповів «охі» (перекладається з грецької як «ні») фашистській Італії на ультимативну вимогу про капітуляцію. А ще нашим братством щорічно відправляється панахида за репресованими греками.

ГУРТ: Розкажіть, будь ласка, детальніше про заходи зі збереження історичної пам’яті.

- У Києві свого часу – на початку XX сторіччя – була велика грецька громада, представники якої зробили значний внесок у суспільне життя столиці. Проте з настанням страшних 1930-х років – років масових репресій – сталінським режимом було репресовано чимало греків. У 1990-х роках киянка Нітія Цуцаріна, грекиня за походженням, нині вже покійна, вирішила поновити історичну справедливість і розповісти суспільству про загиблих греків. Вона зайнялась пошуком інформації про репресованих греків в архівах Києва і завдяки цьому було віднайдено багато прізвищ. Наше товариство доклало зусиль з виготовлення та встановлення меморіальної дошки з віднайденими прізвищами у храмі Рівноапостольної Княгині Ольги, що знаходиться на Харківському масиві. Згодом цю дошку було перенесено до храму Святої Великомучениці Варвари, що також входить до Ольгинського храмового комплексу. Кожний рік у лютому грецька громада збирається на панахиду для вшанування пам’яті репресованих греків. Лютий був обраний неспроста: саме у цьому місяці у 1930 році були проведені наймасовіші репресії проти греків Києва. Точна дата не визначена, - зазвичай, обирається остання субота лютого. Запрошуємо на цей захід родичів репресованих, членів грецьких громад, усіх небайдужих і, звичайно, працівників Посольства Грецької Республіки.

ГУРТ: Які проекти плануєте реалізовувати у майбутньому?

- Насамперед, прагнемо і далі продовжувати заходи, які за п'ятнадцять років стали вже звичними і майже традиційними, – ті ж панахиди за репресованими греками, курси новогрецької мови тощо. Хочеться втілити і нові проекти; планів, як завжди, багато, проте на сьогодні головне – утримувати зацікавленість до вже діючих заходів. За весь період діяльності «Енотіти» ми змогли всі започатковані нами проекти зробити тривалими, розвинути їх і покращити.

Підготувала: Оксана Зайцева
Літературне редагування: Анастасії Сімашової

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.

Читайте та коментуйте також:

• Грецька громада в Україні: двадцять сім століть разом
• «Африканська Рада в Україні»: розвиваємо діалог культур
• Багатство у різноманітті: крізь призму історій світлин
  
• Африканська рада в Україні : відмінності мають об’єднувати ( відео )
• Україна для всіх
• "САМУ": зберігаємо азербайджанську культуру і традиції
  
• Джаміля Санюк: "Завдяки загальнолюдським цінностям знаходимо точки дотику"

Увага! Копіювання доступне лише для зареєстрованих користувачів порталу ГУРТ. Реєстрація займає менше однієї хвилини.