Відтепер Прип’ять існуватиме також у віртуальному світі – молода і прекрасна, як до квітня 1986 року. Її вулицями зможе пройтися кожен охочий завдяки віртуальній моделі міста "Прип’ять 3D", що створюється у рамках проекту PRIPYAT.сom.

ГУРТ у рамках PRоГОну дізнавався у команди проекту, яким чином вдається зберегти пам'ять про місто – жертву «мирного атома». Місто, яке під впливом сил природи та людської байдужості, йде у небуття.

ГУРТ: Як виникла ідея створення моделі «Прип’ять 3D»?

Сергій Нехаєв, куратор проекту (2007-2009): Приблизно у 2006 році, напередодні 20-ої річниці аварії на ЧАЕС, я малював мапу Прип’яті, спираючись на розрізнені матеріали та фотографії. Google Maps ще не існувало, тож це була задача нетривіальна. Деякі ділянки міста у ході роботи уявлялися дуже детально, і наче саме собою виникало бажання зобразити їх в об’ємі: заманливо було уявити Прип’ять у вигляді тривимірного віртуального світу – як у комп’ютерній грі. Щоправда, серед перших учасників проекту не було професіоналів, навіть любителів, які б зналися на 3D технологіях, були одиниці. 3DMAX здавався чимось неймовірно складним. Але саме у той час з’явилася програма для створення простих 3D об’єктів SketchUp. Я зробив кілька спроб, показав їх Олександру Сироті й тодішньому адміністратору форуму Олександру Петрову. Так усе і почалося.

ГУРТ: Як цей проект втілювався в життя і хто саме брав у цьому участь?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Окремі напрацювання вперше були зібрані в єдиній комп’ютерній моделі 2009 року. Модель ще не могла претендувати на повноту і реалістичність, але вона підтвердила існування потреби у «віртуальній» Прип’яті та розуміння того, що задача змоделювати місто реальна. 

«Прип’ять 3D» отримала друге дихання з приходом Володимира Литовченка та Дмитра Воропая. Була визначена стратегія проекту, налагодились тісні контакти з жителями міста і ліквідаторами, які ділилися спогадами й унікальними фотоматеріалами. Адже деякі об’єкти існують нині лише у пам’яті колишніх мешканців, на фотографіях та в цій комп’ютерній моделі.

Антон Ільїн, 3D-модельєр: За різними оцінками учасників, проект завершено на 10-50%. Офіційний ролик мав показати готовність «геометрії» проекту, хоча вже на цьому етапі глядачі діляться з нами радістю від того, що можуть бачити своє місто не таким, що заростає і руйнується. Серед коментарів на YouTube зустрічається «я ледь не заплакав», «дуже вражає!», і це радує, адже ми не очікували емоційної реакції.

ГУРТ: Яка основна мета проекту?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Ми прагнемо створити інтерактивну модель міста, яка б найбільш точно відображала його стан до аварії 1986 року. Хотілося б, щоб гості віртуального міста могли гуляти ним, заходити до будинків та магазинів, спілкуватись з жителями, їздити автобусом. Тобто робити те, що роблять гості будь-якого міста. А для тих, хто жив у Прип’яті, це можливість пройтися рідними вулицями, побачити місто справжнім, живим.

Антон Ільїн, 3D-модельєр: В ідеалі наша модель має не лише дати чітке уявлення про архітектуру Прип’яті, але й передати атмосферу міста особливого режиму в роки застою. У наших планах реалізувати симуляцію денного циклу городян: похід на роботу та в школу, трафік міського транспорту. По місту будуть навіть розвішані характерні агітаційні плакати і лозунги! Отже, наша Прип’ять стане діючою моделлю радянського міста.

ГУРТ: Чому важливо зберегти місто у всіх деталях?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Це важливо для колишніх мешканців Прип’яті, які через вік, брак часу чи грошей не можуть побувати там. Це з одного боку.  А з іншого – саме місто виглядає вже зовсім не так, як чверть століття тому. Ми хочемо, щоб про Прип’ять пам’ятали, і не тільки у зв’язку з аварією і прагнемо зберегти його молодим, квітучим та щасливим хоча б у віртуальному просторі. Адже нинішній стан Прип’яті свідчить про тендітність світу, створеного людиною і одночасно – про могутність сил природи. Тому ми ставимо перед собою і другорядне завдання – зробити вмираюче місто безсмертним. Будівлі, які нині знищуються рослинністю, природними умовами чи вандалами, отримають друге життя.ГУРТ: З якою саме метою Центр PRIPYAT.com організовує поїздки до чорнобильської зони?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Так, на початку існування проекту ми проводили спеціальні редакторські поїздки з метою визначення параметрів будівель та споруд, уточнення взаємного розташування та особливостей конструкцій, в тому числі тих, що знаходяться у складно доступних районах міста. Поступово до нас стали звертатися учасники з проханням «звозити» до Прип’яті, тому ми вирішили регулярно проводити ознайомчі подорожі, де ми показуємо місто і розповідаємо про нього. Для когось така поїздка стає унікальною, хтось прив’язується до Прип’яті, повертається знову і долучається до нашого активу. По можливості ми намагаємось залучати до подорожей прип’ятчан, щоб вони побачили своє місто.

ГУРТ: Як Ви оцінюєте розвиток Чорнобильської зони відчуження?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Тут складно говорити про розвиток. Наукові дослідження перебувають у стані стагнації, люди, які повернулися – переважно похилого віку – поступово відходять на той світ. Прип’ять була покинута спочатку жителями, а потім і різними організаціями Зони. Є плани створення підприємств щодо поводження з небезпечними з точки зору іонізуючого випромінювання матеріалами (назвемо це так), будується «Арка» – нове накриття над «Саркофагом», працює ЧАЕС, хоча на станції свої проблеми. Іноді складається враження, що в Зоні розвивається лише тваринний світ. Напевне, тому її передали у підпорядкування Міністерства природних ресурсів – сумний жарт.

ГУРТ: Що робить в цьому напрямку ваша організація?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Ми намагаємося проводити певні заходи. Минулого року для співробітників підприємств Зони провели у Чорнобилі концерт  за участі відомих в Україні музикантів. За безпосереднього сприяння ЧАЕС встановлена перша в Зоні веб-камера, за допомогою якої можна спостерігати за будівництвом «Арки». На нашому рахунку проведення фотовиставок в Москві та Мінську, в тісному партнерстві з фондом «Прометей» ми допомагаємо ліквідаторам. 

ГУРТ: Яким Ви бачите майбутнє Зони і Прип’яті зокрема?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Майбутнє Зони, на мою думку, пов’язане як зі створенням природоохоронних територій (розвиток тваринного світу на територіях, виведених з господарського обігу) і туризмом (історичним та екологічним), так і з розміщенням у Зоні різного роду комплексів з поводження з небезпечними з точки зору іонізуючого випромінювання матеріалами. Я маю на увазі «Вектор», Централізоване сховище виробленого ядерного палива та ін. Поєднання цих складових було б оптимальним рішенням. Хочеться бачити Прип’ять містом-музеєм. Все місто зберегти вже навряд чи вдасться, але ансамбль центральної площі необхідно зберегти. Інша справа, що немає політичної волі та зацікавленості бізнесу в цьому – скоріше навпаки. Наразі проекти по створенню музеїв і туристичних об’єктів або зводяться до проектів типу «українського Лас-Вегасу», або залишаються лише мріями ідеалістів.

ГУРТ: Як Ви оцінюєте ставлення суспільства до проблем Зони відчуження?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Ставлення зводиться загалом до страху або байдужості. Люди бояться усього, що пов’язане з Зоною: йдеться про радіофобію та численні чутки. Держава, здається, сама не може визначитися, як ставитися до існування Зони і що з нею робити. Наразі це держава в державі, і концепції її розвитку не існує. В інших країнах Чорнобиль ще довго залишатиметься символом України, а те, що могло б зробити його унікальним об’єктом (історичним, природним, культурним), знищується у першу чергу.

ГУРТ: Що необхідно зробити, щоб вплинути на ситуацію?

Іван Цепаєв, адміністратор форуму PRIPYAT.com: Якщо починати з себе, слід, у першу чергу, не бути байдужими і не допускати байдужості інших. Не давати спокою, звертати увагу суспільства на проблему, показуючи одночасно, що ти і сам робиш щось корисне. І це не просто загальні слова, адже ми намагаємось зберегти пам’ять про Прип’ять різними способами: від проведення виставок та акцій до створення такого віртуального музею.

Спілкувалася: Віра Бушанська
Редагування: Анжеліка Клайзнер

Читайте також:

Юлія Бекмурзіна: Активної молоді багато, просто вони про це ще не знають