За приблизними підрахунками  експертів, в Україні налічується близько 12 мільйонів любителів риболовлі, а це чверть всього населення держави. Як показує практика, це освічені, активні та цілеспрямовані громадяни, які можуть не лише захищати свої особисті інтереси, а й діяти на благо всього суспільства. Про діяльність першої риболовної громадської організації в Україні ГУРТ у форматі PRоГОну дізнавався у Андрія Неліпи, президента ВГО «Громада Рибалок України».

ГУРТ: Пане Андрію, як захоплення рибалкою перейшло у громадську діяльність?

Рибалкою я захоплювався змалку. Коли у 2004 р. на затоці Дніпра, де ми з батьком зазвичай рибалили, розпочалися вирубки дерев та несанкціоновані забудови, для мене це стало справою честі. З місцевими однодумцями-рибалками ми організували, в буквальному сенсі, загін, щоб давати їм відсіч. Проте, виявилось, що юридично змінити призначення землі можна просто здійснивши первинну заливку фундаменту (навіть у заказнику!). І такий безлад відбувався по всій країні.

У 2006 р., після бурхливих дебатів на риболовних інтернет-форумах група небайдужих громадян прийняла рішення про створення всеукраїнської риболовної організації, здатної врегулювати проблематику аматорської та спортивної риболовлі в Україні, захищати інтереси і права риболовів на всіх рівнях.

Ми розробили цілу концепцію комплексної структури організації, і першим кроком стало створення у 2006 р. Всеукраїнського благодійного фонду «Громада Рибалок України» (ГРУ), на базі  офісу моєї комп’ютерної компанії «Тест-98».

ГУРТ: Чому Ви обрали саме форму фонду? 

На той момент за допомогою саме такої форми організації та фінансового інструменту було легше залучати активістів та меценатів, проводити екологічні та соціальні акції. На жаль, суспільство вже настільки обпеклося на різних аферах і пірамідах, що насторожено сприймало нову громадську активність. Виникала величезна кількість домислів та міфів про те, для чого створюється ГРУ, хто її фінансує. Тому ми не запроваджували членських внесків, а відкрили рахунки фонду для пожертвувань. Фонд дозволив нам акумулювати ресурси, і не лише фінансові. Кожен міг взяти участь у якості волонтера, пожертвувати гроші, надати техніку. Так ми змогли організовувати екологічні рейди, боротьбу з браконьєрством, перевірки ринків, проводити культмасові заходи, просвітницьку діяльність тощо.

ГУРТ: Як розвивалася організація?

Ми створили інтенет-портал, форум ГРУ. З’явилась форма асоційованого членства — кожен, хто зареєструвався на форумі, вже є причетним до процесу. Люди спілкувалися, відгукувалися однодумці, створювалися наші обласні відділення.

У 2008 р. було зареєстровано наш риболовно-спортивний клуб (РСК «ГРУ»), що дозволив відродити суддівську школу в риболовному спорті, вивести українських спортсменів на світовий рівень — у 2009 р. в Польщі ми вперше взяли «золото» на Чемпіонаті світу з ловлі риби з льоду на «мормишку». Тоді ж ми почали випускати друковану газету «Риболовний Вісник», яку безкоштовно розповсюджували в місцях продажу риболовних снастей.

З 2009 р. існує продакшн-студія при РСК «ГРУ», що випустила вже п’ять тематичних фільмів про рибалку та безліч інформаційних відеороликів. 7 листопада 2011 р. всі наші починання нарешті об’єдналися у Всеукраїнській громадській організації «Громада Рибалок України». Цей день вважається офіційним днем народження нашої спільноти і щорічно відзначається ГРУмадянами (тобто членами ГРУ). Керівництво ГРУ колегіальне, виборне і демократичне. Воно здійснюється Президентом, президією та Спостережною Радою.

Коли Фонд починав свою роботу, у нас було 15 представництв, сьогодні їх уже 22, нещодавно з’явилось 23-е у Маріуполі. Станом на 01.01.2013 у ГРУ 4250 асоційованих членів, 40 регіональних представників. Кількість постійних активістів центрального київського осередку перевищує 50 осіб, регіональних осередків — від 5 до 30 осіб.

Джерелами фінансування є благодійні внески, пожертви меценатів, спонсорські кошти. З 2013 року вирішено запровадити членські внески.

ГУРТ: Які цілі ставить перед собою «Громада Рибалок України»?

Наша мета — об’єднання цивілізованих рибалок України для захисту своїх інтересів і законних прав, а також визначення та реалізація основних пріоритетів розвитку любительського та спортивного рибальства в Україні.

Місія ГРУ — сприяння розбудові громадянського суспільства, побудові на теренах України правової держави, соціальний та правовий захист членів ГРУ, надання їм необхідних знань, умінь та навичок для захисту власних прав та інтересів, створення умов для всебічного розвитку молоді, виховання рибалок-любителів як цивілізованих природокористувачів, охорона природи, захист екологічної безпеки нашої країни.

ГУРТ: За якими основними напрямками Ви працюєте?

ГРУ розробляє та бере участь у здійсненні освітніх, спортивних, екологічних, соціальних та благодійних програм, організовує заходи на риболовну та екологічну тематики. ГРУмадяни здійснюють громадсько-інспекційну діяльність, надають консультації рибалкам щодо їхніх прав та обов’язків, а також щодо положень законів та нормативно-правових актів, сприяють підвищенню правової обізнаності населення.

ГУРТ: Які програми ГРУ Ви б відзначили як найуспішніші?

Це реабілітаційна програма «Рибалка для всіх», в рамках якої проводяться чемпіонати для людей з обмеженими фізичними можливостями. Тільки на Київщині нами проведено вже 8 серйозних змагань для дорослих (чотири з них — всеукраїнського рівня) і 5 рибальських фестивалів для дітей. Ми також проводимо фестивалі та змагання для дітей-сиріт -,з них виходять чудові спортсмени, і, до того ж, це чудовий спосіб не лише фізичної, але й психологічної реабілітації. Наші представники в регіонах також проводять подібні заходи.

Значних успіхів ми досягли у програмі розвитку та підтримки риболовного спорту. Спортсмени риболовно-спортивного клубу ГРУ з Києва, Рівного, Дніпропетровська, Чернівців та Харкова неодноразово ставали призерами чемпіонатів і кубків України, двічі ставали чемпіонами світу у складі національних збірних України. Ми провели 5 всеукраїнських змагань, у тому числі і Кубок ГРУ, в якому протягом року кращі українські спортсмени боролися в п’яти видах рибної ловлі за головний приз — легковий автомобіль. Було проведено 5 рибальських змагань в рамках Спартакіади серед міністерств і відомств, дипломатичних місій та консульств.

У рамках програми підготовки суддів з риболовного спорту ми затвердили у Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту розроблену нами навчально-нормативну базу для підготовки рибальських суддів. На її основі було проведено низку семінарів у Рівному, Києві та в Криму, в результаті чого понад 150 осіб отримали кваліфікацію суддів ІІ-ІІІ категорії. Близько 30 з них на сьогодні вже мають національну і навіть міжнародну кваліфікацію.

Варто згадати також про розробку навчальної програми «Школа риболовної майстерності», що становить собою справжній навчальний план. Її було офіційно затверджено і апробовано 2009 р. в сімейно-спортивному риболовному клубі  на р. Унава під Фастовом. У школі брали участь діти-сироти, які протягом 2 тижнів вивчали історію риболовлі, різні снасті, іхтіологію, зустрічалися з кандидатами біологічних наук, титулованими спортсменами риболовного спорту. Дітям було дуже цікаво, вони навчилися рибалити, а головне — ми розвивали їх екологічну культуру, повагу до навколишнього середовища. Подібні навчання вже відбуваються врегіонах, плануємо створити в Києві постійно-діючу школу.

Позитивні наслідки має програма відновлення українських водойм та їх зариблення аборигенними видами риб, що діє з 2009 р. За цей час на Дніпровському, Запорізькому, Київському та Канівському водосховищах було виставлено близько 5 тис. нерестових гнізд, що значно поліпшує умови розмноження аборигенних видів риби. В 2009-2012 рр. було проведено 20 зариблень рослиноїдними (які є природними очищувачами водойм) та аборигенними видами риб в 5 регіонах України. Навесні 2012 р. ми вперше вселяли підрощену рибу в міські водойми та проводили зариблення маточним поголів’ям в Києві на оболонській затоці Дніпра.

2008 р. було започатковано програму заборони продажу браконьєрських снастей в Україні. Як результат більше 400 населених пунктів офіційно заборонили продаж браконьєрських снастей на своїх ринках. 2009 р. ми досягли внесення заборони до «Правил торгівлі на ринках», затверджених Міністерством економіки України. 2010 р. законодавчо закріплена кримінальна відповідальність за електровудки, отруйні та вибухові речовини. 2011 р. нами законодавчо закріплена повна заборона електровудок, сіток з волосіні, драчів, капканів тощо. Проведено низку виставок браконьєрських знарядь лову для ЗМІ, спеціальні навчання співробітників митниць та правоохоронних органів. І сьогодні далеко не кожний візьметься продавати ці речі. Це стало небезпечно і невигідно.

Важливою складовою нашої діяльності є також громадське патрулювання водойм та ринків. В період з 2009 по 2012 рр. ми провели більше 150 перевірок ринків і магазинів у різних населених пунктах на предмет продажу браконьєрських снастей та незаконно виловленої риби. Активісти ГРУ в усіх регіонах України брали участь у 195 антибраконьєрських рейдах зі співробітниками Держекоінспекції, Держрибохорони та підрозділів МВС. Залучалися також представники ЗМІ, екологічних та рибальських організацій.

ГУРТ: Багато програм ГРУ пов’язані з владою. Чи завжди легко мати з нею справу? Як Вам вдається досягати успішного результату?

Нелегко. Постійно доводиться мати справу з байдужістю, лінню, небажанням чиновників виконувати свої обов’язки, короткочасовими, інколи корупційними, цілями керівництва.

Рибогосподарська сфера віддана на контроль аграрного відомства. Науковий контроль мають право здійснювати лише установи, що знаходяться в його структурі, так само як і контроль споживання. Тобто аграрне відомство і добуває, і споживає, і само себе контролює (платить заробітну плату і науковцям і рибоохоронцям) — повна монополія. Вона поєднується з абсолютно бездумним господарюванням завдяки режимам СТРГ (спеціальні товарні рибні господарства) і безконтрольному промисловому вилову риби, які виснажують наші водойми. Причому звітують про вилов 20% аборигенної риби, а насправді виловлюють 80%. А зариблення проводять шкідливими для нашої екосистеми неаборигенними видами риб, які не нерестяться в наших водоймах і постійно потребують все більших витрат з держбюджету. Такі дії наносять державі мільйонні збитки, а поголів’я риби при цьому аж ніяк не відтворюється, а навпаки - катастрофічно зменшується. Ми про це писали і не раз, але завдяки існуючій системі порахувати рибу практично неможливо. Державної цільової програми відтворення саме аборигенних видів риби й досі нема – це чомусь турбує лише громадськість. Раніше державні розплідники вирощували аборигенну рибу і відпускали частину в річки, а їх лише на Дніпрі було чотириста. Тепер їх не більше двох десятків. Екологія превалює над економікою лише формально – цей підхід треба негайно міняти.

Рибоохорона не здатна виконувати функції, які покладені на неї державою, тому що вона знаходиться в підпорядкуванні господарчому відомству та її дії залежать від вказівок тих, кому охорона водних живих ресурсів не потрібна і заважає збагачуватись. Держекоінспекція поки що, на жаль, має дуже замалий штат інспекторів, обмежені можливості і низьку ефективність роботи. Контролюючі структури виявляються зв’язаними по руках і ногах недосконалим законодавством. Міліція може затримати і здійснити обшук, але не може вилучити, інші можуть вилучити, але не можуть провести обшук і нарахувати збиток. Ми змушені погоджувати наші перевірки міжвідомчо, щоб поєднати усі ці функції. Тут важлива участь громадських представників – хто як не ми буде боротися з безладом і змушувати діяти державні структури?

Ми розробляємо відповідні пропозиції, законопроекти, шукаємо «лоббі» серед різних політичних сил, депутатів всіх рівнів. Зрештою, ми разом з однодумцями з інших організацій досягли вже значних зрушень у цій справі. Нами було ініційовано вже 7 законопроектів, 5 з яких були прийняті та стали законами, внесено більше 400 поправок до  низки законів і нормативних актів, У 2012 р. ми відновили інститут громадських інспекторів з охорони довкілля та повернули їм право складати адміністративні протоколи про порушення правил мисливства та рибальства.

Зараз ми боремося проти т. зв. «узаконеного браконьєрства» — за повну заборону режимів СТРГ та промислового рибальства у внутрішніх водоймах України, переведення всіх промислових підприємств рибної сфери на інтенсивне господарство, вирощування, фермерство (культурні рибні господарства).

Уряд і влада намагаються ігнорувати наші зауваження та пропозиції, з якими ми неодноразово виступали, пропонуючи перехід до сучасних, екологічно-безпечних та цивілізованих форм розвитку і контролю у рибному господарстві. Але на дворі вже XXI сторіччя і зміни неминучі. Спроби залякати нас, рибалок-любителів, з боку чиновників не матимуть успіху – до нас треба прислуховуватись і ми можемо змусити себе поважати. Нещодавно ми виграли суд у Держрибагенства — це, напевне, перший випадок, коли державний орган влади позивався в суді проти ІГС (детальніше див. тут) — що є для нас позитивним показником. Потрібно відстоювати нашу точку зору та постійно тримати контролюючі органи в напрузі — як кажуть, вода камінь точить.

Спілкувалася: Віра Бушанська
Редагування: Дарина Стремецька

Читайте також:

Громадська мистецька формація «МЕТР»: мистецтво заради змін