Натрапила на цікавий ролик про покладання квітів Леніну
https://www.youtube.com/watch?v=oiRc9EbrJmQ І хоч сучасний Інтернет кишить кумедними сюжетами про різноманітні реальні ляпи і казуси, все ж є в ньому щось особливе, що заставляє задуматись.
По-перше, чи так уже й обов'язково до ідеалу підноситись? Адже герої, як бачимо, впевнено долають свій шлях по-пластунськи.
По-друге, чи є якась часова вичерпальність пропагандистського впливу? Наприклад, 1 біт інформації до 1 хвилини.
По-третє, чи здатен хтось із сучасних патріотів, що гордо у екслюзивних вишиванках крокують до Шевченка, так ризикувати заради квітопокладення?
По-четверте… Можна, звісно продовжувати. Але хотілось би почути Ваші думки: запитання чи відповіді! Чекатиму)
Коментарі
Не бачу, чесно кажучи, нічого кумедного. Дуже сумне відео.
Дорікнути тут можна організаторам акції, які не передбачили проблему...
Стосовно ж патріотизму й пропаганди, згадайте, що одним з найважливіших постулатів лібералізму є твердження "ніхто не має монополії на істину". На цьому й має ґрунтуватися справжня ліберальна толерантність, на відміну від латентно-соціалістичною слиняво-пафосної толерастії.
Мені приємно, що представників молоді, які так прагнуть "возложить" квіти - не має. Видно, що з далеку там кілька молодих людей, які очевидно не знають чого вони з тим натовпом. Ну і одна бабця привела онуку (мабуть, не було з ким вдома лишити). Лише фанати-пенсіонери. Ну, що ж, і нехай поклоняються своїм ідолам-героям, їх все одно не переконати, і чи варто це робити? Орієнтуватися треба не на це покоління.
«Умом Россию не понять...»Ф. И. Тютчев