•  

+ Пiдписатися

Коли зупиниться машина нищення дітей?   

Готуючи матеріали про 20-річчя Конвенції ООН з прав дитини, яке не маю сумніву, гучно відзначать круглими столами, концертами та прес-конференціями, наростає відчуття, що до наших дітей ставляться за принципом «З очей далі – з серця геть».

Нам правдиво кажуть, що кількість дітей-сиріт в інтернат них закладах із кожним роком зменшується, та загальна цифра дітей в них – стабільна, як і кількість позбавлень батьківських прав. Тобто діти стабільно поповнюють контингент різних дитячих установ, з яких постійно надходить жахлива інформація.

Чого тільки варта передача «За вікнами», відзнята рік тому про те, як держава піклується про дітей з розумовою відсталістю.
http://www.stb.ua/e107_plugins/videotv/videoview.php?view.6046

Все починається із масового зловживання діагностикою глибокої розумової відсталості; просто запущених діточок психолого-медико-педагогічна комісія з легкістю «засуджує» до довічного існування на правах «овоча» в дитячих будинках-інтернатах, а потім - у дорослих психо-неврологічних інтернатах.

Таких закладів у сфері управління Мінпраці 57 , розраховані вони на 8105 місць, (в середньому заклади розраховані на 142 (!) місця) в яких станом на 01.01.2008 р. перебувало 5 594 дітей та молоді з функціональними обмеженнями (в середньому у кожному закладі перебувало 98 дітей). «Сумними» рекордсменами є окремі заклади як тоДружківський дитячий будинок-інтернат (Донецька обл.) розрахований на 220 місць, перебував 201 вихованець; Торезький дитячий будинок-інтернат (Донецька обл.) — 250 місць, перебувало 224; Хаштарський дитячий будинок-інтернат (Донецька обл.) — 220, перебувало 214; Святошинський дитячий будинок-інтернат (м. Київ) — 290 місць, перебувало 203. Такий заклад з легкістю може перетворитися і на «табір смерті» для своїх утриманців – адже віддаленість від міст, знаходження на «відшибі» міського і обласного життя унеможливлює будь-яку, я вже не кажу про якісну, «швидку» медичну допомогу, тому при таких закладах часто є і кладовища.

А чого вартує практика «заспокоювати» відмовних малюків перед денним і нічним сном за допомогою димедролу, фенозепаму або люміналу (фенобарбіталу); дійсно навіщо їм кричати і привертати до себе увагу?

Як відомо плач для дитини – сигнал біди. Якщо малюк плаче, це означає, що йому або боляче, або дуже страшно, і близький дорослий повинен негайно реагувати на потребу дитини. Натомість ми спостерігаємо в цілому катастрофічний дефіцит такого необхідного маленькій людині розвиваючого спілкування. Щоб переконатися, як багато в нашій країні «зайвих» дітей, досить зайти в будь-який будинок дитини. Постає питання, чому всі ці діти не перебувають у сімейній обстановці, хоча б в тимчасовій прийомній сім'ї. Точну відповідь дав у хвилину відвертості один чиновник: «Установам теж потрібні діти».

Часто читаючи пресу волосся дибки стає від того, що відбувається в українських сім'ях. Але насправді нікому не цікаво, що там відбувається. Ось це страшне «нікому не цікаво» (підтверджується безліччю конкретних ситуацій «соціального бездіяльності» з трагічним результатом) - хвороба системна, по суті породжена чинним законодавством. Сімейний Кодекс регулює діяльність держави щодо «державних» дітей, тих, що ВЖЕ СТАЛИ сиротами. Але в СК немає ЖОДНОГО СЛОВА про те, як запобігати цій біді - дитячому сирітству, відсутні правові підстави для здійснення соціально-відновлювальної роботи з неблагополучними сім'ями.

«Відбирання дитини» у батьків стало на практиці єдиною застосовуваної захисною мірою. Звідси і сотні тисяч сиріт. Також наслідком недосконалості законодавства є неприпустима робота нашої системи захисту дітей за принципом «семи няньок».

Ключове питання: як «повернути» українську соціальну систему обличчям до сім'ї, до відновлювальної роботи за місцем проживання, в соціальному середовищі; як примусити її зайнятися дітьми, а не їх «сортуванням по кутах»? Зробити це, по суті, неважко. Досить допустити до роботи з кровної і замісної сім'єю професіоналів, професійні служби супроводу, фахівці яких «працюють з випадком». А також налагодити «єдність управління процесом», що дозволить підпорядкувати інтереси відомств інтересам дитини і сім'ї. Сьогодні такий механізм захисту прав дитини, який отримав назву «гейткіпінг» - відпрацьовується Представництвом благодійної організації «Кожній дитині» в Україні спільно з партнерами в Київській області. Згодом його буде поширено у Хмельницькій області в рамках нового проекту ЮНІСЕФ та Єврокомісії.
Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 0  - Нi  

Коментарі

Тимчук Тарас    3571 день тому   #  

жуть....

  •   Пiдписатися на новi
Швед Оксана   3571 день тому   #  

це правда, і від цього ще моторошніше

  •   Пiдписатися на новi
Лілія Дмитренко   3571 день тому   #  

Треба йти в школи до дітей, вчити їх майбутньому батьківству. Необхідна державна програма. Бо виходить парадокс... Щоб досягти успіху в будь-якій роботі, необхідно навчитися основам тієї професії, яку обрав. Для того, щоб стати менеджером, економістом, юристом, лікарем, учителем тощо, треба цьому вчитися кілька років! А де навчитися професії “батьки”??? І це при тому, що батьки – не вузька спеціалізація, це – професія широкого профілю! Хто вчить зараз молодь? Ніхто. В тому числі й їхні власні "отцы и матери", їм ніколи, вони "виживають". Треба шукати початок нитки цього "клубка". І почати розмотувати. Гірко усвідомлювати, але кілька поколінь ми вже загубили.

  •   Пiдписатися на новi
Швед Оксана   3570 днів тому   #  

Ми знову все перекладаємо на державу - хтось має кудись ідти і чомусь навчати НАШИХ дітей. Крім того, згадайте себе в школі - з тим навантаженням, яке ми мали про які "батьківські" курси можна говорити - мені в школі було не до того зовсім. В цьому сенсі мені здається цікавим досвід США - в них є програма - "соціальна няня". Така няня - кваліфікований соціальний працівник - педагог "виписується" в сім'ю, де наприклад мати -підліток, або були зафіксовані випадки недогляду. Вона проводить багато часу з батьками, вчить їх на практиці - як і що робити, адже так само як і куховарити - краще навчитися на кухні із кимось досвідченим, ніж дивитися телешоу, читати і інтернет або в книгах. Багато також існує навчальних курсів для батьків та спільний (!) із дітьми занять (співів, читання казок, малювання) - це привчає до проведення часу із дитиною не за телевізором, навчає як з дитиною грати, розмовляти, заспокоювати, виховувати.

  •   Пiдписатися на новi
Лілія Дмитренко   3570 днів тому   #  

А я і не мала на увазі державу, в т.ч. шкільних учителів. Цим мають займатися громадські організації.

  •   Пiдписатися на новi
Бородіна Тетяна   3570 днів тому   #  

Цим питанням повинні займатися всі: і держава, і громадські організації, і вчителі, особливо під час позашкільних заходів. Я памятаю, під час свого навчання в школі, нам дали завдання скласти своє генеологічне дерево. Був дуже цікавий і захопливий процес, можливо для інтерната це і не так актуально, але ж вони можуть започаткувати своє дерево. Головне,щоб розуміли, навіщо це потрібно. Це і будуть так звані уроки "батьківства".

  •   Пiдписатися на новi
Лілія Дмитренко   3570 днів тому   #  

Уроки батьківства.... Коли ми аід час тренінгу спитали нинішніх юнаків і дівчат (по 15-16 років), якими словами вони будуть називати свою майбутню дитину (крім імені), від відповідей більшості аж моторошно стало: "шмакодявка", "малявка", "шварцнейгер засушенный", "шнурок" та ін. А у відповідь на німе запитання, яке, мубуть, стояло у нас в очах, вони познічувались і говорили, що приблизно так їх самих вдома називали у дитинстві їхні батьки. От Вам і родоводи... Кажу ж, що кілька поколінь ми вже прогавили :-(

  •   Пiдписатися на новi
Артур Кочарян   3569 днів тому   #  

надо делать запросы в службы по вопросам несовершеннолетних; сколько конкретно чего они сделали для тггь чтобы умешилось количество детей в интернатах. конретные цифры, а не мемуары, которые они пишут очень хорошо. надо просто правильно поставить вопрос.

их ответы выставлять на городских сайтах, или просто на досках объявления в городе. это можно делать, так как информация не конфидициальная 9поэтому в псьме не просим указывать ФИО).

ну а результат будет тогда и только тогда, когда ГО будут работать в этом направлдении. ТОЛЬКО ГО могут изменить ситуацию (начиная от конкретной работы , которую они и так делают и до внесения измкенений в законодательство)

  •   Пiдписатися на новi
Лілія Дмитренко   3569 днів тому   #  

вот! верно! вот чего не хватает таким ГО (нам в т.ч.) - так участия в изменении законодательства... нужно объединяться для этого..... сеть нужна наверное...

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!


 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.