Правила мають бути написані тільки червоним!  - строго сказав він.

Я застигла біля фліпчарту з різними маркерами в руках та невідривно дивилась на свого ко-тренера. А група дивилась то на мене, то на нього. Час нібито завмер. Мені здається в якісь момент я навіть почула дихання найближчого до мене учасника тренінгу.  Я не вперше була під впливом безапеляційного тренера, але вперше як ко-тренерка. Його поведінка мене паралізувала на декілька секунд.

Треба було швидко приймати рішення. Конфлікт на початку тренінгу нікому не потрібний. Попереду два дні роботи, а група має сприймати нас і надалі як партнерів, а не як конкурентів. Перший шок пройшов, я взяла маркер червоного кольору, пошуткувала та ми продовжили приймати правила роботи групи.

Зараз дуже багато різних можливостей за гроші та безплатно пройти тренінг для тренерів та отримати омріяний сертифікат. Пригадуючи цю історію, мені здається, що окрім професійних питань та аплікаційних форм, які треба заповнити, важливо задати собі питання: «а чи справді я готова/готовий бути тренеркою/ом для дорослих?».  

Зі свого досвіду дозвольте порекомендувати декілька уточнюючих питань.

Питання 1. Чи готова/готовий я бути толерантною(м) та витриманою(м)?

Свідомо поставила це питання першим. Воно є дуже важливим, адже лежить у площині цінностей поваги та любові до людей та різноманітності. Якщо ви хочете проклясти людину, яка говорить, те, що вам не подобається або виглядає не так, як ви вважаєте за потрібне. Має відмінну від вас орієнтацію, колір шкіри, уподобання – краще не треба витрачати час на тренерство. Можливо зараз я звучу безапеляційно, але це справді так. Бо в групах ЗАВЖДИ будуть такі люди. І це не спеціально J Просто ми всі дуже різні.

А ще в групі точно буде учасниця або учасник яка/ий, як вам може здатись, поставила/в собі за мету довести вас до сказу своїми питання, уточненнями або просто своєю поведінкою. І тут дуже актуальним стає питання витриманості. Особливо, якщо у вас попереду тижневий тренінг J

Питання 2. Чи готова/ий я співпрацювати з людьми та чути їх?

Жозеф Жубер, французський письменник XVIII ст., влучно сказав: «навчати - означає подвійно вчитися». Не має сенсу з ним сперечатись. Під час тренінгу важливо давати людям можливість висловитись. Мати вміння будувати та модерувати дискусію. А для цього, окрім професійних вмінь, зовсім не завадять знання з психології. В цій статті ми не будемо розбирати типи учасників/ць, з якими можна зустрітись під час тренінгів, та що з ними робити. Більше говоримо про особистість самого тренера.

Отже, важливо позбутись бажання накинути, нав’язати свою думку та досвід. Хороший/а тренер/ка має бути харизматичним/ою та авторитетним/ою, але не авторитарним/ою. Для ефективного та результативного тренінгу важливо не конкурувати з учасниками, а співпрацювати.

Питання 3. Чи готова/готовий я відмовитись від всебічного контролю?

Тренінг – це творчість. Учасники можуть не давати тих відповідей на які ви очікуєте. Вони можуть переробити правила вправи, вийти з аудиторії і повернутись через годину. Мінятись групами. Пропонувати свої вправи та багато-багато ще чого. Звичайно, що такі ситуації трапляються не так часто. Утім, тренер/ка має бути гнучким/ою та відкритим/ою до творчого процесу. В цьому сенсі мені дуже подобається один із постулатів формату open space: «відбувається те, що має відбуватись». Так. Хороша/ий тренерка/р має свій план та програму, заготовлені вправи та питання для дискусії, але одночасно готова/ий все змінити, якщо для групи так буде ефективніше. У той же час не впадати у відчай та не ображатись на групу, що все йде не за планом. Й не задавати постійно собі питання: «І взагалі, навіщо тут всі ці учасники? Якщо б їх не було – мала б ідеальний тренінг» J

Питання 4. Чи готова/готовий я відмовитись від авторитаризму?

Тренінг - це обмін інформацією. Створення знань із спільного досвіду тренера та учасників. Це не лекція і, тим більше, не урок. Я працювала в школі, в університеті і працюю тренеркою. Чесно зізнаюсь, рівень мого авторитаризму був різним в цих закладах. Це не погано і не добре. Це просто так є. Сама система та вік тих, з ким ти працюєш, накидає свої вимоги. Так, у школі, окрім знань, було важливо приділяти час вихованню. В університеті вже працюєш з дорослими людьми, які за законом мають право одружуватись та народжувати. На мою думку, не завдання викладача їх виховувати. Можна тільки підказати, передати потрібну інформацію та навички. Під час тренінгу для дорослих – ми маємо бути готовими, що наша освітня пропозиція може бути непотрібною якомусь учаснику або учасниці. Особливо це стосується ситуації, коли людині треба, але вона не дуже хотіла брати участь у навчанні. На жаль, найбільше з таким я зустрічалась під час тренінгів для державних службовців. Вважаю, що хорош(а)ий тренер(ка) має зацікавити учасників і в такий спосіб передати інформацію, через зацікавленість та емоції залишити в пам’яті.  Але вимагати, виховувати, авторитарно переконувати – це точно не про тренерство.

Звідси виникає наступне запитання.

Питання 5.  Жартома, але серйозно. Чи можу я за потреби робити «pokerface»?

Маю на увазі спокійно, без зайвих емоцій в міміці та жестах, сприйняти інформацію від різних учасників/ць. Кожний тренінг має декілька обов’язкових частин. Однією з таких частин є «зворотній зв'язок». Це коли учаниці\ки роблять висновки та повертають інформацію та свої відкриття за день або за весь тренінг. Іноді трапляється так, що ти скакала, скакала, можливо навіть на голові, а у зворотному зв’язку отримуєш дуже дивну інформацію від якогось учасника або учасниці. І думаєш про себе: «Господи, я ж так старалась, я ж все розжувала, ну чому всі зрозуміли, а він або вона - ні?». І це все відображається на обличчі! А воно не має бути таким розчарованим та знецінювати людину. Адже, повертаючись до четвертого пункту – не наше завдання перевиховувати. Тренер/ка має бути стриманим/ою в таких ситуаціях. А отже повертаємось до попередніх запитань: чи готова/ий я бути витриманою/им, сприймати людей в їх різноманітній реакції та поведінці, давати їм можливість висловитись та бути почутими?  

Якщо не всі відповіді були позитивними – не біда. Це не означає, що ви не можете передавати знання іншим людям і треба забути про це своє бажання. Мені здається, що важливо бути свідомими цієї відповідальності і тверезо оцінити свої можливості саме у тренерській роботі. Це не має вас зупиняти. В будь-якому разі, ви можете читати лекції, писати статті, вести блог, працювати над собою та вдосконалюватись.

Як казав великий Езоп: «не соромно вчитися в зрілому віці: краще навчитися пізно, ніж ніколи».

Успіхів.