Увiйти
+ Пiдписатися
Країна мрій: традиції живуть (відео)
Стає вже доброю традицією для ЦВ “Добра Воля” допомога на етнофестивалі Країна Мрій.
Цьогоріч для 6 волонтерів Доброї Волі в обовязки входила координація та допомога учасникам, зокрема, “кобзарської сцени” та “зеленої галявини”.
Перед тим як гостей та учасників фестивалю полив добрячий дощ, мені вдалось поспілкуватись з гуртом з Одещини - Витоки. Основу колективу складають діти, а традиції танцю та музики передаються з покоління в покоління вже 37 років. тобто гурту вже 37 років(!).
Слухаючи їх я згадав Горана Бреговіча і сучасний балканський панк. Якщо хтось захоче продюсувати і розкручувати цих неймовірних музиакнтів, які ставлять ще й етноперфоманси і годують справжньою смачною іжею, можу дати контакти :)
фото можна переглянути тут
У другий день фестивалю я мав нагоду послухати братів Капранових, які варили куліш і розповідали цікаві речі.
Цьогорічний фестиваль був більше прагматичний: платний вхід, відсутність пива для продажу, менше сміття, менше звьозд, менше людей. Для когось цьогорічний фестиваль ненайкращий. А для мене ще один :)
Цьогоріч для 6 волонтерів Доброї Волі в обовязки входила координація та допомога учасникам, зокрема, “кобзарської сцени” та “зеленої галявини”.
Перед тим як гостей та учасників фестивалю полив добрячий дощ, мені вдалось поспілкуватись з гуртом з Одещини - Витоки. Основу колективу складають діти, а традиції танцю та музики передаються з покоління в покоління вже 37 років. тобто гурту вже 37 років(!).
Слухаючи їх я згадав Горана Бреговіча і сучасний балканський панк. Якщо хтось захоче продюсувати і розкручувати цих неймовірних музиакнтів, які ставлять ще й етноперфоманси і годують справжньою смачною іжею, можу дати контакти :)
фото можна переглянути тут
У другий день фестивалю я мав нагоду послухати братів Капранових, які варили куліш і розповідали цікаві речі.
Цьогорічний фестиваль був більше прагматичний: платний вхід, відсутність пива для продажу, менше сміття, менше звьозд, менше людей. Для когось цьогорічний фестиваль ненайкращий. А для мене ще один :)
- 11.07.2010
Тимчук Тарас 
1
Коментарі
А для мене цьогорічна Країна мрій це: -шалена злива, під якою за 5 хвилин люди були мокрими аж до кісточок.Дощ на КМ - це звичайно не новина, але щоб такий; -відкриття того, що ми окрім кобзарської, лірницької маємо багатющу школу класичної музики. Тараса Компаніченка можна слухати вічно, а особливо його розповіді про весь той пласт українських композиторів минулих століть, про яких ніколи не розповідали у музичній школі;-запашний куліш Лірника Сашка, який так і не вдалосі скуштувати, бо натовп змів все до останнього шматочка; - а потім неперевершені мультфільми за сценарієм того ж таки Сашка Моя країна Україна Хочемо продовження! та завершення роботи над народним фільмом Чорний Козак. Болить, що такого не підтримує держава, а може і добре, що не підтримує. Люди хоч можуть зробити все без стереотипів, творчо та красиво
- дитячий майданчик, на якому зібралося найбільше людей (за останні кілька років) слухати казки від Лірника. Всім відома казка про Козу дерезу викликала у людей масу емоцій і всі хором підспівували пісеньку про козу дерезу. Я ще раз переконалася, що дорослим часом дуже хочеться побути дітьми, послухати казки, особливо коли їх так хтось захоплююче розповідає!