bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз


+ Пiдписатися

Цензура?Безхребетність?Сліпота?   

У популярних соцмережах, типу Facebook почали масово з“являтись групи типу ”Вірус цензури ходить Україною“, ”Ініціативи четвертої влади", активно запрошують “зробити свій внесок у захист свободи слова в Україні й узяти участь у дискусії «МЕДІАДІАГНОЗ 2010: ВІРУС ЦЕНЗУРИ», яка відбуватиметься 21 травня 9:30-12:00 у приміщенні Національного університету «Києво-Могилянська Академія» за адресою: вул. Іллінська 9, Культурно-Мистецький Центр Києво-Могилянської Академії, 2 поверх, зала «Колізей»…” На заході зберуться редактори провідних ЗМІ і будуть обговорювати…цензуру, яку навязує їм нова влада.

Якщо бути відвертим, і я вже давно писав про це у своєму блозі, у мене давно (майже 7 років) нема бажання дивитись наше ТВ і читати більшість глянцевих журналів. Основним джерелом новин для мене став інтернет, а останнім часом просто блоги цікавих людей з середовища журналістів, які оперативно вміють інформувати без макіяжу про дійсно суспільно важливі речі.

Мабуть, серед читачів не так багато “живущих в сети” і не завжди є час порпатись в інтернет-середовищі. Тому для збалансованого погляду щодо ситуації зі ЗМІ наводжу альтернативну думку журналіста Мустафи Наєма, який опублікував у своєму блозі міркування щодо теперішньої ситуації у ЗМІ:

... наблюдая за тем, что происходит в нашем цехе в последнее время, ловлю себя на мысли, что все чаще и чаще приходится отстаивать не профессию, не свободу слова, а откровенную трусость, малодушие и глупость отдельных коллег.

Давайте, наконец, признаем, что многие упали до выстрела. Все попытки власти контролировать нашу работу пока носят несистемный характер. В большинстве случаев власть сама напоминает конвульсирующую медузу. Тупую, прямолинейную и не умеющую предвидеть даже близких последствий своих действий.

Но в целом этого оказалось достаточно. Редакторы и руководители многих СМИ сработали как среднестатистические начальники ЖЭКов, которые в первый же день после прихода новой власти, не дожидаясь команды сверху, развили невиданную активность по очистке улиц, мойке подъездов и починке лифтов. Их страх можно только поощрить. А вот руководители СМИ в этой ситуации больше похожи на крыс, забившихся по углам, в страхе не дай боже не сказать, не показать и не написать чего лишнего, что может обидеть власть и все, что с ней связано.

Вина ли это власти? Нет. Это преступление со стороны наших начальников: этих самых редакторов и директоров, которые собственным страхом вручают власти дубинку и холуйски показывают, куда надо бить.

В итоге рядовые журналисты оказались между двумя фронтами, которые рано или поздно все равно договорятся. Давайте это тоже признаем. Владельцы СМИ как, впрочем, начальники и главные редакторы одной из своих задач видят как раз это: выработать такие правила игры, которые позволят им сохранить свои деньги, лицензии и должности.

Вопрос только в том, в какой степени в этих правилах будут учитываться стандарты профессии. А это уже напрямую зависит от нас и от того, насколько последовательно мы будем отстаивать свои права во взаимоотношениях с начальством и насколько профессионально и жестко взаимодействовать с властью.

Но только между нами и начальникам есть одна разница: наш главный актив не деньги и не должности, а репутация, имя и доверие читателей/зрителей/слушателей. Очевидно, что все уступки руководителей СМИ перед властью будут делаться ЗА СЧЕТ, а не ВО БЛАГО нашей репутации. И тут компромиссы неуместны.

Пока же налицо совсем другая ситуация. Многие журналисты одевают шкуры начальников и пугливо остерегаются даже оправданных конфликтов с властью и редакторами. А оказавшись в тупике собственной трусости и глупости, благородно взывают к демократии и свободе слова. И, как правило, заслуженно остаются не услышанными.

Повністю текст: http://musstafa.livejournal.com/56870.html

Зараз час такий, що складно розібратись до кінця, що насправді відбувається в медіапросторі. Можливо ми спостерігаємо швидку смерть традиційних ЗМІ, які вже не можуть бути інструментом задоволення інформаційних потреб сучасного українського суспільства. А залишатись традиційним пропагандистським інструментом соціальної інженерії у них сьогодні вже не виходить…

P.S. Останнім часом Україна ввійшла у ТОП 10 європейських країн за користуванням інтернету. Ситуація з ударом вінка невідомого солдата продемонструвала наскільки швидко сьогодні поширюються новини в мережі і незважаючи на те, що по телебаченню цей епізод не демонструвався, громадськість про це таки дізналась.

Коментарі

Андрій Овчарук   5099 днів тому   #  

про це дізналася інтернет-громадськість, а мої батьки, які живуть в селі, могли б і не дізнатися, якби деякі канали, таки, не показали млавнозвісне відео. а ще цікаво, що ТРК "Україна" його теж показала :)

  •   Пiдписатися на новi
Кравчук Егор   5099 днів тому   #  

https://www.youtube.com/watch?v=oowdk2Xqhbg&feature=player_embedded

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi


Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.