моя думка: держава має контролювати громадські організації на рівні з усіма іншими суб'єктами господарювання лише в тих сферах, де є гроші (або фінансові пільги): правильність бухгалтерського обліку, використання наданих державою або грантодавцем чи спонсором коштів, якщо користуємось пільгакми на оренду - доведіть що в орендованому приміщенні займаєтесь "статуною діяльністю" і т.п.
Це боротьба зі зловживаннями, з використанням НУО в брудних схемах, і, в принципі, у цій боротьбі зацікавлений сам "третій сектор" - бо чим більше в ньому буде всіляких махінацій, тим нижчою довіра в суспільстві.
Стосовно діяльності - хай буде дозволене все що не заборонене іншими законами.

Погоджуюсь із тим, що має діяти загальнодозвільний принцип, і чим більше зарегульований закон, дозволеного дуже мало.
Ще одне цікаве питання - дуже часто на заходах органи влади та чиновники запитують - у Вашому секторі так багато недіючих організацій, як це так - треба їх скасувати реєстрацію, і передбачити механізм, коли органи легалізації будуть без суду просто її скасовувати. Про це багато говорили і на заходах самі організації. Проте питання стоїть у тому, чому це має цікавити владу, як це буде застосовуватись, і які критерії "недіяльності". Наступне - держава хоче, щоб організації реєструвались, вносили зміни, готували папери про зміну членів правління, ходили по органах реєстрації - щоб менше організації цікавились як працює держапарат та державними питаннями?

чесно кажучи, я не думаю що зміни спрямовані на якесь "підкорення" державним апаратом третього сектору. впевнений, що справа в банальному абсолютному нерозумінні чиновниками (доречи, сьогодні їхнє професійне свято) того навіщо взагалі існують громадські організації.

одна знайома намагалась зареєструвати у себе в районі громадську організацію, на що їй в органах юстиції знаєте що відповіли? "А у нас в районі вже є одна громадська організація!", і на цій підставі відмовились приймати документи! (звичайно, при бажанні можна було б досягти мети, але починати діяльність в маленькому сільському районі де усі всіх знають зі скандалу дівчині не захотілося).

стосовно символіки... я займаюсь реєстрацією торгівельних марок для звичайних підприємств та приватних осіб. так от, законодавство НІКОМУ НЕ ЗАБОРОНЯЄ використовувати будь-які знаки для товарів та послуг, крім тих у яких є власник. тобто, реєстрація торгівельної марки є НЕ ОБОВ'ЯЗКОМ, а ПРАВОМ юридичної або фізичної особи, яка її використовує. Звідки вимога щодо реєстрації символіки організацій - не зрозуміло...

Щодо великої кількості зареєстрованих, але непрацюючих організацій - чув багато зойків з цього приводу, але жодного пояснення чим це пагано ще не зустрів. Може хтось підкаже?

в обідню пору під чашку кави мені в голові виникла дака от думка:
Фундаментально, треба розуміти, що у всьому світі - держава - репресивна машина, яка збільшує податки, урізає свободи, намагається контролювати особистість. Держава, а тим більше сучасна, якщо й бачить сенс в існуванні громадських організацій, то лише ручних "соціальних" організацій, на які можна покласти купу роботи. У суспільстві споживання, у якому ми власне живемо, є дві ключові стратегії споживацької поведінки - делегувати державі, корпорації (братньому сусідньому народу :) ) повноваження задовольняти споживацькі потреби громадян (дешеве соціальне житло, добрі правильні новини, правильна ідеологічна освіта), або самому у спілці з такими ж егоїстами братись за задоволення своїх споживацьких інтересів.
У першому випадку, держава має цілком моральне повне право встановити максимальні податки і з цих податків пробувати задовільнити усі забаганки своїх громадян, що в принципі неможливо. У другому випадку - мінімальні податки, але "все у твоїх руках".

Звичайно, з урядом можна і варто співпрацювати. Але, якщо твоя організація моніторить місцеву владу, виявляє корупційні схеми, озвучує цю інформацію - вона є серйозною проблемою для влади. І природньо, що така влада захоче максимального контролю над такою ГО :).

До речі, я звернув увагу, що у Штатах у якості законодавства, яке регулює взаємодію ГО з владою, більшість використовує Першу поправку до Конституції - право на свободу висловлювання :)

здається мені, що ми трішки переоцінюємо своє значення в очах представників влади. "Моніторить, контролює, виявляє" - в цьому аспекті влада завжди набагато більше боялася ЗМІ, але і з тими навчилися поратись. Український "третій сектор" дистрофічно слабкий для того щоб влада вбачала в ньому хоч якусь загрозу для себе.
НМД (це "ИМХО" по-нашому:))

по поводу символики - указание на обязательную регистрацию есть, но.... ответственности за использование не зарегистрированной символики нету ;), по поводу контроля (ну на личном опыте) чиновники вообще туманно представляют, что такое ГО и применяют впопад и не впопад даже те законы, которые и близко возле ГО не "лежали". Например: разрешение местной власти на проведение статутной деятельности на основании ст. 32 "про местное самоуправление".

Михаил, при мониторинге, если ГОшка выпустит (даже небольшим тиражом) информационный листок - станет достаточно грозным оружием. Проверено.

випускати "інформаційні листки" традиційно є справою ЗМІ (у вигляді газет, журналів, теле-радіо програм, тощо), і ці "листки" набагато ефективніші (потенційно, хоча б з огляду на наклади) ніж ті що видають НУО. Зі ЗМІ поратись, повторюю, вони навчились, тому і не вбачають загрози в НУО.

Михайле, спробую викласти у своєму блозі про глобальні тренди в медіасфері. Так от, у тих же США якісні журналістські розслідування зявляються завдяки співпраці журнилістів з організаціями третього сектору. Причина - власниками провідних ЗМІ є корпорації. і саме вони диктують умови редакційних політик. Деякі теми ніколи так і не зявляться, оскільки редактор зарубав ідею на початковій стадії. А ІГС мають свої, хоч невеликі ЗМІ і цей інструмент стає засобом впливу у звязку з шаленим розвитком інтернету.

Тарасе, я з Вами повністю згоден.
Мова йшла не про те ким і чим насправді є НУО, а про те ким і чим вони є в уявленні влади. І казалось це до того, що, НМД, зміни в законодавстві наврядчи викликані "страхом" державних установ перед "третім сектором".

Хочу поділитися досвідом стосовно перевірок. У 2008 році під час літнього відпочинку, у серпні місяці, я їздила за кордон. Ну, і звичайно, була відсутня у місті.
Всі були у відпустках. А в жовтні в обласному управлінні з питань внутрішньої політики, куди я прийшла вирішувати якесь питання, мені повідомили що нашу організацію знімають з реєстрації як організацію," яка не працює і відсутня за місцем реєстрації (юридична адреса)". Мене про це ніхто не повідомляв. Інформацію вивісили на сайт ОДА. Я про це дізналася випадково. Листа, який якоби мені надсилали, я не отримала. Як повідомила мені телефоном працівниця обласного управління юстиції - вона приходила за місцем знаходження організації, двері були зачинені (це було в серпні - я була в той час в Люрді), а хлопчик, з яким вона розмовляла (йому було лише 8 років) сказав, що нічого про таку організацію не знає.
Ситуація вияснилася. Але не відомо як би було, якби в організації були якісь конфлікти з владою.

Ви всі прекрасно розумієте, що Закон складається з букв, а "їх можна по-різному розставити". І трактувати можна як кому вигідно.

Так, такі ситуації трапляються, і можна сподіватись, що це не буде застосовуватись, або тільки до явних порушників, але якщо це зброя, то краще її не давати, не знаєш хто і коли захоче скористатись та якими будуть наслідки. Наприклад, за проектом (ст.20, ч.8) у разі виявлення органом легалізації при здійсненні державного контролю у порядку, визначеному статтею 26 цього Закону, факту відсутності протягом більш як трьох років діяльності громадської організації, легалізованої шляхом повідомлення, орган легалізації оголошує таку громадську організацію припиненою шляхом публікації відповідного повідомлення у друкованих засобах масової інформації. http://www.minjust.gov.ua/0/30198 Дуже оціночно, і без суду і слідства. А потім у суді два роки доводи, що працюєш.

На цю тему (щодо доведення своєї позиції у суді протягом двох-трьох років, коли орган влади має право на подібні рішення, приймає їх, а потім оскаржуй) є в юридичних колах жарт:
Посварились два кума. Один каже другому: - Ви такий прикрий, куме. Я от піду, і в селі розкажу, що Ваша дружина має коханця та дочка теж непорядна дівчина.
Другий: - Е, куме, та це так ж не є, Ви ж знаєте.
- Я то знаю, а ти потім у селі ходи, та рік доводь, що воно так не є. :)

по идее, во избежания такого недоразумения, достаточно хотя-бы раз в год заносить (посылать по почте) в юстицию любой документ, касающийся деятельности ГО (отчет о работе, протоколы общего собрания, заседания совета и т.д. и т.п.)

На потребу "неухильного" дотримання законодавства та своїх статутних завдань сьогочасна влада "звертає" увагу і грантодавцям, при чому не дуже орієнтуючись хто є хто.. Сьогоднішня інформація - МФВ (на зустрічі у МЗС не забули принагідно згадати, що фонди мають дотримуватись вимог зв-а та стутуту) http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=29932:2010-07-01-08-23-20&catid=27:news-irf&Itemid=59

Цікаву інформацію знайшов про Проведення

ІІІ Міжнародної наукової конференції "Розвиток громадянського суспільства: духовність і право", що проводиться для інститутів громадянського суспільства 25-27 вересня 2010 року.

http://conf.obljust.lviv.ua/

Я намагатимусь прийняти участь, якщо організатори мене заакцептують... Сподіваюся і Вас, Тетяно, там зустріти...

Тетяні Яцків: Допоможіть, будь ласка, розібратися із Законом України "Про захист персональних даних", який набув чинності від 1 січня 2011. Зокрема, наприклад, про те, що Закон вимагає створення Державного реєстру баз персональних даних усіма підприємствами і організаціями незалежно від форм власності. Йдеться про те, що фактично усі вони мають стати власниками баз персональних даних і зареєструвати їх. Тетяно, чи не могли б Ви прокоментувати це в контексті НГО?

Справді, Ліля, українські законотворці як завжди, дивують усіх новинками, хоч вони стосуються не тільки ГО. І ще виправдовуються потребою привести у в-сть до «євростандратів» :). Якщо буде цей з-н застосовуватись, коли у юрособи є база клієнтів, партнерів, працівників тощо, де є так звані «персональні дані» (а це за з-ном - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована – тут дуже розмите поняття), то вона повинна дотримуватись вимог цього з-ну – в т.ч. за згоди особи (також цікаво, що це має бути будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки (ст..2).

Також дотримуватись «Типового порядку обробки персональних даних у базах персональних даних», і реєструвати у Державній службі з питань захисту персональних даних. Ще мають бути затверджені відповідні акти про реєстрацію та цей порядок. Ще має бути, що цікаво, дотримання певних умов обробки даних – мета обробки має бути визначена якщо не у НПА, але установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця бази персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані мають бути точними, достовірними, у разі необхідності - оновлюватися. Мало хто зможе цього дотримуватись.Має бути створений Уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних, що контролюватиме виконання цих вимог, матиме право вільного доступу до будь-яких приміщень, де зберігається чи здійснюється обробка персональних даних.

Є дві «перспективи» цього закону – або не буде виконуватись і стане черговим де-юре, або це може стати новим «елементом» у тому, щоб збільшилась робота із паперами. Однак глибокі існують сумніви, що це все буде застосовуватись – і всі установи, організації це робитимуть. Відповідальності не встановлено, процедур поки що немає. Дія цього Закону не поширюється на діяльність зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах: фізичною особою - виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб; журналістом - у зв'язку з виконанням ним службових чи професійних обов'язків; професійним творчим працівником - для здійснення творчої діяльності.

Окрім того, щоб воно застосовувалось – потрібна відповідальність, а також багато є суперечностей ін..з-ву (наприклад, трудовому – є вимоги зберігати ці дані на п-ві, а закон вимагає знищувати), є захист права власності і немає механізму перевірок – щоб виявити на комп’ютері організації чи ноутбуці голови ці дані – потрібно пройти ряд процедур процесуального характеру, в тому числі порушити крим. чи оперативно-розшукову справу. Ваш комп’ютер просто так (якщо ви не погоджуєтесь) не перевірять. Звичайно, що правозахисники справедливо б’ють на сполох – тому що не стільки це буде застосовуватись для наслідків – скільки як тільки привід і причина «завітати» та створити проблеми. Найбільше побоюється український бізнес, який використовує бази абонентів, клієнтів, партнерів…