Батьки послали Сашка в мазагин за хлібом

(З детективного роману «Вбивство п’яного піонера»)

Тут ми вочевидь маємо справу не просто з детективним, а з детективно-шпигунсько-науково-фантастичним романом. Сюжет проситься такий. Невизнаний сільський учений винайшов самовантажний хліб, чим зекономив для рідної артілі значні кошти – адже хліб сам доставляє себе до магазина. Ласі до шармачка шпигуни – географічні сусіди, почувши про такий ласий винахід засилають на наші терени резидента, який знаходить ласих до закордонних рублів місцевих мешканців. Ті повинні виловити бодай одну буханку самовантажного хліба й передати її законспірованому резиденту, якого в селі називають просто «баба Устюся».

Ласі, але боягузливі найманці вирішили не світитися, тому за хлібом послали сина свого Сашка, відданого справі своєї піонерської організації, але все ж такі ласого до здачі з пʼятірки...

Про те, як Сашко вистежив буханку, як купив її за дві гривні, відніс і т.д. і т.п., ми тут розповідати не будемо. Головне в романі – це успішне перевиховання й прозіріння Сашка, а також безуспішні спроби отруєних телепропагандою вчених сусідньої країни перевиховати й перепрограмувати наш український хліб, щоб він доставлявся не до місцевого магазину, а на адресу баби Устюсі, яка потім контрабандою переправляла б його за кордон.

Увесь цей божевільний сюжет став можливим тільки через одну помилку, якої автор припустився на самому початку свого широкомасштабного твору. Бо якби було написано, що Сашка послали до магазину «по хліб», а не «за хлібом», усе б стало на свої місця. Адже «йти за чимось» означає, що це «щось» саме кудись рухається, а ми вже за ним. А якщо «йти кудись, щоб звідти щось принести», то це означає піти «по щось».

Отже, як треба було написати?

Звісно, «батьки послали Сашка до магазина по хліб».