підтримую обома руками популяризацію національної мови. але маю сумніви щодо гарантованого успіху її знавцям. бо мова насправді є більше засобом комунікації. а вже всі ідеологічні, культурні та традиційні надбудови до її основи є часто гіперболізованими. спілкуйтесь тією мовою, якою зручно. і чим більше мов знаєте, тим багатший ваш світогляд :)

мова - алгоритм конструювання свідомості і реальності. у нас нема іншого способу описувати дійсність як не через мову. одні мови, наприклад, англійська, є по своїй суті аналітичними, тобто їх носії - раціонально мислячими і прагматичними мовами. інші - милозвучні, але такі заплутані. як і носії :))).

Тарасе, під аналітичною мовою розуміється не спосіб мислення її носіїв, а "тип мов, у яких зв'язки між самостійними словами виражаються не зміною закінчень або звуків у коренях, а за допомогою службових частин мови (прийменників, часток, артиклів) та порядку слів". Слов"янські мови відносяться до іншої категорії. Думаю, ця суто філологічна довідка стане в нагоді :)

"Мова - душа народу". Українці повинні піклуватись про свою духовність та перейматись її станом.

Держава зобов`язана оберігати державну мову та пропагувати її використання. Але поки що найкраще це робить Вєрка Сердючка. Тому Андрій Данилко є героєм України. Прикольно.

так цей "герой" більше поплюжить її своїм суржиком та амплуа українця(ки), який тільки п"є та гуляє.. а щодо держ.пропаганди, то нехай краще наші посадовці не чіпають своїми корупційними руками нашу, як ви самі написали, душу.

цей герой розмовляє і співає так як більша частина України :)). досить демократично, хіба ні? для промо України зробив більше, ніж весь мінкульт. у Данилка є непоганій сольник альтеративи. якось у якомусь інтервю він зауважив, що став заручником образу, який усіма сприймався на ура. іншу серйозну музику піпл не сприйняв :)
https://www.youtube.com/watch?v=-eMsd2XZvi8

Мені дуже приємно, що молоді люди піклуються про своє рідне те, що дається нам з молоком матері. Правильно сказав колись наш класик "Чужому научайтесь, але свого не цурайтесь". Нажаль моє покоління зростало в іншій державі. Суцільна русифікація досягла апогею в 70-80 роки минулого сторіччя. Але більшість наших відомих діячі особливо з центральної, східної та південної частини нинішньої держави не втратили здорового глузду та любові до рідної мови. Нажаль на телеакрани прийшли не вони, а крикуни "которым подавай любовь к руському языку", а не знаня державної мови. Інколи страшно дивитись, як вони паплюжать нашу державну мову, наше та і їх рідне.

Мій товариш пише дисертацію про формування політичної еліти в Україні. якось він зауважив: українська мова скоро стане мовою істеблішменту та інтелектуалів. вже зараз сформоване покоління, яке виросло в умовах незалежної країни. батьки з російськомовних сімей часто віддають своїх дітей в україномовні. мотивація - вони не хочуть позбавляти своїх дітей карєрного майбутнього - у школі, університеті, в державних структурах, українська мова - це вже must. поживемо, побачимо :)

недавно, їдучи до Львова, у потязі почув розмову якогось вже дорослого панка по телефону з своєю момою: "Мама, я еду во Львов. Я хочу научиться розговаривать на украинском язике. Доброї ночі" :))

Ведучи мову про любов до свого рідного я хотів би, щоб наша молодь розуміла і могла спілкуватись як мінімум на 5-6 мовах народів світу. Віддаючи повагу території та кількості населення Росії вважаю, що мову сусіда треба знати. А сусідами у нас є Польша, Угорщина, Словакія, Румунія. Я також не забув держави бувшого СНД, але з ними ми можемо спілкуватися російською. Проте найуживаніші фрази привітаняя, спілкування в готелі, магазині мабуть треба би знати. Знання таких мов, як англійська, німецька а можливо одна із східних це вже було б досить добре.

на 200% підписуюсь під тезою Івана. Багатомовність ще нікому не зашкодила, а навіть навпаки! В Європі наразі виділяються великі кошти, аби привчити маленьких єесівців до кількох мов ще з дитсадка. Бо для більшості дорослих мешканців об"єднаної Європи незнання іноземних мов унеможливлює отримання кращої роботи.

Близько 20 відсотків призовників із Закарпаття не знають української мови http://www.zakarpattya.net.ua/ua_news_52054.html зауважте, що російську теж не знають :) Може пора змінювати систему шкільної освіти?

по сути стоит ввести в школах: русский-украинский-английский.
вполне достаточно.

перспективніше - китайську :)))

как вариант.

а по здравому смыслу: украинская как национальная, и пол-мира говорит на русском, пол-мира понимает и говорит на английском...

китайский чуток сложен в обучении.

тем более русский и украинский созвучны, их намного проще учить.

треба добре знати ту мову, якою пишуться закони, щоб їх дотримуватись :). тому в Україні треба вчити українську :))), адже незнання закону не звільняє від відповідальності (я тут не кажу про якість законів).

то что национальный язык должны знать все - это однозначно, остальные языки идут как иностранные.... вот например против иностранного английского никто не протестует, а ввести вторым иностранным русский - сколько воя :) Интересно, вас не нервирует, что я тут посты пишу на иностранном языке?

той факт, що рідну мову повинні знати українці - це беззаперечно.
інші мови йдуть як іноземні... наприклад проти іноземного англійського ніхто не заперечує, а ввести другою іноземною російську мову - скільки галасу. (дубляж для тех, кто не понимает русский язык)

:))

Єгоре! Якщо перекладаєте, то не маніпулюйте нами. Дехто знає і російську - "должны знать все" і "повинні знати українці" :)

Єгоре! Якщо перекладаєте, то не маніпулюйте нами. Дехто знає і російську - "должны знать все" і "повинні знати українці" :)

справа не в законах. поки українська не стане мовою грошей та бізнесу - в неї немає серйозних перспектив стати НАЦІОНАЛЬНОЮ. вчора вечеряв на черкащині в дорогому ресторані київської мережі. з колегою розмовляли українською, замовляли також. чарівна молода офіціанточка спілкувалась з нами по-російському, але коли намагалась пояснити, що таке запечені овочі - таки необережно вимовила "цибуля", бо слово "лук" насправді "діко" для сільської місцевості черкащини... просто власник бізнесу вимагає від підневільних говорити з клієнтами на вєліком, бо впевнений - це дає більше грошей.

це точно... я б навіть сказав більше - мова стане популярною, якшо вона буде мовою успішних людей :)

Уважаемые граждане государства Украина. Когда идет разговор о русском языке то имееться в виду сделать его вторым государственным языком, а не вторым иностранным. Против любого иностранного языка не высказываются даже наши братья националисты.
Доречі я особисто відношу себе також до націоналістів у відношенні до мови, культури, поваги і збереження національних цінностей та багато чого іншого. Спілкуюсь у переважній більшості українською, але у мене дуже багато знайомих представники бувшого радянського простору. Тому у спілкуванні з ними і в знак поваги до них я спілкуюсь російською. Проте я особисто не хочу, щоб будь яка мова, крім української була другою державною.

думаю тема больше "политическая", по сути восточные регионы и Крым говорят на русском. Не вижу особых проблем второго языка. Все такие "проблемы" которые подняты политиками, обычно не имеют решения.
мне вообще-то все равно, на каком языке общаются, главное что-бы люди были адекватные. Но по сути документация должна быть на "дЭржавний мовИ", выучить украинский не так уже и сложно. Документация переведенная с русс-укр и обратно будет иметь неточности на которых можно играть.

Ми на на сході, і не в Криму, але в нас місто теж російськомовне - його будували представники багатьох республік колишнього Рад.Союзу, які і залишились в ньому жити. Слова Тараса Тимчука "мова стане популярною, якщо вона буде мовою успішних людей" треба було б взяти на озброєння чиновникам із МОНУ. Можна було б підрихтувати шкільні програми. Тут незайвою була б думка і Миколи Яцкова про зміни в системі шкільної освіти. Можливо якщо не в системі, то в програмах.

Кременчук такеж саме місто, але я вважаю, що бажання розмовляти українською повинно закладатися в сім"ї. Повага до мови має бути, а не вирішувати проблеми тільки через освіту.

Українська мова стане тоді перспективною, якщо законодавець придумає "батіг" і "пряник" для людей, що виконують функції держави. Не знання мови - це закрита дорога до служби. Не склав іспит з мови - забудь про просування по службі, і т.д. Все просто. Тоді ця мова стане мовою живого спілкування чиновників, потім бізнесу... і згодом в маси :) Звісно, не порушуючи мовні права меншин у місцях компактного проживання. Саме таким чином йшли усі європейські народи 19-20 ст. до становлення націй, а не тупцяли на місці.

Да нифига подобного. Стать языком общения она сможет только тогда, когда в том возникнет потребность. Именно потребность, а не страх понести наказание за неупотрбление.

Где может пригодиться украинский? Нигде. Вот тупо нигде. Я не знаю ни одного места, где он мог бы мне пригодиться. Заявление в гос.орган? - могу писать на русском. Сдача экзаменов? - к счастью, уже закончил университет. Интернет? - интернет говорит на русском.

Где я могу им воспользоваться? Да нигде.
Культивировать украинский язык - всё равно что культивировать ношение шапки Деда мороза. Раз в году - под новый год - она уместна. В остальных случаях её носители смотрятся как клоуны.

Предлагаю придумать "кнут" для тех, кто не носит шапку деда мороза круглый год. Нет шапки - не пустим на пляж. нет варежек - не разрешим купаться. И всё. и все деды морозы счастливы :)

Ви знаєте екзамен екзаменом, а от бажання розмовляти державною мовою потрібно виховувати. Державні службовці усіх рівнів складають тест на знання Конституції України, знання Законів про державну службу та корупцію на державній мові, але практично в жодній установі нашого міста ви не почуєте державної мови серед службовців. Лише коли починаємо звертатись на державній мові то дуже рідко хто відповідає нею.

Та я Вас прошу. Тільки каральними методами можна зробити мову державною. Закарпаття за 20 ст. побувало у 5 мовних середовищах. Не можна було мріяти про службу до 1919 р. без знання угорської і німецької мов, з 1919-39 - чеської, з 1939-44 - угорської, з 1945-91 - російської і української. І ця практика застосовується й понині. У тій же ЄСівській Словаччині за відмову не тільки письмово, але й усно вживати словацьку мову у робочий час карається штрафом у 5.000 євро (це при середній зарплаті 1.200-1.500 євро брутто). Виняток становить райони компактного проживання меншин (понад 20% від усіх).

Ми настільки вже "одемократились", що вимоги про виконання своїх прямих обов"язків трактують, як "предвзятое отношение". Все ж таки вирішувати дане питання необхідно на державному рівні. Проте державні особи настільки вже переймаються своїми проблемами, що проблеми мови їм потрібні лише, як передвиборче гасло.

Лише треба не забути, що "мова" і "національна мова" - поняття не тотожні.

Пам'ятається, що пан В.I. Мозговий (Донецький ДТУ) казав, що коли кубинець спiлкується iспанською мовою це не означає, що він iспанець. Згодна з Іваном Скибляком, що бажання розмовляти мовою потрібно виховувати. От тільки щоб вона була для людини не лише державною, а ще й своєю, національною. І Іван правий, що виховувати це треба насамперед у сім'ї. От тільки із україномовними сім'ями у нас не всюди так, як хотілося б. Тому й покаладємо надію на освіту: на дошкільну і шкільну.