У продовження розпочатого циклу статей, даний матеріал присвячений опису можливих варіантів адаптації досвіду США до українських реалій з метою подолання нинішньої глибокої соціально-економічної кризи в нашій країні. В основному даний досвід стосується надання громадськості необхідної та всеосяжної інформації в сфері діяльності державних органів влади та політичних партій. З таким досвідом я ознайомився в результаті стажування в США, що проходило в рамках моєї участі в проекті “Навчальні програми професійного зростання”, підтримуваного USAID за програмою “Інновації в електронному врядуванні”, яка була організована Консорціумом із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME).
В процесі цього стажування я переконався, що завдяки від самого початку закладеним на конституційному рівні принципам відкритості діяльності влади, в США просто немає можливості для процвітання тих згубних явищ корупції та політичного популізму, для яких в Україні поки що створені "тепличні умови" внаслідок відсутності необхідної і суспільно доступної інформації. Наявність же у нас в країні такої інформації дозволило б розсудливим політикам та представникам влади аргументовано опонувати проявам політичного популізму, наочно роз'яснювати громадянам необхідність тих або інших, не популярних реформ та ініціювати ефективний громадський моніторинг влади. Все це, в кінцевому підсумку, призвело б до розриву того замкнутого кола, який зараз обумовлює існуючу в Україні кризу і складається з взаємно підживлюючих себе системної корупції, політичного популізму та довіри народу до влади, котра також зараз втрачається.
Але, одна лише інформація, яка запобігає наявності корупції та популізму, а також забезпечує прозорість діяльності влади, аж ніяк не може бути панацеєю для виходу України з кризи. Перш за все, необхідно забезпечити попит на цю інформацію з боку української громадськості. По суті, саме відсутність цього попиту у переважної частини громадян України і є основною перешкодою у впровадженні вже напрацьованою в світовому співтоваристві IT-практики щодо забезпечення прозорості діяльності влади та підвищення комфортності життя людей за рахунок використання відкритих даних і надання населенню електронних послуг.
Парадокс того, що Україна, яка має колосальний інтелектуальний потенціал в IT сфері та є джерелом "мізків" для IT-компаній у всьому світі, досі перебуває в аутсайдерах по застосуванню інформаційних технологій у себе в країні, пояснюється багатьма політико-історичними та соціально-економічними причинами.
Так, з точки зору політико-історичних причин даний парадокс можна пояснити, процвітаючої у нас в державі, корупцією, коли чиновники не були зацікавлені в прозорості своєї діяльності, а тому всіляко чинили опір впровадженню інформаційних технологій в абсолютно приховану від громадськості державну систему перерозподілу коштів. Якщо в розвинених країнах і країнах, що інтенсивно розвиваються, перш за все, держава була основним акселератором розвитку IT, то в Україні, навпаки, влада всіляко гальмували розширення сфери застосування інформаційних технологій і штучно занижували на них попит. Внаслідок вкорінення корупції, як невід'ємної складової державного механізму, бізнес також як і влади, став гальмувати розвиток інформаційних технологій в нашій країні. Комерційні структури в даній ситуації просто боялися виходити з тіні, так як не хотіли засвічуватись з сучасними інформаційними сервісами у відкритій мережі Internet. Все це, в підсумку призвело до того, що і у населення не сформувався адекватний попит на сучасні інформаційні технології. Воно, це населення, в більшій його частині, просто не могло здогадуватися про те, якими можуть бути ці технології.
Нині ж, коли вже прийнята необхідна законодавча база по забезпеченню прозорості в діяльності влади, з упровадження в неї сучасних IT-технологій та з протидії корупції, новостворювані і вже існуючі IT-сервіси, все одно не користуються у населення належним попитом. В першу чергу це відбувається через те, що внаслідок безпрецедентного зубожіння більшої частини українців, людям просто немає потреби у використанні переважної частини вже наявних IT-сервісів. Навіть з урахуванням того, що за даними сайту itc.ua, в нашій країні налічується 41% користувачів смартфонів у віці 18-50 років, це вкрай скромний показник внаслідок того, що за даними сайту rbc.ua число пенсіонерів більш ніж на 1% перевищує число людей, які легально працюють в Україні. Очевидно, що пенсіонери навряд чи дозволять собі купити смартфони. Також очевидно і те, що навіть люди, що мають мобільні пристрої, підключені до Internet, в силу своєї пасивної життєдіяльності аж ніяк не зацікавлені у використанні тих мобільних додатків, які сприяють реалізації конкретних сервісів і послуг. Зараз в основному українських користувачів в Internet приваблюють соціальні мережі, а також мобільні додатки ігрового та розважально-інформаційного характеру. Але це абсолютно не сприяє впровадженню дійсно корисних сервісів, що забезпечують громадський моніторинг діяльності влади та підвищення комфортності життєдіяльності населення.
Єдиним виходом з ситуації, що склалася є розробка і впровадження такого програмного забезпечення, яке б дозволило, насамперед малозабезпеченим громадянам, отримувати реальні та миттєві вигоди від його застосування. Зрозуміло, розробка такого програмного забезпечення переважно повинна базуватися на 3-х основних рекомендаціях, наведених у Посібнику по цифровим сервісів (US Digital Services Playbook), який був розроблений в США і згаданий в попередній статті. В рамках цих рекомендацій необхідно:
Разом з тим, наявність зручного, інтуїтивно-зрозумілого та реально вигідного для широких мас громадян програмного забезпечення (ПЗ) в українських реаліях зовсім не є запорукою безумовного та всеосяжного застосування цього ПЗ в суспільстві. Надто вже наше суспільство заклопотане через нинішню соціально-економічної кризу вирішенням поточних проблем та недовірливо до всіх пропозицій щодо підвищення комфортності життя. Тому, тут дуже важливим є максимальне залучення громадських організацій і освітніх установ до процесу популяризації та впровадження вищезгаданого ПЗ серед широких мас, в першу чергу, малозабезпечених громадян.
Перш за все, необхідно привити малозабезпеченому населенню (багатодітним сім'ям, пенсіонерам та інвалідам) навички застосування в повсякденному житті сучасних Internet сервісів і довести громадянам безперечність переваг користування інформаційними технологіями. Для цього можна було б створювати при школах, ВНЗ і громадських організаціях безкоштовні лікнепи, на яких волонтери, представники НУО та студенти безкоштовно навчали б незаможних громадян навичкам роботи на комп'ютері, здійсненню безготівкових платежів та застосування Internet сервісів. Аналогічне, але більш поглиблене навчання могло б вестися і на дому для не мобільних громадян, які в наслідок були б здатні знаходити для себе додаткові доходи на фріланс майданчиках.
Звичайно ж, під час проведення відповідних лікнепів малозабезпеченим громадянам в першу чергу потрібно було б надавати навички володіння тими сервісами, які для них були б, безумовно, корисними, перш за все, в плані мінімізації повсякденних обов'язкових та життєво-необхідних витрат. Але, на жаль, таких масово поширених сервісів в Україні немає взагалі. Саме тому, розробка подібних сервісів для Web-ресурсів і мобільних додатків повинно бути першочерговим завданням по формуванню у населення належного попиту на IT-сервіси, котрий в кінцевому підсумку буде стимулювати такий же інтерес наших громадян до створених на базі IT можливостей громадського моніторингу та протидії корупції, як, наприклад, в США.
Нижче приведений опис лише незначної частини з тих соціально значущих сервісів, які можна було б впровадити в Україні найближчим часом з метою підвищення інтересу населення до масового використання IT-сервісів. Прикладами таких сервісів можуть служити:
Функціонування всіх перерахованих вище сервісів не тільки буде сприятливо впливати на зростання попиту на IT-послуги для більшої частини населення України, а й, перш за все, буде сприяти зниженню соціальної напруженості серед малозабезпечених громадян. В кінцевому рахунку, використання цих сервісів забезпечить формування у незаможних громадян переконання в тому, що, незважаючи на вкрай глибоку та затяжну економічну кризу, держава все-таки докладає всіх зусиль для того, щоб підвищити їх добробут.
Коментарі
дякую Олександре!