Цікаво було б поспілкуватись з випускниками школи самодопомоги. Є можливість проаналізувати реальну ситуацію. Врахувати недоліки, Розглянути цю само організовану групу в різних площинах, фінансування, мотивація, труднощі та шляхи їх подолання. Запрошую до обговорення.

Олександре привіт! Радий за Твої досягнення! Для мене самодопомога насамперед можливість мати багатогранну систему вирішення будь яких питань особистого та суспільного значення.
По друге можливість ділитися власним досвідом, та допомагати простим пересічним українцям повірити в свої власні сили, почати зміни з себе, змінювати своє життя на краще, оточення, своє наповнення на біопсихосоціодуховному рівні. Люди з гідною самооцінкою знають як поступити в будь якій ситуації, вони ніколи не ниють і не жаліють себе, мають змогу почути інших, розкрити свої глибинні проблеми та ніколи не причиняють болю іншим. Чому, та тому, що "фундамент" на якому формується особистість - міцний. На сьогодні багато учасників ВШСД можливо не досягли тієї мети яку декларували, але я точно знаю, що це справа часу, але як раніше, однозначно, ніхто жити не зможе. Якщо взяти Бородянку то зараз дуже активно по пятницях проходить ГСД фінансової самодопомоги. де люди діляться досвідом ведення свого бюджету, управлінням коштами, та багато інших тем, на групі є сантехніки і юристи, фінансисти і філологи, працівники пенсійного фонду та психологи. Головне що кожного разу, так як ми всі переживаємо на протязі тижня якісь певні відчуття, 15-20хвилин на початку групи присвячуються нашим почуттям, з якими ми прийшли, які відчували на протязі тижня, розуміючи один одного та сприймаючи такими якими ми є. І Це саме головне і це просто чудово!!! В Макарові ГСД (щочетверга) продовжується зустрічами на свіжому повітрі, фінською ходою, та іншими вправами щодо здорового способу життя. У Вінниці щопятниці на базі НГО "Джерело життя" проходить ГСД серед працівників НГО, де люди можуть присвятити собі ці безцінні 2 години.
Хай щастить!!!

Дякую Олександре за коментар.
Одного разу я натрапив на документальний фільм про "Велику депресію" у Сполучених штатах. Там йшла мова про те що вихід з депресії мав відбутись, в першу чергу в мисленні нації. Повинна була з'явитись впевненість у собі.
Теж саме має відбутись і з Українцями, і це відбувається саме у самоорганізованих групах. Люди починають вірити в себе, бачать що вони щось можуть змінити.
Не дивно , що багато хто не зміг досягнути задекларованої мети після навчання. На мою думку, це майстерність вміти згуртувати людей. Саме тому я і виклав цей приклад самоорганізації, щоб мати можливість аналізувати з Вашими учнями. На цей час закінчено перший етап. Люди згуртувались навколо проблеми, самостійно профінансували, отримали допомогу, і почали передавати набутий досвід. Я весь час досліджував мотивацію людей, вік, соціальний стан, обрану мету. Для мене цей досвід безцінний, бо розвинувся до публічної діяльності з впливом на ціле місто.

До речі, досі лоббіюю інтереси групи яка півтора роки тому почала працювати в колоніі. І це теж дивовижно, що п'ятеро людей які почали працювти з засудженими, розрослись до ще однієї групи в жіночій колонії, збільшились кількісно і якісно. Отримали підтримку польських колег. Виступали з семінаром у Києві перед пенітенціаріями і вже в кінці листопада в Польщу їдуть вчитися працівники колонії, соціальних служб, та благодійної організації, щоб після навчання створити перший в Україні реабілітаційний центр для залежних прямо в колонії.
Все почалось з п'яти чоловік які раз на тиждень, безкоштовно, з доброї волі почали працювати з засудженими.

Класний досвід! Головне аби всі в групі почували себе захищеними, рівноправними і т.ін. До речі на школу самодопомоги приїздять керівники організацій, психологи, соціальні працівники, лікарі, держслужбовці, люди різних професій у яких за плечима колосальний життєвий досвід, в них є чому повчитись, тому для них слово учні не підходить, просто учасники(це про всяк випадок). Коли ГСД трансформується в НГО це як кажуть найвисокий пилотаж, що відбувається у Вашому випадку. Головне аби для деяких людей це не було черговим методом сховатись від своїх проблем, робити все для покращення громади, "спасати" когось при цьому домінуючи на тими кого спасає, та всі подібні дії. Тобто люди які знаються на самодопомозі не будуть робити чогось на благо нації якщо не має порядку в собі, в стосунках з рідними та в оточенні. Як казав Ісус Христос: Спочатку достань колоду із свого ока, тоді помагай достати тріску з сусідського ока.

Дуже влучні роздуми Олександре. Саме цікаве для мене було те що жоден з учасників не ставив собі за мету рятувати все місто, чи навіть Україну. Мета була захиститись, та вирішити свої проблеми. Але це був тільки перший етап. Коли люди отримали те що очікували, почали з'являтись проблеми мотивації. Виділилось чотири лідери в кожного з яких вона була своя. Моя роль, як аніматора (а не лідера), була в тому щоб спрямувати особисту мотивацію на користь усім. Коли баланс було знайдено, то ті хто захотів рости професійно та працювати на постійній основі - почали писати проекти для отримання фінансування. Хто хотів публічності -теж її отримали (юрист нещодавно розпочав практикувати в нашому місті і отримав гарну можливість рекламувати себе).Молода дівчина (соціальний педагог) не могла знайти роботу після ВНЗ, сама створила собі робоче місце. Є лікар першої категорії, начебто і все є а чогось не вистачало, знайшов себе в участі в семінарах, круглих столах. Презентує діяльність організації.
Багато мотивацій, але коли люди навчились їх поєднувати , вийшло те що маємо.
Моя роль аніматора практично завершена, є команда яка взяла відповідальність та приймає рішення. Так як і попередні самоорганізовані групи, залишаю працювати самостійно. З попередніх створених груп дві розпалися, чотири продовжують існування. Коли потрапляю на них, мало хто знає про мою участь, склад груп вже декілька раз оновлявся.