Чи відрізняється діяльність НГО від звичайної спекуляції ? Чи потрібна діяльність НГО кінцевому отримувачеві послуги. Наскільки якісні послуги пропонуються клієнтам? Що залишиться якщо відкласти піар? Чи виживуть хоч 10% ініціатив, якщо припинити штучне фінансування. Що думають про третій сектор пересічні громадяни?

Ось такі роздуми вже деякий час не дають мені спокою.

Можливо я десь буду неправий, але це тільки мій кут зору і мабуть я маю право бачити світ по своєму.

На мій погляд є два шляхи захисту інтересів цільових груп:

1) захист прав, свобод, надання допомоги

2) самоорганізація

Чесно кажучи мій досвід показує, що перший шлях - це шлях в нікуди. Замість того щоб активізувати людей, та навчити долати життєві складності, маємо тільки споживача, якому скільки не давай,все мало і часто ще й не так. До того ж штучне фінансування з часом закінчується, а відношення до життя – «мені всі повинні» залишається. Прикладів маю пре достатньо і з інвалідами ,із віл інфікованими, залежними і т.п.

Другий шлях не такий масштабний, не такий помітний, та не настільки розпіарений. Але дійсно ефективний тому що вчить людину діяти а не чекати. Саме тут мають місце і самодопомога і справжнє волонтерство без примусу і показухи.

Мені стало цікаво,чи багато я знаю громадських об’єднань, які дійсно є такими. Виявляється досить мати двох людей щоб зареєструвати ГО. А чи дійсно це громадське об’єднання?

Більшість ГО це декілька людей які намагаються стати посередником між фондами які дають кошти, та клієнтом, щоб мати змогу жити за рахунок цього посередництва. Мабуть на цьому фоні організації які чесно займаються соціальним підприємництвом, виглядають для мене більш привабливими і ефективними.

Що саме цікаво для мене, те що я бачу недовіру до ГО як і у звичайних громадян, так і у клієнтів, які вважають що їм залишаються лише крихти зі столу який сервірують іноземні фонди.

Мені приємно що при самоорганізації таких нюансів не виникає, а про вплив груп самодопомоги на життя Полтави я вже писав. До того ж він не такий і малий.

Трішки хотів би додати про звичайних, здорових, не маючих вад,працюючих громадян. Мені довелося побувати по обидві сторони барикад І чесно кажучи, не знаю де легше. На сьогодні доводиться мати справу з тими хто опинився у важких, (як ми вважаємо), умовах життя. Там менший рівень комфорту, але відкрию таємницю, там легше. Простий приклад, якщо я порівнюю службу в армії, та ув’язнення, сидіти було краще. І до речі, на відміну від армії, в колонії я відчував себе людиною і ставлення до менне було кращим. Втративши сім’ю я втратив 80% проблем. А жебракування, це зовсім цікава історія. Доводилося зустрічати людину яка мала дві вищі освіти і родину, але з початком теплої пори року іщла жити на вулиці аж до осені. Це своєрідне відчуття свободи, вихід за рамки цивілізації, коли її закони на тебе не діють. Не хочу дуже захоплюватися, але це дісно відчуття що ти вирвався з «Матриці»(герої фільму теж були обідрані, але вільні). Мабуть саме тому я обожнюю палатку, рюкзак і котелок- лише без нав’язаних суспільством цінностестей і авторитетів я маю справжню свободу.

Коли я повернувся до суспільства( в загальноприйнятому розумінні), то потрапив під такий тиск що гнітить мене досі. На роботі я відчуваю себе птахом, якого зловили і посадили у клітку серед тих хто виріс в неволі. Я бачу покору, сумну, безвихідну покору рабів які змирилися зі своєю долею. Мене вбиває те що я сплачую податки на медицину яка гірше ветеринарії, на міліцію яку я боюсь більше ніж злочинців, на армію яка не дієздатна, на чиновників які знущаються наді мною. В першу чергу я потрапив на самий нижчий щабель, до тих людей які важко працюють щоб на їхніх спинах жила вся країна. Залишається або зламатись, або лізти на вищі щаблі, в надії що стане легше.

Чи потрібно розповідати про це клієнтам? Я іноді боюсь пропонувати їм змінювати життя якщо немає гідної альтернативи.

Звідки беруться ці клієнти як не з тої самої «Матриці», яка їх відпрацювала, вичавила і залишила напризволяще. Хто допомагає вирішувати проблеми які ламають людей?

Що може вилікувати суспільство?

Можливо мої роздуми утопічні. Також не описую вихід який я бачу, ним поділюсь пізніше.

Але мені цікаво- чи це тільки моя точка зору?

Та чи можливо( і як) щось змінити?