Сьогодні довелося опановувати нову для мене роль спікера. Ділився набутим досвідом з соціальними працівниками Пирятина та Решетилівки Полтавської області.

 Для мене ця зустріч була доволі цікава. Коли почув що приїдуть соц.працівники з районних центрів, очікував побачити жінок пенсійного, предпенсійного віку, яких керівництво примусово направило слухати якусь лекцію.І яким буде байдуже, шо саме їм будуть розповідати. Саме такий стереотип склався в мене після трьох років життя в одному з сел Кіровоградської області.

 Я ще раз впевнився, що не варто складати враження про організацію, побачивши лише одного ,двох людей десь на перефирії.

 Був вражений побачивши молодих ,гарних, зацікавлених своєю роботою дівчат та хлопця. Моє стереотипне ставлення до центру соціальних служб було зламано. До речі був подоланий внутрішній бар'єр який я сам собі збудував. До цього я був готовий просто"відбути" відведений час, а ситуація змусила "включитись" в роботу яка захопила настільки, що ледь не запізнився на іспит в інституті.

 Але маю надію що бар'єри та стереотипи було зламано не лише в мене. Під час спілкування, перед своїм виступом, мова шла саме про клієнтів з якими доводиться зтикатись. І я згоден з деяким піссимізмом, що до шансів щось змінити в свідомості людей. Як правило клієнтура соціального працівника доволі важка та доволі різноманітна-наркомани, злочинці, підлітки, інваліди, малозабезпечені, багатодітні та ін.

  Темою семінару були групи самодопомоги. Ми ділилися досвідом створення груп, їх ефективністю, доступністю для клієнтів, глибиною впливу на людину, а ще й відсутністю витрат на їх утримання. І саме під час цієї презентації я не втримався і почав розповідати про ГСД на прикладі змін у своєму житті. Розповідав , що не підпадав , мабуть, лише під категорію вагітних підлітків, всі інші типи клієнтів зійшлися в одній моїй особі. І саме групи самодопомоги змінили моє життя. 

 Мені здається це велике діло коли люди можуть бачити хоч одного клієнта який вийшов зі складних обставин життя. Я бачив, що люди "включились", задавали питання, дискутували, почали вірити, що можливо досягти реальних результатів. Повірили в дієвість інструменту ГСД.

 Вже далі ми обговорювали можливі типи груп, цільові аудиторії, вирішення питань конфіденційності в сільських умовах, фінансування, обговорювали стратегію розвитку, та як ввести ці незвичні групи в побут селян, подолати недовіру. У всьому цьому мені допоміг мій досвід життя на селі, те що я знаю специфіку взаємовідносин людей в саме сільській місцевості. 

 Зустріч настільки захопила, що не хотілось зупинятись. Я повірив державним соц.працівникам, хоч до цього відносився пессимістично. Вони повірили, що зможуть щось зробити, що їхня праця може дати видимі результати, якщо користуватись дієвими інструментами.

 Час покаже, що з цього вийде. Але навіть знищення бар'єрів ( хай тільки внутрішніх), між НГО, та держслужбовцями, клієнтами та спеціалістами, Це вже великий успіх.

А ось і матеріал по якому я доповідав.