Олександре, мої вітання!!!

Скажу чесно, що вітати рано. Я не думаю, що це гарна ідея створювати організацію під один проект. Але мені цікаво, що відчувають ці вільні люди, та чи варто звільнятися. В мене такі думки викликають паніку.

Олександре, після одного проекту народяться інші) Цитую Вас: "Таких білих плям у соціальній сфері не перерахувати" ;)

А всетаки хочеться почути ЖИВИЙ досвід.

Привіт, земляк!
побачив тебе на сайті "Гурту" вирішив відписатися. ти питаєш про досвід і про волю. Нажаль волі у повнй мірі як мені того хотілося б я ще не маю. доки що. Але Знаю уже своє покликання і те чому хочу присвітити життя. Я працюю держ службовцем 6 років у сфері енергетики, від громадського сектору моя робота далека як північний полюс від південного.
Мрію скоро покинути роботу яка мене уже дуже дістала, і знаю що це скоро станеться. Хотілося б працювати дійсно на себе або в громадському секторі або журналістом.
Це шлях для самовдосконалення.
Але разом з тим я успішно прцюю більше 7 років у громадському секторі моя ГО "Наш Шлях" проводит купу проектів культурницького, просвітницького, екологічного напрямку. Я є нештатним кореспондентом одного з полтавських інтернет-видань, де реалізовуюся як журналіст та пишу про діяльність ГО.

Завдяки громадській роботі (безкоштовно чи за символічні внески) мав змогу відвідати ряд країн Європи, минулого року навіть побував у Штатах. Правда потім кілька місяців виходив з глибокого депресивного стану, але то вже інша тема...

Один з координаторів на Полтавщині Полтавського штабу ВБФ "Серце до серця", рег. представник екологічного руху "Lets do it, Ukraine" або "Зробимо Україну чистою". Поталанило, що моя дружина Наталія теж мене підтримує і фактично всі проекти ми реалізовуємо разом! Нижче наводжу ссилки та посилання про нашу діяльність в інетренті.

https://www.youtube.com/watch?v=gTFa2edRbMI

https://www.youtube.com/watch?v=SlOk7fE7Af4&featur..

http://www.poltava.pl.ua/photo/536/

http://www.poltava.pl.ua/photo/533/

http://kolo.poltava.ua/2012/04/27/u-poltavi-na-balu-d.. https://www.youtube.com/watch?v=vvig5FDG5Ic - полтавський минулорічний

автопробіг і флеш моб на акцію СДС

https://www.youtube.com/watch?v=-ZQ7i2ujX4o - пресконференція з акції

https://www.youtube.com/watch?v=DBHmx_XTZ4U - наш минулорічний ролик СДС

https://www.youtube.com/watch?v=USqvRewG6l8 - депутатський бал СДС - 2012

https://www.youtube.com/watch?v=L6mYWfze784 - сюжет новин 2011р.

https://www.youtube.com/watch?v=vtZkrfYqHWo - Скрябін в рамках акції

СДС у Полтаві

https://www.youtube.com/watch?v=iYMPwHyKQHU - проведення «материнської акції» у Польщі.

Також подаю кілька посилань про діяльність нашого активу в рамках інших заходів, що не стосується фонду «Серце до серця». Раджу переглянути.

Екоакції:

https://www.youtube.com/watch?v=ASANdpWhxFM

http://www.misto-tv.poltava.ua/news/11726/ - ще один маштабний Еко проект "Зробимо Україну чистою". Проект всеукраїнський, координую його у Полтаві.

Благодійний концерт в ПНПУ:

http://www.misto-tv.poltava.ua/news/13397/

Дві рубрики про громадський сектор, які веду на одному з інтернет-ресурсів:

http://www.poltava.pl.ua/project/glinsk/

http://www.poltava.pl.ua/project/3rd-sector/

Важко це поєднувати з роботою. Вона забирає весь час. А за свою громадську діяльність я не отримую коштів. Тому мрія щоб "те що кормить було до душі." Впевнений скоро це станеться.
Тобі хочу сказати головне дій. Не думай. Просто роби. нехай помаленьку але постійно. Маленькими кроками рухайся до мети. Так ти до неї дійдеш рано чи пізно. Якщо будеш думати і сумніватися то точно не дійдеш. якщо є бажання поспілкуватися та познайомпитися (ми доречі, обоє з Полтави), пиши
[email protected]

Дякую! Якось комфортніше жити коли бачиш, що те що відбувається з тобою, цілком закономірне явище і є люди які проходять( або пройшли) тим самим шляхом.

я вже майже 11 років офіційно зареєстрований приватним підприємцем. хоча працювати "сам на себе" почав набагато раніше. громадській організації. яку заснував. вже пішов сьомий рік...
стосовно НУО, у мене особисто до неї були такі підходи: 1. вона не буде для мене "місцем основної роботи", джерелом заробітку, 2. буде ІНСТРУМЕНТОМ для втілення моїх проектів та проектів інших хороших людей:) інструмент використовується тоді, коли в ньому є необхідність і не має вимагати дуже великих витрат ресурсів (часу і т.п.) на утримання. тобто, я та моя команда не працюємо на Організацію - вона використовується нами:)
Стосовно ж приватного підприємництва... Так, страшно, завжди було страшно і зараз так само. але ще більший жах охоплює коли уявляю себе найманим працівником:) Свобода то такий наркотик з якого дуже важко зіскочити:)

Дуже вдячний вам за досвід. Оце вже практичний матеріал для аналізу. Хотілося б почути не одну особисту історію.

Я би не радила звільнятися з роботи. Реєстрація ГО і виконання одного проекту можна поєднати. На початкових етапах це можливо. А потім, дивлячись що Вам запропонували.

Дякую Аню за коментар. Але я вважаю що не доріс іще до організації, таких одноденок- пруд пруди.
Я був вражений тим що відчув від самої думки про самостійність. Михайло Ізюмський добре мене зрозумів. Мені дуже цікаві думки тих хто отримав цю свободу. Чи не жалкують? Мені здається що ця свобода повинна бути в першу чергу в мисленні. Чи це так?

Добрый день, Александр! Могу также поделиться своим опытом. Три года назад после 18 лет наемного труда решила пойти в самостоятельность, в коммерческий проект (занимались вдвоем с подругой). Что можно сказать - по-началу, эйфория от состояния свободы!!!! пару месяцев только приходила в себя от того, что теперь не нужно никуда по утрам бежать вместе со всеми в общественном транспорте, высиживать определенное количество времени в офисе, делать ту работу, которая не нравится. После такого небольшого отдыха взялись за реализацию нашего проекта. Было много чего - и шишек набивали, и не раз возникало желание бросить, так как вкладывать денег приходилось на удивление много, и это не всегда окупалось, было тяжело как морально, так и материально. Но в общем, если бы мне приходилось начинать заново, я бы, наверное, уже поступила не так - не бросала бы свою основную работу, а пыталась бы совместить.
В какие-то периоды, конечно же, возникают сомнения - а правильно ли я сделала, что ушла с работы. По-моему, если человек гиперобщительный, то ему, наверное, очень тяжело будет заниматься самостоятельно коммерцией (именно коммерцией, я не говорю об общественной работе), так как здесь в первую очередь не будет хватать привычного круга общения, а именно - посиделок с сослуживцами, обмен мнениями, тех же совещаний и т.д.
Но теперь, когда бизнес налажен, могу сказать, что навряд ли я когда-то вернусь к идее наемного труда (в отношении себя:). Так как свобода это действительно классное чувство.

Не нужно судить организации однодневки. Бабочка не долго живет, но успевает порадовать мир своей красой. Если организация хорошо выполнила один проект, а на следующие ей не хватило сил, что ж. Труд НГО не компот на завтрак. И понятие "выгорание" еще никто не оменил. Нашей организации ГО "Немирівська спілка творчих ініціатив" 13 лет. Мы сильно вигорели на проекте "Українські традиції успішної громади", тому що традиції є, а громади лише починають формуватись. Але проект потрібний і він триває незалежно від нашого бажання чи небажання, фінансування, чи ресурсів. Він потрібний людям. Тому все залежить від Вас особисто. Чи готові ви взяти на себе відповідальність за справу? Чи ні? За власну свободу? За стан соціальної свободи й соціального захисту у громаді членом якої ви є... Можна працювати за гроші... а можно працювати на результат... Краще це поєднувати. Бажаю Вам успіху, незалежно від того, який шлях Ви вподобаєте.

Олександре, тут одностайної думки бути не може, тому що і ми всі різні, і ситуації, в які ми потрапляємо, - тим більш.
А свобода - то внутрішній стан. який мало залежить від того, найманий ти чи самостійний, маєш НУО чи ні:)
І. в будь якому разі, свобода пропорційна відповідальності: що більше свободи - то більше відповідальності. В першу чергу перед самим собою.

Повністю згоден!!! "В першу чергу перед самим собою."

Підтримую Михайла. Найсумлінніше ми виконуємо ті обов'язки, які взяли на себе добровільно. Я не думаю, Олександр, що Ви ще не доросли до організації. І мова тут не одноденки. Просто потрібно на виході побачити мету і йти до неї. Такою метою для Вас могло би бути бажання створити Центр самодопомоги. І цей Центр служив би місцем зустрічей ГСД чи клубів самодопомоги. Підтримки потребують не лише АА чи особи, які вийшли на свободу. Це і люди, які в силу певних обставин залишилися на маргінесі - одинокі, літні, ті що втратили надію... і інші. Я бачила такі центри в Берліні. Подумайте над цим.

Що до центру самодопомоги, то ми зараз саме так і працюємо. Я вже писав, що на сьогодні приміщення центру нагадує рукавичку в яку набилося кілька ГСД. Створення яких ми заохочуємо.

Дуже вдячний вам Аню за поради. Усьому свій час, зараз я активно набуваю досвід, мені подобається вчитись, в інституті, на ГУРТі, у волонтерстві. Я стараюсь не втратити свій унікальний досвід( я в очі не бачив що таке проект, що таке фінансування), я навчився створювати напрямок , знаходити людей та кошти з оточення( ледь не з повітря). Але мені треба трішки "окультуритись", я прийшов на ГУРТ дикуватим як Гекельбері Фінн з Тома Соєра.

Можу допомогти порадами, а також певною літературою. Можливо щось з того буде в електронному вигляді. Тому напишіть мені свій емейл і за одно - з якого Ви міста.

Місто Полтава.
[email protected]
Буду даже вам вдячний!

Раніше я працювала 11 років на комбінаті і коли він збанкрутував(штучним шляхом), то для мене залишитися без роботи було теж саме, що ніби хтось близький помер. В центрі зайнятості запропонували одноразову допомогу (річна виплата допомоги) і відкрити п/п. Звичайно, йти торгувати було надзвичайно важко, в першу чергу з моральної сторони, але жити якось треба було. В підприємництві є свої плюси і мінуси. Плюси :ви самі плануєте робочий день, не залежите від начальства, не живете від зарплати до зарплати, їсти і п'єте чай коли самі хочете, а не коли вам дозволили, можете спокійно вчитися на заочній формі навчання і писати конспекти на роботі.. Мінуси : спокійний сон втрачається, робочий день ненормований, може бути і 20 год(закупки), якщо не фортить, мусите брати кредити, щоб звести кінці з кінцями, одним словом, фінансова рулетка. Особисто я за 9 років такої праці втратила здоров'я від перемерзаннязимою та перегрівання літом, постійних переживань та стресів і вимушена була переоформити свій мікробізнес на чоловіка. Створили два роки назад ГО шляхом письмового повідомлення про заснування. В нас нема ніяких грандів, ми ні перед ким не звітуємо. Ми самі свою організацію утримуємо, люди вносять добровільний внесок на розвиток організації і діємо по схемі великої родини. Якщо є проблема-вирішуємо разом.

Дуже Вам вдячний за досвід!!!

Олександре, прочитайте досвід ще однієї жінки https://gurt.org.ua/recipes_success/15857/

Дякую Женю, цей рецепт я читав невдовзі після публікації і він теж гарно сюди підходить. Мені було цікаво, люди вирішуються на рішучі кроки свідомо та сплановано, чи під тиском обставин.
Що важливіше, науковий підхід, інтуіція, або крок навмання як рулетка. Для себе я порівнюю розвиток з навчанням плаванню, можливо навчатися у "лягушатнику", комфортно і безпечно(що я і роблю). а можливо стрибати на глибину. Є шанс що випливеш, але буває і інший варіант.
Ось іще один цікавий досвід. http://neinvalid.ru/biografii/sergej-nidolov-god-raboty-s-invalidami-dlya-menya-samyj-cennyj-i-nezabyvaemyj/
Теж доволі цікавий.

Олександре, наша ГО Полтавська філія Cуспільної служби Україні в лютому цього року відзначає 20 років діяльності, тому досвід багатий і можемо з вами поділитися. Отож запрошую зустрітися: вул Соборний майдан 15 в Полтаві, тел.500-647, [email protected]

Вдячний за запрошення, назвіть дату і я обов'язково завітаю до вас.

http://www.adme.ru/vdohnovenie-919705/8-prichin-uvolitsya-s-raboty-v-2013-godu-460355/

Публікація дійсно надихає! Але зрозумів що немає руху, бо немає чітко сформованоі цілі.

!
правильно поставлена мета - половина справи!
колись може напишу про це пост:)

Актуально щодо Дня народження ВВ:

"Дайте собакам мяса -
Может, они подерутся.
Дайте похмельным кваса -
Авось они перебьются.

Чтоб не жиреть воронам -
Ставьте побольше пугал.
А чтоб любить влюбленным
Дайте укромный угол.

В землю бросайте зерна -
Может, появятся всходы.
Ладно, я буду покорным -
Дайте же мне свободу!

Псам мясные ошметки
Дали, - а псы не подрались.
Дали пьяницам водки,-
А они отказались.

Люди ворон пугают,-
А воронье не боится.
Пары соединяют,-
А им бы разъединиться.

Лили на землю воду -
Нету колосьев - чудо!
Мне вчера дали свободу.
Что я с ней делать буду?"

© Висоцький

Дуже в тему! Не вірь в те, що хтось на щось надоумить. шукай свій шлях і не придуряйся невпевненим в собі :) Роби так, як відчуваєш. Єдине, що порадив би - розширювати вплив на громаду за рахунок представництва в органах місцевого самоврядування. Свобода - відносність, про яку мріють, що обмежені робити так, як вважають потрібно. Прийми рішення і стій на своєму! Гни свою лінію, якщо зрозумів, що зайняв її.

"Жить в обществе и быть свободным от общества - невозможно", так говорив товариш Лєнін. Максим Горький по-своєму трактував бажання звільнитися: "А он, мятежный, просит бури, как будто в бурях есть покой" ("Песня о буревестнике").
А от наш славетний Григорій Сковорода написав собі самому епітафію: "Світ ловив мене та не спіймав".
У кожної людини є свій рівень свободи. Хотіти бути вільним і боятися приймати вольові рішення - нелогічно, як мінімум.
Без страху і тіні сумління я у 2008 році після 11 років майже державної служби звільнилася з посади кореспондента комунально-державної районки. Просто ХОТІЛОСЯ ВІЛЬНО ВИСЛОВЛЮВАТИ У СВОЇХ ПУБЛІКАЦІЯХ ВЛАСНІ ДУМКИ. Жодної хвилини не сумнівалася у правильності свого рішення. Разом з однодумцями-підприємцями створили громадську організацію "Рідний край" і заснували ГРОМАДСЬКУ газету, де я ВІЛЬНО і коли завгодно можу висловлювати ВЛАСНІ думки, без жодної цензури.
Газета-щотижневик, та й ще за передплатою - це дуже копітка і відповідальна робота, за яку я, до речі, не отримую зарплату. Я власноруч позбавила себе свободи, а сім'ю покинула напризволяще (добре, що діти вже дорослі, є онуки і чоловік майже змирився з моїм божевільним бажанням служити громаді безкорисно!) Але якщо не я, то хто? Добре, що члени нашої організації теж взяли на себе відповідальність фінансувати цей медійний неприбутковий проект.
А я знову думаю, що ж зробити для власного звільнення? Наприклад, випускати газету не щотижня, а щомісяця. Знайти молодь, яка створить сайт нашої громадської організації, і газету в електронному вигляді (щось подібне до ГУРТа, але свого місцевого, зі своїми місцевими новинами. Ну, десь приблизно такий рецепт розвитку... Ось такі справи.

"...якщо не я, то хто?"
Додати нічого.

Чомусь згадалась ситуація яка виникла не так давно. До мене зателефонувала моя знайома. Жінка яку я дуже поважаю і ціную, дуже талановита, та має унікальне, добре серце. Ведуча однієі з телепрограм. Зараз в декретній відпусці. Я був вражений коли почув від неі про унікальну можливісь заробити купуючи, та рекомендуючі друзям злитки дорогоцінних металів. Передивився інформцію в інтернеті- мережевий маркетинг. Але не про це мова. Мені сало дуже боляче, почав розпитувати яка ціль. І я зрозумів. Мати дитину, жити в орендованій квартирі, підраховували доходи та витрати- придбати житло немає ніяких шансів. Безвихідь вбиває, підштовхує шукати прибуток хоч би де. Я відчуваю те саме, але шансів мабуть ще менше. Єдине що зміг зробити, спробував підтримати. Казав, що навіть у Мак дональдсі можливо досягти успіху наполегливістю. Що я ще міг сказати щоб не вбити надію? А самому боляче від того що я іі розумію. Не кожен має талант заробляти гроші, але без них гине любий талант.

На жаль, возведення грошей в ранг ікони стало нав'язливою і дуже шкідливою ідеєю не лише для України, а й усього цивілізованого світу. І якщо думати про те, що "от нема грошей, і нічого не можна зробити", то так воно й відбуватиметься нескінченно довго. А якщо зробити якийсь неймовірно божевільний вчинок, наприклад, з великого міста переїхати на постійне місце проживання в село. Там такий простір для фантазій і роботи! Знаю одного дідуся Овсія у Білгород-Дністровському районі, який років 30 тому на березі Дністровського лиману висадив цілий ліс! Туди зараз їздять туристи. Просто треба навчитися комунікувати з потрібними для вашої мрії людьми, переконати їх, що ваша мрія - це насправді їхня мрія! Самовіддано служити власній справі, і тоді успіх не забариться! Успішна людина - це насамперед впевнена в собі людина, наперекір всім обставинам. Нехай важке стане вам непотрібним, а все, що потрібно - стане легким. Так радить велий наш філософ Григорій Сковорода. Викиньте з голови "нема грошей - нема життя". Насправді немає справжнього життя без мрії і життєвої мети. Досягли маленького успіху - ставте собі далі життєву ціль. І йдіть вперед!

Коли опускаються руки, час розправляти крила!
А якщо мрія не здійснилася, то, значить, і мрії не було!

Диференціюйте, як казав Михайло Ізюмський.
Євгенія Кравченко в статті про волонтерство писала про активний вік волонтерів,, це до 20, та після 50.
Маючи малечу, та наймане житло і бути активним в громаді, це ледь не подвиг. Який часто закінчується розчаруванням.

Великолепная конференция. Благодарю за пищу для размышления.

Дякую Ірино за коментарі, і вам і іншим коментаторам. Мені цікаві ,навіть не дискурсіі, а різні погляди. Кожен має свій погляд і досвід. Це дійсно "пища для размышлений.

Олександр ! Ваші вагання цілком природні і закономірні. Легше бути найманим працівником і бути незадоволеним і керівництвом і обставинами... У мене педагогічний стаж 25 років (я дуже любила свою роботу і у мене це добре виходило). Стаж офіційної громадської діяльності понад 17 років , я керівник НГО , з яких я на Волі (сама відповідаю за себе) 7 років. Якщо Ви дійсно зацікавлені (висловлюсь високопарно) в соціальних перетвореннях - рееструвати НГО потрібно. Розраховувати на постійні гонорари (з/п) від громадської діяльності не варто, цього досягають дуже потужні НГО. Який вихід - обєднати громадську діяльність (профіль) з підприємницькою. Новий Закон про НГО дає нові можливості. Це не просто , але реально. Свобода коштує дуже дорого і якщо Ви готові взяти на себе відповідальність, то вперед.

Мені дуже подобається формат груп самодопомоги, де кожен викладає свій досвід не даючи порад. Тоді легше вибрати те, що саме тобі .

..

Під час навчальноі сесіі обрав собі тему для реферату -"Сродная праця" Григора Сковороди. Зрозумів, що все залежить від покликання. Головне знайти саме своє. Тоді вистачить сил.

Ми вийшли з країни Рад. У нас порадити - що накормити. Не бачу сенсу в тому, щоб щось радити, бо людина зробить так, як вважатиме потрібно. А потім - знайде виправдання вчинку як би не вийшло в результаті. Успіхів та впевненості в собі!

Олександре, то ви вже прийняли рішення? Мені цікаво :) Працювати на себе - значить не бути вільним. Ви не матимете нормований робочий день, тиждень, відповідальність за кінцевий продукт буде завжди на вас, треба постійно думати, випереджуючи час... Але бути самореалізованим - це те, заради чого варто жити (окрім родини, звісно).Це тяжко, але це дисциплінує. Треба вирішити, чи ви хочете комфорту (тепленьке робоче місце, протоптана дорога, ставка), чи вам потрібна зміна в житті і серйозна.

:)

Дякую Ала за запитання.
Розділю відповідь на дві частини:
Факти- написав на роботі заяву про звільнення за власним бажанням. 26 лютого останній робочий день. Від цього мені ДУЖЕ страшно тому що йду з державного підприємства з повним соц. пакетом і зарплатнею в 3000гр.(для Полтави це не погано).
Замість цього іду працювати на посаду молодшоі медсестри при наркодиспансері на 0.75 ставки, десь біля тисячі гривень. Мій майбутній графік, десь сім ночей на місяць, але вільні дні.
Чим далі, тим ідея здається безглуздішою і від того ще страшніше і хочеться забрати назад заяву і повернути все як було.
Роздуми- я чогось мріяв, що я усім потрібен. На практиці три організаціі реалізовувати своі задуми на іх базі, але самому собі шукати зарплатню. Але майже всі кажуть про якісь роспливчаті переспективи в якомусь із майбутніх життів.
З приводу організаціі, то мені бракує досвіду, я хочу побачити як поацюють люди знайомі з громадським сектором не один рік.
А взагалі мені це здається маячнею, я занадто емоційний, але любий результат моіх рішень вважаю гарним. Або станеться диво і я чіпляючись за обставини (зроблю що? а і сам не знаю, просто захотілось щось змінити), або набью лоба і спокійно буду працювати на якомусь підприємстві і не лізтиму туди де нічого не тямлю.

Олександре, мої вітання. Наша громадська організація займається, зокрема, тим, що навчає на курсах "Підприємництво та бізнес-планування" безробітних, які бажають відкрити власну справу. Ведучи групи анімації ти напевне знаєш правила сильної людини. Ось декілька з них:
1. Не біжи від страху. Страх це твоя тінь. Ти боїшся того, що ще не відбулося. А страх, якому ми глянули в очі вже не страх.
2. Не витрачай сили на жалість до себе. Вона нічого не дає нам і заставляють нас ркужляти по колу.
3. Не живи в минулому. Це забирає сили і надію на майбутнє.
Система Кацудзо Ніші

Дякую, чесно кажучи дуже турбує думка оточення, мало хто розуміє і підтримує ,інші вважають маячнею моі задуми.
Хоча мене більше лякають не труднощі, а те , чи правильний вибір я зробив. Завжди хочеться знати, як правильно, але це показує тільки час.

Не парся над цим питанням. Кожна людина визначає цю дилему відносно своїх цінностей: у одних це тіло (егонахили та емоції) у інщий це дух (совість і сили душі). Завжди важливий розвиток особистості, щоб діяльність розвивала твій унікальний дар, давала творчість і відчуття свободи.

:)