Напередодні Міжнародного Дня Волонтера отримав листа від редакції ГУРТа з вітанням та питаннями, чому я волонтерую та що це мені дає. Ці питання чомусь заділи за живе Чесно кажучи, щось робив, не замислюючись, а тут спробував проаналізувати період свого волонтерства.

Не ховаючись за високі ідеали, зізнався собі що Маслоу зі своєю пірамідою був правий, і моє волонтерство розпочалося після того, як був наведений лад в сім'і, з'явилася стабільна робота і я трохи розібрався з самим собою (все це я мав завдяки групам самодопомоги). Як зараз пам'ятаю, що вирішальним поштовхом був тренінг "Мистецтво життя". Прості слова чомусь стали важливими: "я несу відповідальність за все, що мене оточує".

За півроку до цього я жив в глухому селі іншоі області з відчуттям, що в мене немає майбутнього, я не знав для чого далі жити, майбутнє для мене було глухою, кам'яною стіною.

Я вирішив рубати цей Гордієв вузол і змінювати все, бо гірше вже нікуди. Півроку на новому місці я звертався за допомогою, працював над собою, над своїми відносинами в шлюбі, заробляв гроші та здобував репутацію.

Тренінг став переломним моментом, я відчув себе наповненим силами і прагнув віддавати.

Мені здається це дуже важливим... Я бачив багато людей, які намагалися втекти від своїх проблем, намагаючись вирішувати проблеми інших. Мені дуже шкода цих людей, від себе не втечеш, вони вигорають і зневірюються в добрих справах.

Вже минуло три роки як розпочалося моє волонтерство. Кожен крок, кожне досягнення для когось можуть здатися невеликими та непрофесійними, але для мене це були справжні дива. На моєму рахунку концерт за участю учасників шоу "Україна має талант" - ми піарили та збирали кошти для Монтессорі центру Соняшник, тисячі гривень в грошах, або послугах для того ж центру, лист-подяка від відділу культури міськвиконкому, фільм на ОДТРКа Лтава. Для інших організацій були створені сайти, публікації, телепередачі, неабияким досягненням вважаю ГСД в колоніі, лист-подяка від ії керівництва. Багато про що мені казали, що це неможливо, а я вірив. Вірив і не зупинявся.

Чи це не диво? Тепер майбутнє для мене - неосяжний горизонт. Я не знаю ким я завтра буду, мої сьогоднішні мрії нереальні, але я не маю сумнівів, що зроблю все, що від мене залежить для їхнього втілення.

Майбутнім і нинішнім волонтерам хочу побажати наснаги і нагадати, працюйте над собою, за вас це ніхто не зробить!

Дуже хочу подякувати Наталії Шульман яка змогла своїм тренінгом пробудити жагу до змін та за мій нинішній девіз "я несу відповідальність за все що мене оточує".