Підхід до справи дуже перегукується з "Бізнесом в стилі фанк". Геніальні ідеї приходять у стані розслабленості, "польоту думки". До речі, співробітники компанії Google можуть брати додатковий вихідний на тиждень для "обдумування інноваційних ідей".

А я не знаю этого теста. Просто прикрепила бы коробку с кнопками к стене самими же кнопками (думаю, что 5-7 шт. хватило бы) и вставила бы между кнопками, лежащими в коробке, свечу. Не правильно?

ой! я уже прочла текст под рисунком, там такое же написано! значит, правильно

На самом деле, кажется, что истинному творчеству не требуется денежная мотивация. Это как дышать. Не будешь же ты дышать за деньги, а если денег не дадут, то не дышать? Другое дело - работа на заказ за деньги. Тут можно уже дыхание регулировать :-)))))) глубже - тише, можно покашлять, чихнуть и т.д. :-))))))

Лілія, для мене ця тема була цікава як для керівника: як в ситуації, коли треба домогтися від людей нестандартних творчих рішень, їх стмулювати? З одного боку, чесним стимулятором, загальновизнаним у таких стосунках, є гроші. Але з грішми самі бачите що виходить:) Можна придумати інші підходи, тобто не за гроші. Але коли я використовую плоди людської творчості не заплативши їм, це теж не чесно...

Ну, я не знаю особливостей Вашого підлеглого колективу. З власного досвіду можу сказати, що найбільше на людей впливає моральна мотивація. Грошима (хоч і невеликими), звичайно, стимулювали, але це вже потім, по закінченню справи. На старті про це ніколи мову не вела. І ще хочу (теж з досвіду) сказати, що дуже важко, коли в колективі багато творчих людей. 1-2 і досить. Інші мають бути гарними виконавцями і помічниками. Це дуже глибоке моє переконання.

В громадській роботі легше з цим: збираєш людей, пояснюєш, що ніхто, і я сам у тому числі, нічого в конкретній справі не заробить, просто пропонуєш кому цікаво взяти участь. Тоді все чесно і красиво, і виходить краще, ніж за гроші. А в бізнесі?

Ще згадала (може й не за темою блогу), що колись читала про методи управління творчим процесом у групі за принципом Уолта Діснея. Цей процес навчання, здається, називається „розкадровка”, він дозволяє розглядати усі можливі нові ідеї, задуми у трьох фазах: Мрійника, Критика і Реаліста. Ну, щось типу такого.

Ой, ні, я так ніколи не робила, як Ви написали: "збираєш людей, пояснюєш, що ніхто, і я сам у тому числі, нічого в конкретній справі не заробить, просто пропонуєш кому цікаво взяти участь". Ні-ні! До того ж це було не в громадській роботі. Ні, требі по-іншому. Збираєш людей і говориш, що є конкретна справа, конкретна мета і конкретні завдання. І ці завдання треба реалізувати. І не просто реалізувати, а так, щоб на найвищому рівні. Як саме? Поки що цього ніхто не знає, бо ми - найперші на цьому шляху і вся фора наша, бо потім інші будуть іти нашими слідами. А імена тих, хто долучився до цієї справи. залишаться в історії. Приблизно так :-)

P.S. можно потім уточнити в якій історії (чи то фірми, чи галузі, чи то міста, чи держави - залежно від того, яка справа).

Митець, щоб створити справжній витвір мистецтва має бути голодний, в прямому розумінні цього слова.

Не впевнений... А як же "піраміда Маслоу"? Чи з*явится у людини потреба в творчій самореалізації, коли не задоволені елементарні фізиологічні потреби?

от тому, Михайле, у нас тепер повно мистецької халтури :))) - митці задовільняють свої фізіологічні потреби. Між іншим, парадигма Маслоу працює виключно в західній системі координат. у східній не працює :)

Не думаю, що ми настільки "східні", хоча й абсолютизувати згадану парадигму не схильний...
А мистецької халтури завжди було повно, не тільки зараз.

а ми ні туди і ні сюди: недозахідні і вже недосхідні. Мазепа намалював колись картину одну і забразив наше місце на мапі світу/європи:))

Классно :-)

Классный кофе. Спасибо :-)

Та я ж про тест... На здоровье... :-)

Фізіологічний коментар. Якщо шлунок завжди повний - відбувається притік крові до органів травлення, а відтікає ця кров від головного мозку, тому й він нічого геніального не може придумати, оскільки йому не вистарчає нормального кровообігу. Всі геніальні твори мистецтва були створені, коли митці як правило перебували у скруті. Для митця піраміда Маслоу не працює, оскільки для нього потреба творити (малювати, писати, ліпити) є важливішою ніж їсти.

Один начинающий художник пришел к Пикассо и попросил у него совета:

"Что мне делать, чтобы добиться успеха. Я могу голодать и спать где придется, отказывать себе во всем."

Ответ Пикассо его удивил: "Полюбите икру и шампанское, тогда вы начнете по другому рисовать и относится к жизни. Вы поймете для чего вы работаете."

Тарас, Вы в самом деле считаете Пикассо человеком-котом?
...А вообще, кажется, что в дуплете "деньги-творчество" есть некое противоречие. А жаль :-(

Нету никакого противоречия... Почитайте книгу "Знаковые люди" - http://www.ozon.ru/context/detail/id/3460420/ - все поймете... ВСЕ ВЕЛИКИЕ ребята были просто талантливыми промоутерами....

От власне з Пікассо все і почалось :-( Вирішив собі поекспериментувати і не подумав про наслідки. А далі все просто, малюєш кілька контурів, або чорний квадрат і ти митець. А спробуй повторити Леонардо да Вінчі, Рубенса, Ренуара, чи того ж Пікассо - слабо. Пригадую російську приказку "Легко казаться - трудно быть"

"«Один мудрый джентльмен пожелал избавиться от мальчишек, играющих в мяч под его окнами. Они были очень эмоциональны и шумели так сильно, что ему сложно было работать. Он имел большой опыт и знал, что если запретить им играть или попытаться помешать, то это только усилит желание и интерес к игре. Ему же нужно было остановить детей. Тогда он применил то, что работало всегда.

В одно утро он вышел и предложил оплачивать их ежедневную игру в мяч в размере 1 долл. за день игры каждому, объяснив это тем, что ему очень нравится, как они играют. Они согласились, поскольку это было удачным вариантом для них: получать деньги за то, что приносит удовольствие. Обязательным условием для них было играть ежедневно в одно и то же время, независимо от того, хочется играть или нет. Так продолжалось неделю, и он регулярно выплачивал каждому по доллару за день игры, и они выполняли свои обязательства.

В начале следующей недели он объявил им, что, к сожалению, его уровень дохода позволяет выплачивать только пятьдесят центов за день игры. Они наморщили носы, но продолжили играть, поскольку и эти деньги были неплохим доходом для ребят их возраста. Но один из них произнес такую фразу: «Ты знаешь, Джо, я не собираюсь за пятьдесят центов бегать и кричать, как и раньше, я буду просто приходить сюда, чтобы он меня видел».

Спустя еще одну неделю мудрый джентльмен объявил им о том, что состояние его дел ухудшилось? и он сможет платить им только по десять центов в день. Мальчишки были единодушны в своем решении: «Это уже слишком, и мы не собираемся делать эту работу за такую маленькую плату, поднимите плату — или мы уйдем». Мудрый джентльмен развел руками и сказал, что не может ничего поделать. Тогда ребята сказали: «Больше вы нас здесь не увидите». Так и произошло. Зайдя в свой дом, мудрый джентльмен сел за свой стол, раскрыл ежедневник и сделал запись: «Q.E.D.» (quod erat demonstrandum), что означает: «Что и требовалось доказать»."

Пригадав вислів одного героя з фільму "Глянец": "Искусством можно назвать лишь то, что приносит деньги" :-)

Я бы все равно перефразировал: "Искусством МОЖЕТ СТАТЬ лишь то, что приносит деньги" - ибо деньги явно не первичны в искусстве, но они цементируют основы, позволяют быть свободным, развиваться, инвестировать и т.д. Та что по сути - правильно: настоящее искусство должно приносить деньги.... (моя личная версия - без претензий на мировое господство...)

А як бути, наприклад з Шевченком, що творив в казематі?

До теми нашої дискусії
http://www.day.kiev.ua/281217/

Вообще не в тему...

Дискусія привела мене до наступних висновків. Мистецтво в умовах капіталізму стало бізнесом. За гроші можна творити середні за цінністю витвори мистецтва, в яких цінується в першу чергу форма, а не зміст. Відбувся процес нівелювання цінностей.
Пригадав собі розмову з одним відомим львівським художником. Його слова виглядали приблизно наступним чином: "Побут і необхідність виживати мене нищать, я вимушений малювати те, що я не хочу малювати"
Є хороша книга Колінза, російською мовою здається звучить "От хорошего к великому". Так от в умовах капіталізму чи то в бізнесі чи то в мистецтві, "хороших" багато, "великих" - мало. Хороші створюють при допомозі реклами створюють враження, що вони великі.

А чому "“хороших” багато, “великих” - мало" саме в умовах капіталізму? Мені здається, так відбувається в будь-якій системі.
Стосовно "мистецтва - бізнесу", в умовах вільного ринку гроші є чи не єдиним мірилом того, наскільки конкретне мистецтво цікаве, потрібне людям. Адже, якщо митець не графоман, то він творить для людей, і якщо людям будуть його твори цікаві, то вона за них заплатять.
Є, звичайно, мистецтво високе і неконкурентоспроможне, але його має підтримувати держава або меценати, бо на високому, "елітному" мистецтві грунтуються інші жанри, і його занепад веде до загального занепаду, таж сама "попса" може бути більш чи менш примітивною в залежності від рівня розвитку, здавалося б, нікому не потрібної класичної музики в країні.

От власне в цьому проблема, що високе мистецтво неконкурентоспроможне, а ринок не терпить неконкурентоспроможності. Державі теж не вигідно витрачати великі кошти невідомо на що. В таких умовах конкурентоспроможне мистецтво і подається як високе мистецтво. І всім добре, державі не потрібно його підтримувати, воно ж конкурентоспроможне і бізнесу вигідно, мистецтво грає за його правилами :-(

А стосовно піднятої теми, згадується Пєлєвін:

""- Пойдешь ко мне в штат?
...
- Кем? — спросил он.
- Криэйтором.
- Это творцом? — переспросил Татарский. — Если перевести?
Ханин мягко улыбнулся.
- Творцы нам тут на х... не нужны, — сказал он. — Криэйтором, Вава, криэйтором."

Василь, капитализм был всегда, просто назывался по-другому. И ВСЕГДА речь шла о брендировании, маркетинге и промоушне (только все это тоже называлось по-другому...). Давай по-честному: ты все время повторяешь "великие, великие" - а чем для тебя велик тот же упомянутый тобой Рубенс? да его темные тона рядом не стоят с красивыми каринками с Андреевского спуска - разве как потребителю тебе он понравится больше? Но при этом кто то очень умный внушил тебе что Рубенс - это круто - и так уже несколько веков подряд - и ты талдычишь о "великом"... А ты знаешь, что во время пребывания в Италии Рубенс был куратором местной картинной галереи, а папа его был старейшиной города Антверпен - ни на какую мысль не наталкивает?...... Да, кстати, начинал он с того, что делал копии Тициана и Да Винчи, а одним из ближайших его друзей был генуезский банкир, кредитовавший папу римского... А ты говоришь "купаться"....

Критерій дуже простий спочатку намалювати так як намалював Рубенс. І правильно ти пишеш, що Рубенс спочатку копіював Да Вінчі та Тиціана. Чи хтось з Андріївського здатний зробити копію Да Вінчі, Тиціана, Рубенса?
І ще коментарі стосовно Рубенса мене наштовхнули на думку, що талант треба плекати, що і робили з Рубенсом.

Хочу заметить, что я вовсе не сказал что Рубенс - не великий. Я говорю о том, что он мог остаться никем как миллионы других "великих", которые были бедными и не знали что такое маркетинг того времени...

И снова "вылезло" некое противоречие" :-))

Сергію погоджуюсь, того ж Шевченка викупили з кріпацтва. Разом з цим маркетинг - це не завжди гроші. І гроші не мають жодного відношення до якості його віршів чи картин.

Уже лучше.... :-) А маркетинг тех времен - это "грошi" в самую последнюю очередь - изначально это "идея +правильное позиционирование" - что древние "великие" и демонстрировали...

розкривається тема запису (відео)
http://www.ted.com/talks/lang/rus/dan_pink_on_motivation.html

Цікаво, спробуємо дещо змінити експеримент. Якщо в тесті зробити невеличкі заміни: коробка - це держава, наприклад, Україна, кнопки - це її слубовці-бюрократи, свічка - це економіка і можливості її розвитку, а коробка з сірниками - це відсирівші політичні фігури.
Давайте тепер без зовнішньої мотивації спробуємо повторити експеримент, щоб свічка у нас все ж таки загорілась. При цьому ми вже знаємо, що держава може бути, не тільки місцем для зігнутих кнопок-бюрократів, а є ще і формою, яку можна прикріпити до стіни, а сірники можна підпалювати і від зовнішнього вогнища. Ну то що,почнемо творити.