8 грудня я відвідав один з останніх заходів Національної комісії захисту суспільної моралі, яка була розпущена в ніч на 10 грудня. Про сам захід та навіяні ним думки розповім в одній з найближчих публікацій. Зараз просто хочу висловити своє ставлення до покійної комісії та самого факту її ліквідації.
Для “затравки” - віршик мого ЖЖ-шного френда

ПЛАЧ ПО КОМІСІЇ

Не хочу буть лихих новин рознощиком,
Та щось там замакітрилось в астралі,
Як президент пера єдиним розчерком
Ліквідував Комісію з моралі.

Ніхто ж не заборонить крім Костицького
Чи у прайм-тайм, чи у години ранні
Памелі Андерсон трусити хижо цицькою
На нашому блакитному екрані!

І хто ж іще крім нього напосівся б на
Гомера Сімпсона, або й на Мела Гібсона?
Пощо платити в Голівуд відчислення -
У нас є власне примітивне мислення!

Всі сили мають в цю діяльність вкласти
Нардеп Томенко й екс-нардеп Поплавський,
Табачники обидва мають повністю
Віддатися борні із бездуховністю!

Хай на весь край із Глухова й Обухова
Летять пісні на тексти Толстоухова!
І хай повернуть - кожен з нас чека -
Комісію у вигляді ЧК!

У мене завжди було три сумніви відносно даної Комісії: сумнів щодо її доцільності, методів роботи та легітимності.
Серед функцій даної структури не було жодної, що не дублювала б функції інших державних органів
Спрямованість методів роботи частково була закладена навіть у назві комісії: “захист” як завжди у наших владних органах означає боротьбу з чимось. І вся діяльність, принаймні, та про яку було чути, була спрямована на відстежування та заборону різних аудіо-візуальних матеріалів. Причому заборону в тих випадках, де немає прямого порушення законодавства, адже відслідковувати такі порушення мають інші структури.
Я б заперечував проти ліквідації комісії з розвитку та підтримки суспільної моралі, а проти заборони карального органу не маю нічого проти, тим більше з такою сумнівною легітимністю.
Щодо останньої, виходить так: Комісія відслідковувала прояви “аморальності” в аудіо-візуальній продукції, які не порушували прямо законодавство, але могли негативно вплинути на мораль суспільства. З одного боку, добре, що влада взяла на себе функцію дбати про стан суспільної моралі. Але звідки взялись критерії того, якою ця мораль має бути і якими методами про неї дбати? Влада пропонувала нам обрати такі критерії? Не пам'ятаю. Тоді виходить так, що дані критерії формуються виключно з уявлень про моральність самих представників влади, а чи багато знайдеться людей, навіть з числа тих хто голосував за теперішню владу, які вважають її представників високоморальними і готові довіряти їхнім етичним принципам?

Для ілюстрації - ось ця прекрасна світлина:



(автор - Юрій Тивончук)

Думаю, суспільство якось проживе без комісія, яка дбає про його моральність від імені такої влади.