В різноманітних розмовах про становлення та розвиток у нас громадянського суспільства час-по-час доводиться чути міркування про умовну «критичну масу» громадян, при досягненні якої в суспільстві починаються справжні зміни. Найчастіше називають цифру 5%, але в різних інтерпретаціях (тих що чув я) вона варіюється від 3 до 7. Чесно кажучи, сприймав такі роздуми як чисто гіпотетичні та теоретичні. Але, виявляється, є під ними й наукове підґрунтя.

Є таке поняття, виявляється, як автосинхронізації. Суть її в тому, що коли в певній спільноті п’ять відсотків виконують певні дії, решта її представників починають повторювати. Ще її називають ДЗТУ – достатньо загальна теорія управління.

Я не перевіряв особисто, але кажуть якщо в табуні коней що мирно пасуться налякати 5% особин і примусити їх втікати, то весь інший табун зірветься з місця.  Навіть якщо 5% світлячків випадково синхронно спалахнуть, то відразу станеться спалах цілої галявини.

Для того щоб визначити чи трапляється так само з людьми, славнозвісні англійські вчені провели такий експеримент: у велику, простору залу запросили людей і дали їм завдання: «пересувайтеся як вам заманеться». А декому давали чітко визначене завдання як саме рухатися і коли. Таким чином було експериментально підтверджено, що 5% людей що пересуваються з певною метою можуть змусити всіх інших рухатися в тому ж напрямку.

Думаю, не все так просто з цим законом, не у всіх ситуаціях він працює. Але, принаймні, ще раз доводить що для творення змін не потрібно мати більшість, достатньо певної «критичної маси».