•  

+ Пiдписатися

Бочка безалкогольної горілки   

Я завжди був противником «об’єднань заради об’єднань». За моєю логікою, об’єднуватися треба тоді і лише тоді, коли не можна виконати певне завдання самотужки, або, як мінімум, ви точно знаєте що партнери принесуть суттєву користь справі. Процес об’єднання сам по собі вимагає певних витрат ресурсів: часових, організаційних, не рідко – емоційних, тощо.

Крім того, об’єднання в певній мірі шкодять конкуренції, яка, знову ж таки – за моєю логікою, є достатньо значущою цінністю. Тут, звичайно, виникає питання що важливіше: ідеї та інновації, появу яких стимулює конкуренція, чи запобігання помилок, чому сприяють об’єднання? Думаю, відповідь залежатиме від кожної конкретної ситуації.

Так, я індивідуаліст, я набагато більше вірю в силу особисті, ніж в колективний розум та колективну роботу. Але при тому впродовж всієї своєї підприємницької та громадської діяльності практично всі проекти реалізовував в партнерстві з кимось:) Тільки поняття «колектив» та «команда» для мене ніколи не були синонімами: в них дуже багато протилежного, набагато більше ніж спільного:)

А зараз підтверджу свої суб’єктивні теоретичні викладки науковими фактами, зустріч з якими у стрічці Facebook, власне, і спонукала мене до написання цього посту:)

 

Ефект Рінгельмана

У 1927 році була проведена серія дуже цікавих експериментів, результат яких зараз не часто згадують. А дарма. Результати цих дослідів залишилися в психології під назвою «ефект Рінгельмана».

Експерименти полягали в наступному. Брали звичайних людей і пропонували їм піднімати важкі предмети. Для кожного - фіксувалася максимальна вага, яку він «потягнув». Після чого людей об'єднували в групи, спочатку - по двоє, потім - чотири людини, вісім.

Очікування були зрозумілі: якщо одна людина може підняти - умовно - 100 кг, то двоє повинні разом підняти або 200, або - ще більше. Адже міфічне уявлення про те, що групова робота дозволяє досягти більшого, що її результат перевершує суму окремих результатів членів групи, вже існувало. І досі існує і активно підтримується.

Але - на жаль! Двоє людей піднімали лише 93% від суми їх індивідуальних показників. А вісім вже лише 49%.

Перевірили результати на інших завданнях. Наприклад - на перетягуванні канату. І знову - той же результат. Збільшували чисельність груп - відсоток тільки падав.

Причина - ясна. Коли я розраховую сам на себе, я докладаю максимум зусиль. А в групі можна і заощадити сили: ніхто ж не помітить, як в історії про мешканців села, які вирішили на свято налити собі бочку горілки. З кожного двору - по відру. При розливі виявилося, що бочка сповнена чистісінькою водою: кожен приніс відро води, розраховуючи, що в загальній масі горілки його хитрість не буде помічена.

Потрібно відразу сказати: ніякі соціальні технології поки не дозволили подолати ефект Рінгельмана. Можна обчитатися заклинаннями від «гуру командної роботи», але чим більше група, тим більшу пасивність властиво проявляти людині.

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 7  - Нi  

Коментарі

Богдана Стельмах   2344 дні тому   #  

аналогічно :-)
От мені цікаво - а об"єднання індивідуалістів можливе?

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2343 дні тому   #  

Та ж сама тенденція спостерігається і в сімейних стосунках серед молоді. Одному легше маневрувати, будувати кар'єру. Чи можливе суспільство утворене з індивідуалістів?

  •   Пiдписатися на новi
Юрій Новіков   2343 дні тому   #  

Якось про це не думалося раніше. Мабуть, таки правда. Тепер слід поміркувати, що з цього витікає і чи можна це використати на користь.

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2343 дні тому   #  

На мою думку, навіть тварини стають в кільце щоб захистити слабших особин. Індивідуалізм, превілея хижака, та й то доволі великого. Важливо не переоцінювати своі сили. Успішний індивідуаліст на одному щаблі "пищевой цепочки", може бути лише планктоном на вищіх щаблях.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2343 дні тому   #  

Олександре, то кожен собі хай обирає, чи він із тих, хто захищає (індивід, першопрохідець, сталкер...), чи із тих, кого треба захищати... Як на мене, гуртуватися можна лише в двох випадках: коли вже не маєш змоги зробити сам (не під силу одній людині), або коли довіряєш (але однодумців, людей, котрі би мислили, відчували і діяли подібно (не скажу однаково, бо такого не існує) не так багато

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Равчев   2343 дні тому   #  

5 копеек от психолога) В дальнейшем в социальной психологии это явление получило название "социальная леность". Ей так же способствует анонимность вклада. т.е. если никто не знает сколько сил каждый конкретно вложили в общее дело, то есть соблазн халтурить. Когда же есть более четкие критерии по которым можно оценить вклад каждого - она обычно не наступает.
Если сказать своей команде - Кто-нибудь сделайте отчет за прошлый месяц. Его никто не сделает, потому что каждый будет думать что его сделает кто-то другой. Дело порученное многим - не поручено никому.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2343 дні тому   #  

От-от, психологія такі речі пояснює найкраще :-)

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2343 дні тому   #  

Ще Моісей,щоб підвищити ефективність і виконання поставлених задач ,поділив Євреїв на десятки, сотні і тисячі. На відповідні посади обирались люди які розподіляли інформацію, цілі, та слідкували за їх виконанням. Два мільйони людей (якщо не помиляюсь), існували як один організм виконуючи гігієнічні,суспільні, кримінальні та обрядові норми. Так що технологія стара як світ, але дієва.
Що до індівідуалізму, то це данина прогресу. При первинно-общинному устрої важлива була спільна праця, навіть 100 років тому важливо було мати багато дітей, кожна пара рук була важливою для сім ї. При урбанізації суспільства така необхідність відпала. Я вважаю, не варто приписувати собі якісь особливі якості, оточення і умови життя вимагають пристосування.
Але перегляньте будь ласка фільм "Ідіотократія". Старенька комедія, але дуже точно відображає напрямок руху.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

Все це так, Олександре, за мінусом одного: індивідуаліст - це такий тип людини, який схильний покладатися насамперед на себе і не чекати, що зробить хтось. Це абсолютно не означає, що приписуються якісь особливі якості. Мені, наприклад, комфортно працювати самій. Я себе контролюю, за себе відповідаю і з себе ж питаю. Звичайно, що це не стосується питання делегування повноважень при ієрархічній моделі, де кожен - керівник чи підлеглий - все одно виконують свої обов"язки і функції. Але, звичайно, це стосується людей відповідальних

  •   Пiдписатися на новi
Святослав Сурма   2342 дні тому   #  

Цікаве спостереження. Та висновки, мені здається, хибні. По-перше, це математичні ілюзії. Восьмеро - можуть тільки 46% від їхньої суми кожного зокрема, але ж це 368% від одного. Тому якщо потрібні зусилля в 300% від одного, тоді ні один, не два не справляться, а відповідно їх чекає поразка. По-друге, існує в групі енергія взаємного доповнення, де рівні компетенцій всіх піднімаються до рівня компетенції найбільш знаючого, через спілкування можливе виникання нових мотивацій, яких одинокий не може пізнати і ще ряд інших моментів творення синергії, яка виникає тільки через спільність. Тому в природі ми спостерігаємо зграї тварин, а одинаки це швидше винятки...

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

У Вас говорить педагог ;-)

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Равчев   2342 дні тому   #  

Не можу погодитись про "компетенцій всіх піднімаються до рівня компетенції найбільш знаючого". Я вважаю що навпати рівень падає до рівня найслабшого, оскільки через затримку з ними - страждає робота всієї команди.
Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна його найслабша ланка.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

про компетенції, які піднімаються до рівня найбільш компетентного - першочергова помилка: ніхто ні до кого не повинен підніматися, а досягати свого особистісного розвитку

  •   Пiдписатися на новi
Святослав Сурма   2342 дні тому   #  

Друзі! Ви трактуєте мою думку інакше, ніж я виклав. Пане Олександр розгляньте ситуацію, коли зберуться троє і кожен ділиться своїми знаннями. Якщо один знав 10%, другий 50%, а третій 100%. Скажіть, після спільного обговорення кожен з них буде знати на скільки відсотків? Чи погодиться пані Богдана, що компетенції всіх трьох стануть відповідати 100%? Всім вітання:)

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

Ні, категорично не погоджуся. Компетенції можуть лишитися на тому ж рівні, або трохи підвищитися (проте, не на значну кількість відсотків). Підтвердження тому - Ваша репліка "Ви трактуєте мою думку інакше, ніж я виклав" :-) Підтвердженням цьому - і так звані "вчителі від бога" та "погані вчителі". Існує поняття індивідуального сприйняття контенту і авторського "прочитання". Це означає, що розуміння Вами Вашої ж компетенції і її подача - трохи різні речі (наприклад, можна бути чудовим хіміком але не мати і крапельки вміння передати інформацію). А подача Вами інформації і сприйняття її іншими - це загалом далеко від того, як Ви собі це розумієте :-)

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Равчев   2342 дні тому   #  

Розглянемо практично) Зустрілись троє: один знає вищу математику, другий знає алгебру шкільного рівня, третій повний гуманітарій і ледве-ледве щось пам'ятає з шкільного курсу ( 100, 50 і 10). І уявіть що їм потрібно вирішувати складне математичне завдання. 100%-му треба пояснити своїм колегам деякі речі і йому доводиться пояснювати їх на рівні 10%, щоб той міг зрощуміти.
інший випадок, ці троє постійно працюють разом. 100% банально буде забувати частину своїх знань, втрачаючи відсотки, бо вони йому не будуть потрібні щоб спілкуватись з 10%-м та 50%-м.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

Абсолютно точно. Просто Святослав - педагог :-) А педагоги, як відомо, вважають, що вони дають молодим і недосвідченим знання, підвищують їх компетенцію до свого рівня :-) От лише питання: чого ж обзивати тих дітей дубами, неуками, телепнями і т.д. (це, Святославе, не Вам безпосередньо, бо не знаю, які епітети Ви їм даруєте :-) ).

  •   Пiдписатися на новi
Святослав Сурма   2342 дні тому   #  

Шановний Олександре, все добре, якщо не враховувати один момент, що наші троє героїв колись були на першому курсі, маючи однаковий рівень знань (припустимо 0 %), але біля одного був професор, який поділився своїми 100 % компетенції. Саме цей тепер навчений на 100 % математик може передати свою компетенцію (як раніше йому професор) і тому, що має 50 % і навіть тому, що має знань тільки 10 % (ми ж у часі не обмежені). Тому, перепрошую, але, можливо вартує переглянути Ваші судження. Дорога пані Богданно, маю фах інженера та видавця, а мої педагогічні задатки отримав у Пласті, де був виховником більше 10 років, тому, що таке обзивати дитину чи своїх колег мені не відоме:)

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2342 дні тому   #  

Щановна Богдана, я вас цілком розумію. І якщо ви переглянете моі блогозаписи, то побачите що я описую тільки свою діяльність, не ідентифікую себе ні з організаціями, ні з громадами. Мені здається, що я доволі ефективний для свого рівня.І мені подобається тішитися цим.
Але не так давно моє бачення змінилося. Коли одне з дерев набирає сили, воно глушить усю рослинність в своій зоні впливу. Мені здалося, що чим активнішим я стаю, тим пасивніше стають оточуючі. Зараз я з кожним днем , зменшую свою ініціативу в розвинутих мною напрямках діяльності. Хоча зарані знаю, що щось загине, але щось підхватять . Виживуть тільки дійсно важливі напрямки роботи.
А я шукаю для себе щось нове.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

А яка необхідність Вам озиратися на оточуючих? Описане Вами - абсолютно закономірна річ: Ви розвиваєтеся - оточення ні, а отже - воно і здається Вам усе більш затьмареним. Якщо Ви обираєте шлях не затьмарювати - просто не розвивайтеся, або "пересадіться" в інший грунт :-) Почніть усе спочатку. Або "виростіть" там, де ростуть кремезні дуби - якщо вони Вас не затьмарять, то буде чого досягати і Вам :-)
Хоча, як на мене, ми перейшли в трохи іншу площину розмови. Я цілком поділяю Ваші роздуми. Більше того: не існує алгоритму "правильного" підходу, бо багато речей (в тому числі і наш розвиток) залежить від ситуації та оточення: в одному випадку індивід може розвиватися (якщо поряд не кущі, а сильні дерева :-)), в іншому - деградувати (якщо по дереву плететься плющ і не пускає його до сонця)

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Равчев   2342 дні тому   #  

Вправа на метафорування виконана на відміно:)) Цікаве спостереження Олександра, я ніколи на такий момент не звертав уваги, про зменшення активності оточення з ростом моєї особистої активності. Хоча це має логіку в очах пересічної людини - нащо мені робити щось, якщо прийде Х-мен та зробить це краще за мене) І в наслідок всі сидять і чекають Х-менів)

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

ага, це дуже поширене явище

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2342 дні тому   #  

В книзі Анонімні алкоголіки, є цікава фраза " себялюбие, эгоцентризм, в этом корень всех наших проблем. Мы всю жизнь расталкивали локтями окружающих, а они платили нам тем же"
Я так більше жити не хочу, для мене це розкіш, яку я не в змозі оплатити. В якийсь період мені вдалося вийти з самоізоляціі, і на головну роль вийшло піклування про інтереси інших, сім'і, оточуючих. Я знови переходжу в нову площину, але це мій сьогоднішній світогляд.
До речі усі наші особисті досягнення досить умовні. А якщо відключити інтернет, єлектроєнергію, мобільний зв'язок. Як тоді будуть себе почувати офісні хижаки?

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

Олександре, але індивідуалізм - це не відстороненість від інших - сім"ї, друзів, тощо...Індивідуалізм - це коли ти відповідаєш за свої вчинки, дії, але не перекладаєш їх на інші. Це не егоцентризм, а здоровий егоїзм, користь від якого і собі, і іншим, бо діє внутрішнє кредо: "Я МОЖУ!"

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2342 дні тому   #  

Здається я зрозумів, ви кажете про якості особистості, я про їх використання. Так само беру на себе відповідальність за дії, за своє майбутнє. Але здається , тема посту- ефективність індівідуальносі в колективній роботі(на скільки я зрозумів).
Одна мудра людина запитала мене, що легше винести дитину з палаючого будинку, чи самотужки виростити чьотирьох дітей?
На цьому прикладі я зрозумів, що важливо розгледіти в членах команди їх покликання і здібності. Якщо кожен робить те на що здатен-успіх гарантований. Приклад: мені легко генерувати ідеї,створювати нові напрямки роботи "з нуля",і в мої обов язки входить домовлятися, знайомитися, мотивувати. Мені легко це робити завдяки емоційності, комунікабельності, енергійності. Але коли починається рутина, я відходжу на другий план, тому що я більше спринтер, а тут потрібні марафонці. Я можу хвалитися що заснував ГСД в колонії, але мене вистачило б на пару місяців, зараз група жива завдяки марафонцям. Окрема людина веде серйозні перемовини, вона ж поїде до Польщі домовлятися з Поляками. Я пробував, моя емоційність тут тільки заважає. Що це як не симбіоз ще й доволі ефективний.

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

То я про це вже писала...Наведений Вами приклад - ніщо інше, як команда сильних індивідуальностей, кожна із яких розуміє, що саме вона має зробити :-) І все може бути, що хтось краще справляється із певним завданням, ніж Ви. Хоча, не буду стверджувати, бо я ж не знаю ККД цієї діяльності. Все може бути, що ефект Рінгельмана спрацьовує ;-)

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2342 дні тому   #  

Ще одна цитата. "Первое требование заключается в обретении уверенности в том, что жизнь, построенная на своеволии, не может быть успешной. Такая жизнь почти всегда приводит нас к столкновениям с чем-либо или кем-либо, даже если мы руководствуемся самыми лучшими побуждениями. Большинство людей пытается жить, полагаясь исключительно на свои силы. Они бывают похожи на актеров, которым хотелось бы в одиночку играть весь спектакль. Они постоянно заботятся об освещении, балетных вставках, декорациях, а также о том, чтобы остальные актеры, занятые в спектакле, им подыгрывали. Если бы все эти приготовления завершились удачно, если бы другие делали так, как хочется такому человеку, то представление было бы прекрасным. И все были бы довольны, включая самого главного исполнителя. И жизнь была бы удивительной. Устраивая все это, наш актер может быть иногда вполне добродетельным. Он может быть добрым, внимательным, терпеливым, щедрым и, возможно даже, скромным и самоотверженным. С другой стороны, он может быть низким, эгоистичным, бесчестным и себялюбивым. Но, как и большинство людей, он, скорее всего, будет обладать самыми разными чертами.
Что же происходит обычно? Представление все же не удается. Наш актер начинает думать, что жизнь несправедлива к нему. Он решает напрячь свою волю и в следующий раз становится еще более требовательным или, наоборот, еще более мягким и снисходительным в зависимости от ситуации. Тем не менее, ему все равно не нравится, как идет спектакль. Допуская частично свою вину, он все же уверен, что гораздо больше виноваты другие. Он становится сердитым, он возмущается и жалуется на судьбу. В чем его главная беда? Разве он не корыстный человек, даже когда пытается быть добрым? Разве он не жертва заблуждения, что он будет счастлив и доволен жизнью, если преуспеет в ней? Разве все другие актеры не видят, что успех ему нужен для самого себя? И разве его действия не толкают каждого из них на то, чтобы отомстить ему, вырвав для себя часть успеха?"

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2342 дні тому   #  

Олександре, дискутувати можна безкінечно, і кожна сторона матиме рацію. Але скажіть тоді, чи існував би прогрес, якби не було різного типу людей? Питання ж не в тому, що краще, а в тому, як може реалізувати себе кожен з індивідів залежно від власного потенціалу.

  •   Пiдписатися на новi
Олександр Алієв   2342 дні тому   #  

Згоден з вашою думкою про дискутування. Мабуть я припустився помилки намагаючись вас переконувати. Вибачаюсь.
Мені здається ми достатньо висвітлили своі моделі поведінки та мотивацію. Результатом буде те, що читач зможе себе ідентифікувати, до якоі з моделей має відношення і не більше. Моделі змінюються лише під великим тиском(до речі саме так народжується алмаз, самий міцний мінерал).

  •   Пiдписатися на новi
Михайло Ізюмський   2330 днів тому   #  

весела картинка на цю тему:)
https://fbcdn-sphotos-f-a.akamaihd.net/hphotos-ak-snc7/421861_396480227044934_1163063584_n.jpg

  •   Пiдписатися на новi
Святослав Сурма   2330 днів тому   #  

Думаю, що такий малюнок могла створити людина, що не дуже любить інших, яка звикла за рахунок інших щось отримувати. Синенергія колективної праці, є потужна і мотивуюча. Якщо серед нас ще є песимісти до сказаного мною, то це промовлятиме тільки брак досвіду у творенні результативних груп і команд, акцентування в роботі групи, а що я буду мати. Із позитивною настановою до інших важко намалювати подібний малюнок, хоча і є над чим роздумати :-)

  •   Пiдписатися на новi
Богдана Стельмах   2330 днів тому   #  

:-)

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!


 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.