Нещодавно на Міжнародній науково-практичній конференції “Гендерні перетворення в Україні: осмислюючи стратегію і тактику”, що проходила в місті Харкові і була організована Гендерним інформаційно-аналітичним центром “КРОНА” учасниця з Полтави запитала присутню лінгвістку Марію Дмитрієву щодо правильності написання “Об’єднання жінок депутатів Полтави”. Як правильніше: “Об’єднання жінок-депутаток…” чи “Об’єднання депутаток Полтави”? Зголосилися на останній варіант. А мені пригадався інший захід…

Якось Нацрада по ТБ і радіомовленню зібрала журналістів-телекритиків на семінар, де й розгорілася дискусія з приводу вживання окремих українських слів у телеефірі. Незабаром учасники / учасниці розкололися на дві групи. Одні відстоювали “пупорізку” замість “акушерки”, “літовище” (за аналогією з “пасовищем”) замість “аеродрому” за принципом - яке б не було, аби своє, а якщо й запозичене, то з будь-якої мови, аби не з російської. Інші виступали проти будь-якої “мапи” замість “карти”.
Я в суперечку тоді не втручався. Бо згадав давній виступ в Ірпені професорки стилістики Алли Коваль перед молодими літераторами. Вона сказала: “Ну що тут вдієш, якщо навіть якась нещасна ”авоська“ (авось-ка) і та проникла в українську мову”.
Йде нормальний мовний процес, суддя якому - час. А от відстежувати і дуже тактовно й аргументовано направляти його повинні не політики, а авторитетні філологи. Ясна річ, що не треба більше з українського “Миколи” робити російського “Ніколая”, але й не варто переінакшувати француза Еміля Золя - на Омелька Попіла, як це вже було у 20-ті роки.

P. S. А ось що нещодавно мені розповіли харківські студентки. До гуртожитку, де мешкають майбутні журналісти / журналістки, завітала з перевіркою найінтелігентніша викладачка кафедри стилістики. І перше, що вона побачила через свої товсті окуляри - слово з трьох великих літер, надряпане на стіні. Викладачка підкликала пальчиком чергову, та й каже: “Дівчино, ви бачите оте слово?”. Студентка, червоніючи, кивнула головою. “А тепер створіть в умі з того слова дієприкметник. Створили?”. Студентка мовчечки кивнула ще раз. “Отакий ваш і гуртожиток!” - сказала викладачка і пішла геть.