Як з’їсти слона? Або трохи історії про молодіжні ради .: Ресурсний центр ГУРТ

Увiйти в ГУРТ

+ Пiдписатися

Як з’їсти слона? Або трохи історії про молодіжні ради

Як з’їсти слона? Найкращий варіант – малими частинами. Така ж історія очікує на впровадження явища «участь молоді» в Україні.

На сьогодні 95% українців мало знайомі із цим поняттям, ще менше – чули про документи міжнародних організацій, які радять, пояснюють чи закликають до його впровадження.

Я часто запитую заступників міських голів, чи відповідальних за реалізацію молодіжної політики чиновників – як вони втілюють положення хартії Ради Європи щодо участі молоді у регіональному житті?

Звісно, більшість про таку не знають взагалі, хоча Україна і її представники у Конгресі місцевих та регіональних влад РЄ ратифікували цю хартію (хартія це по суті рекомендація, а не зобов’язання).

Ситуацію із участю молоді у процесах прийняття рішень часто блокує соціокультурний аспект українства. Якщо ви помандруєте до українського села, то там вплив «старших» колосальний і питати молодь, як витратити колосальний бюджет у 20 тисяч гривень на молодіжну політику вони будуть в останню чергу. Схожі тенденції знаходять вияв у стосунках батьків і дітей, коли вибір майбутнього ВНЗ чи факультету часто робить батько чи матір, бо ж вони краще знають.

Звісно, з кожним роком такі процеси відступають як льодовик, адже принципи демократії поступово запроваджуються у нашому суспільстві. Ми маємо громадські ради при органах виконавчої влади, різного роду інструменти прямої демократії на місцевому рівні. Та чи користується цим молодь? Не часто, а це основа політичної системи, яку офіційно толерує українська держава.

Хорошою прикметою є те, що чимало людей розуміють: українську проблема патерналізму (очікування, що хтось щось зробить для, замість тебе) та відсутності відповідальності можна подолати, формуючи спільне управління, а, значить, і спільну відповідальність.

Якщо говорити простими словами, потрібно дати молоді доступ до «влади», що вже дуже важко дається місцевим чиновникам. Тому в цій історії, як завжди, є вони і ми.

Що можемо робити ми? Для початку погляньмо, як ми «їмо слона участі». Участь можна розглядати на 3 рівнях: - інформування. - консультування. - партнерство.

Дитячий психолог Роджер Харт за зразком «Драбини участі» Шері Арнштейн розробив «Драбину молодіжної участі», яку часто називають «оціночною шкалою демократії» в організаціях чи проектах. Така драбина розділяє вищезгадані 3 рівні ще на 5. Суть їх дуже проста, ви покроково рухаєтеся від нижчих сходинок (інформування) до вищих позицій (партнерство) і тим самим робите сильнішими усіх учасників процесу, ділите відповідальність і результат роботи. На мою думку, Україна в національному контексті зараз знаходиться якраз на етапі переходу від інформування молоді до консультування з нею.

Поштовхом для цієї публікації стало підписання Кабінетом міністрів України типових положень про молодіжні консультативно-дорадчі органи (молодіжні ради, молодіжні парламенти) локального (міський рівень чи сільський, ОТ) та регіонального (обласного) рівня.

Це перемога. Хай і не абсолютна, але точно у битві за перехід між рівнями, адже держава почала визнавати такі органи.

Якщо раніше більшість молодіжних рад створювались ситуативно і випадково, вони часто мали більш «іміджевий» характер для виконавчого органу і абсолютно не представляли інтереси молоді, то тепер є очікування, що громади почнуть процес створення рад за демократичними принципами. Головний із них – реальне представлення інтересів молоді громади, а не міського голови (як це частенько буває).

Звісно, кожна громада може адаптовувати положення, доповнювати, чи створити свої, взагалі його не брати до уваги. Ці положення не є панацеєю і будуть правитися неодноразово (до прикладу, п о с т а н о в а від 3 листопада 2010 р. N 996 Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики (а по суті про громадські ради при ОДА) правилася вже 4 рази – 2011, 2014 і 2 рази 2015 року).

Демократія – це процес, а не стан, тому, спробувавши впровадити таке положення на практиці, ми побачимо різні проблеми та неточності, які треба буде коригувати в процесі, вносити правки.

Але головне, що відбулося запровадження нової політики щодо участі молоді. Я не вірю, що у наступний після виборів рік це питання було б комусь цікаве, чергові зміни у владі часто змінюють усі курси і був шалений ризик, що таких документів ми скоро не побачимо. Тут треба віддати належне Міністерству молоді та спорту України, яке собі поставило у пріоритет таку задачу і його спеціалісти провели хорошу роботу із адвокації цих документів.

Щоб не бути голослівним, ГО «Молодіжна Платформа»за підтримки міжнародної організації Pact мала можливість сприяти у напрацюванні таких положень. Ці документи обговорювалися молоддю та експертами під час:

молодіжного форуму з питань дорадчих органів «Молодь ініціює – влада реалізовує» 14-15 липня 2018 року у м. Кропивницькому.
обговорення відбулося також 6-7 серпня у м. Київ у коворкінгу Izone.
Обговорення проектів відбулося 15 серпня у приміщенні Міністерства молоді та спорту України.
Опісля ці проекти положень згідно процедури затвердження були направлені до регіональних управлінь молоді в областях (частина із них провела публічні дискусії та обговорення).
документи були висвітлені для коментування на сторінці проекту «Маю Думку»у соціальній мережі Facebook.
обговорення відбулося на міжнародній молодіжній конференції «Молодь і держава – партнерство заради розвитку» / The International Eastern Partnership Conference 7-8 грудня 2018 року.

Обговорення типових положень про КМДО 6-7 серпня у м. Київ у коворкінгу Izone.

Частина організацій не підтримують положення у тому вигляді, в якому вони є, проте в усіх є чудова можливість розробити свої документи і довести громадам, суспільству чи навіть державі, що вони кращі. Зокрема положення про молодіжну раду для малої ОТГ, яке ми розробили у рамках проекту «Маю думку» відрізняється від типового і, звісно, ми подамо свої правки наступного року, адже майже рік ведемо створені молодіжні ради у Зимнівській, Литовезькій, Устилузькій та Смідинській ОТГ (Волинська область) і бачимо реальну ситуацію із сільською молоддю. Молодіжну політику треба втілювати практикою, а не теорією.