Віталіє, як представник молоді, яка задала розлоге запитання на згаданій Вами зустрічі, я не ідеалізую Штати. Як на мене, їх демократія відпрацьована століттями. У нас все застигло як желе. Щодо будівництва, то на жаль один лише сектор НУО, в якому я як і Ви працюю, не може збудувати громадянське, чи демократичне, чи взагалі, просто розвинуте суспільство. На це потрібна та критична маса, якої стає все менше - виїжджаємо, і зусилля влади, яка за всіма теоріями демократії є віддзеркаленням обличчя народу. У мене нерідко взагалі виникає запитання, куди рухається ця країна? Адже, на жаль,за всі 23 роки незалежності я, як ровестиця незалежності, не бачу і не можу зрозуміти кінцеву мету руху чи імітації змін нашої країни.
Щодо позитивів - вони звісно, ж є! І коли спраглий за рідними, друзями та мовою повертаєшся у рідне середовище - дійсно, ейфорія накриває. В мене теж так було. Проте проходить трохи часу, і починаються порівняння. Можливостей, рівності у отриманні гідного місця роботи, вибору жити по чесному (в реаліях українських - бути невдахою, бо майже всі хочуть мати лівака незалежно від того чим займаються).
Чи сформулювала наша еліта - політична, інтелектуальна - бачення України? Чи має наш народ якусь візію, куди він хоче рухатись і яким бути? Ці питання, на жаль, мало кого цікавлять. Адже більшість, як Ви зазначили, думає, щоб вижити на наступний місяць

Оксано, приємно познайомитися. У мене спостереження зі спілкування - західні люди не люблять, коли жаліються, і коли кажуть, "в Україні це неможливо". Якщо учасники прийшли дізнатися нове, то очевидно, вони шукають виходи, як подолати це "неможливо".

Стосовно США: багато речей як-то політична корупція не було заторкнуто, хоча це не було темою зустрічі. А ідеалізація була у прямій мові кількох учасників

Я не пригадую слів "в Україні це неможливо". хоча, хто його знає, можливо в дискусії прозвучали, диктофону не мала.
Звісно ж, усе можливо. Теоретично. А практично в Україні відкритість і прозорість прийняття рішень владою, так само як і боротьба з корупцією, мабуть ще довго залишатимуться на рівні паперів - чи то законів, чи то журналістських статей, чи то трактатів аналітичних центрів з описом успішних закордонних практик

вірніше, залишаються.
Хоча винятки є, і на місцевих рівнях ситуація дещо краща.
Але, я дуже сподіваюсь, що зміни будуть. Помалу, але без реверсу назад. І можливо одного дня ми прокинемось у іншій країні. Де не крадуть
:)

Оксана, частково відповідь на Ваші запитання можна знайти у статті http://tyzhden.ua/World/82327

дякую, п.Костянтине! направду люстрація потрібна. та мені видається, що швидше динозаври колишнього політичного режиму вимруть, ніж з'явиться/з'являться мудрий політик, (незалежний від оліхархів), який наважатиться на це

цікаво було прочитати ці думки. дякую, Віталію!

Віталію привіт! Прочитав статтю і занурився на мить в життя америкаське, я у 2010 році приїхавши додому, тільки вийшовши з аеропорту, дивлячись на вигорівшу траву (літо) та нарахувавши до 20 міліціонерів в сірих мундирах, відчув жагу повернутися назад до США. Приблизно до півтора місяця знаходився в невеликому депресняку, поки знову увійшов в ритм життя Української спільноти. Дійсно, що багато творчих людей виїздить з нашої країни, але в той самий час той, хто побачив інше життя, вже не змиріться з цим. Я до того, що таки заходи як кримська весна розвитку, з кожним разом все більше додають оптимізму. Насправді люди які прагнуть до перетворень наодинці будь в якому секторі суспільства, на таких заходах мають змогу познайомитися та об"єднатися заради досягнення "того кращого життя". Все одно всі ці бувши старі комуністи + бандити кануть в літа. Яким я проживу своє життя залежить тільки від мене!

пожити в іншій країні дозволяє дивитися з оптимізмом і бачити багато варіантів розвитку суспільства. радий, що ви залишаєтеся оптимістом

З огляду на корисність пізнання світу (через знайомство з життям в різних країнах) найважливішим є досвід спілкування з іншими людьми. Не про те, щоб досконало знати мову, а про розуміння того, що їх життя по-іншому організоване. Головніше не порівнювати "тут" і "там", а "як це працює тут" і "як це працює там". Не факт, що "там" все краще. Просто - людина набуває нових можливостей побувавши в іншому середовищі. Впадати в соціальний шок або депресію - не те, що від вас очікують ті, що там не побувають ніколи.

Володимире, теза про не порівнювати - зрозуміла, а до чого тут впадати в депресію? це було з вами?

не чую:чого хочете...

коли нічого не хочеш, то з часом те і отримуєш...