Інколи емоційні враження про захід одразу по його завершенню заважають об'єктивному сприйняттю. Тому ділюся своїми роздумами учасника зустрічі лише зараз. Декілька коротких висновків, які можливо на перший погляд, напряму не пов'язані з тематикою Форуму.

1. Познанська зустріч, як і польське головування в ЄС, була більш динамічною порівняно з попередніми зустрічами. Здається “старожили” Форуму почали відшуковувати спільні справи на подальшу діяльність.

2.ОГС правозахисного спрямування найближчий рік будуть домінувати в Керівному комітеті Форуму. Можливо це наслідок домінування “білоруської теми” на зустрічі через “польський слід” у справ ув'язнення білоруського правозахисника Алєся Бялєцкого.

3.Білоруські ОГС в силу свого специфічного “виховання” режимом Лукашенка продемонстрували напористість, “агресивність” в проштовхуванні своїх інтересів. Результат - білоруси збільшили своє представництво в Керівному комітеті Форуму.

4. Представники структур ЄС все наполегливіше повторюють новий принцип співпраці в межах Східного Партнерства: “більше за більше”, “менше за менше”.

5. Делегація України на цей раз була більш різноманітною (були профспілки та роботодавці представлені), дійсно високо фаховою по всіх чотирьох тематичних напрямках Форуму.

6. Форум ухвалив спеціальну заяву відносно парафування Угоди про асоціацію України-ЄС. Дискусія щодо тексту заяви в середині української делегації продемонструвала дійсно серйозну дилему: чи варто вимагати підписання Угоди, коли в країні негаразд з дотриманням прав людини, наявні політичні гоніння. Думки правозахисних ОГС та іншого спрямування ОГС розділилися.

7. Офіційні представники ЄС та й неофіційні чітко дають зрозуміти: європерспектива та євроінтеграція України - в руках самих українців. “Уряд України сам знає, що треба зробити, щоб саміт Україна-ЄС відбувся у грудні”. “Неможливо бути в двох зонах вільної торгівлі: ЄС та ЄвраЗЕС” (цитати з виступу міністра Сікорського).

8. На жаль, обіцяний Фонд громадянського суспільства як інструмент підтримки ініціатив в рамках Східного Партнерства хоч і був анансований на зустрічі, але не обіцяє великого прориву.

9.Що далі? Активізація Національної платформи Східного Партнерства. Треба мати консолідовану думку українського третього сектору у взаємовідносинах ЄС-Україна.
Уроки на майбутнє: українцям варто бути більш наполегливішими у “нав'язуванні” української теми на таких зустрічах. Треба своє право виборювати, а не чекати що саме собою станеться, бо “ми того варті”