Увiйти
+ Пiдписатися
Яке законодавство нам потрібне?
Нещодавно під час тренінгу з фінансового менеджменту для НДО знову зайшла дискусія про законодавство для третього сектору з огляду на його фінансування.
Я завжди люблю розповідати історію, що у спадок від радянського союзу нам дісталось законодавство, яке прирівнювало працівників громадських організацій до держслужбовців. Але згодом воно було вдосконалене представниками третього сектору, і цю норму забрали.
Якщо серйозно, мені видається, що ніколи не було хорошої дискусії про те, а яке законодавство нам потрібне? Перш ніж відповідати на це запитання потрібно дати відповідь, а яким шляхом ми йдемо? «Умовно американським», коли основний акцент робиться на тому, що громадські організації повинні самі собі давати раду в цьому світі, чи «умовно європейським», коли держава через відповідні механізми фінансує діяльність організацій третього сектору.
Чи якщо говорити про податкові пільги для донорів третього сектору, то кого вони мають стосуватись, фізичних чи юридичних осіб? Чи обидвох одночасно? Перш ніж черговий раз братись за чергове вдосконалення, мені видається потрібна широка дискусія і сучасні методи комунікації можуть це забезпечити.
Я завжди люблю розповідати історію, що у спадок від радянського союзу нам дісталось законодавство, яке прирівнювало працівників громадських організацій до держслужбовців. Але згодом воно було вдосконалене представниками третього сектору, і цю норму забрали.
Якщо серйозно, мені видається, що ніколи не було хорошої дискусії про те, а яке законодавство нам потрібне? Перш ніж відповідати на це запитання потрібно дати відповідь, а яким шляхом ми йдемо? «Умовно американським», коли основний акцент робиться на тому, що громадські організації повинні самі собі давати раду в цьому світі, чи «умовно європейським», коли держава через відповідні механізми фінансує діяльність організацій третього сектору.
Чи якщо говорити про податкові пільги для донорів третього сектору, то кого вони мають стосуватись, фізичних чи юридичних осіб? Чи обидвох одночасно? Перш ніж черговий раз братись за чергове вдосконалення, мені видається потрібна широка дискусія і сучасні методи комунікації можуть це забезпечити.
- 19.10.2009
Василь Полуйко 
5
Коментарі
є у мене польські колеги, які зараз теж почали займатись удосконаленням законодавства у соціальній сфері, тільки от їх сьогоднішнім законодавчим пропозиціям передували 15 років власної практичної діяльності з розвитку громад, соціальної анімації, зміни свідомості чиновників та лідерів ГО. особисто мені подобається самий такий спосіб народження експертів із удосконалення законодавства.
Мені теж здається що сучасне наше законодавство стосовно НУО не є настільки паганим щоб ставити під загрозу коллапсу функціонування третього сектору, і що ми самі ще не готові запропонувати нове бачення цього законодавства. Просто час ще не прийшов.
я би трошки проілюстрував фразу "не є настільки поганим". наскільки мені відомо, Гурту за 13 років роботи українське законодавство жодного разу не стало перешкодою у здійснені задумів, реалізації проектів. зате палка заздрість, пліткарство та підлість деяких "колег по цеху" завдали і все ще завдають чимало шкоди...
Вибір між двома шляхами, які зазначає автор, я неодмінною умовою. Наразі досвід пост-радянського простору вказує більше на неспроможність (а точніше - відкриту незацікавленість) державного апарату у фінансовій підтримці ІГС. Трохи кумедно виглядають ті ж самі "апаратчики", яких залучають до спільних межсекторальних проектів: бажання щирої співпраці в них виникає тільки для можливості вписати своє прізвище в історію становлення громадянського суспільства (читай "черговий звіт по роботі з громадськими організаціями").
"Зацікавленість державного апарату у фінансовой підтримці громадсянського суспільства" на самом деле является логическим результатом понимания органов власти, что сотрудничетво (в полном смысле этого слова) с НУО есть профессиональная неоходимость любого чиновника, работающего в системе public administration. В этом случае органы власти начинают искать законодательные возможности финансовой поддержки инициатив НУО. Но пока НУО не будут количество и качественно расширять волонтерскую деятельность своих организаций, и таким образом усиливать свое влияние в обществе, вряд ли нужно ожидать, что чиновник в державном управлении станет по другому относиться к гражданскому сектору.