Раджу використовувати в профорієнтаційній роботі визначення навчального стилю за Кольбом. Оскільки для кожного навчального стилю є характерна відповідність певним спеціальностям.

Статистика поступаючих у вузи свідчить, що ажіотаж серед міжнародних, економічних та юридичних спеціальностей не згасає. У той же час попитом на ринку вже давно не користуються міжнародники, юристи, економісти. Звідки ця дута "престижність"? Студент закінчує економічний, а далі стовідсотково поповнює ряди безробітних.
Багато школярів піддаються вказівкам батьків про "престижність", а потім не мають професійного успіху та задоволення від роботи через невірно обрану професію.
От мені здається, що на це треба звертати увагу на тренінгах з профорієнтації.

і не лише на це. аспектів дійсно багато і проблема ще досі не розвязана.

Однак, хотілося би більше дізнатися про те, як саме ви проводили тренінг і що туди включали.

Один день для свідомої профорієнтації школярів - замало, як замало і знань про перспективність тієї чи іншої професії. Змусити їх задуматись - можливо, але для отримання і "закріплення" сталого результату потрібно ще багато попрацювати.
Одночасно маю питання. Невже знання і навички у сфері інформаційних технологій є невід'ємною частиною успіху людини? Це ж як їздити на роботу транспортом, замість іти пішки - які краєвиди можна прогавити!

У начи используют терминал профориентационной работы. Аппарат представляет собой небольшой экран. На нем нужно лишь выбирать подходящие категории и следовать инструкциям. Таким способом можно узнать, какие специальности сегодня пользуются наибольшей популярностью на рынке труда нашей страны, а также определить, какая из них наиболее подходит конкретному ученику. При чем терминал рассчитан для работы на нем не только учащихся, а еще их родителей и учителей. Таким образом, каждый из них может воспользоваться терминалом и определить для себя, своего ребенка или ученика, какая профессия ему подходит. Большое преимущество у терминала еще и в том, что данные на нем постоянно обновляются.

Ещё используются компьютерные программы «Энциклопедия профессий Кирилла и Мефодия». А ещё профильное предприятие (у нас город-спутник) запускает социальные проекты, одна из целей которых - подготовка будущих работников. Например, 1 сентября, в День знаний все первоклассники получают подарки от него, в этом году – большие иллюстрированные школьные энциклопедии, наборы канцтоваров и фирменные футболки с надписью «Крокуй до успіху з Полтавським ГЗК». В городе в разных местах висят большие красочные баннеры типа: рабочие руки крупным планом, в них горсть железорудных окатышей и слоган "Твоё будущее - в твоих руках!" Ну, и ещё другие разные проекты, которые реализуются совместно с разными субъектами - ЧП, ГО и т.д.

А-а-а, вспомнила ещё. Это самое профильное предприятие делает ставку не только на старшеклассников, но и на совсем маленьких детей. Кроме всего прочего, по их заказу детская телевизионная ТВ-программа, которая выходит каждый день по вечерам для дошкольников и младших школьников, делала тематические выпуски о рабочих профессиях, распространённых на предприятии, о его продукции и т.д. Даже сам генеральный директор комбината принимал участие в этой детской ТВ-программе....... Оп! Появилась новая идея! :-)

Не можу не погодитись з колегами що зараз ринок праці сильно скривлений, але задамо собі просте запитанння? чому молоді абітурієнти поступають на юристів, економістів,міжнародникі,архітекторів, дизайнерів, часто не маючи до цього жодних задатків. Тому ринок праці цими професіями є аж переповнений. Є досвід інших країн в яких дитини ще з малечку визначають нахил до певних професій, і потім їх розвивають, бо хоч економістів є "море" але дійсно кваліфікованих є одиниці. Також проблема напевне існує в тому що підприємств є дуже мало, тому школярі вирішують що "то іншим нема роботи а мені буде". На мою думку треба інформувати молодь, проводити профорієнтацію ще в школах, і тоді в нас будуть дійсно майстри соєї справи, і сильна процвітаюча країна.

На вибір школярами майбутньої професії і місця навчання дуже впливають їхні батьки. Паралельно треба інформувати їх, і не тільки інформувати, а роз'яснювати "політику партії", як казали колись у радянські часи.

Сумна статистика: нещодавно зустрічалися з випускниками (4 роки як закінчили навчання), психологи за фахом. З 38 спеціалістів лише 3 працюють за фахом,а 7 випускникам - диплом не знадобився, працюють у зовсім протилежному напрямку. І це при тому, що самі платили за навчання, свідомо обирали факультет(майже всі одногрупники на першому курсі вже мали дипломи спеціальних навчальних закладів).
Сама йшла вчитися тому, що професія престижна.

Професія психолога (чисто моя суб'єктивна думка) тоді престижна, коли є стартовий капітал, наприклад, щоб відкрити приватний психологічний або психотерапевтичний кабінет. Або тоді, коли є "кумівські" зв'язки в тих місцях, де психологи добре заробляють (в основному, це приватні фірми, в т.ч. приватні медичні заклади та ін.). А працювати психологом, наприклад, у школі чи дошкільному закладі, не дуже то престижно: роботи архібагато, звітності - хай Бог милує скільки, і все це за досить скромну зарплату. Не думаю, що будучи старшокласниками, ці молоді люди знали про таке. Про це мали б подумати їхні батьки, як люди більш досвідчені.

Погоджуюся з попередніми 2 коментарями, я також зустрічався зі своє групую по нашій спеціальності облік і аудит з 24 чоловік по спеціальності працюють 2))))
Як не сумно це звучить.

Так, сумно... От повірте тьоті, яка багато собак поїла в окрузі, якщо є мета дійсно щось змінити в системі профорієнтації... Через те, що основи розвитку особистості людини закладаються саме в дошкільному віці (на рівні підсвідомості), здійснення профорієнтації дітей, необхідно починати не в школі, а ще в дошкільних закладах. Тобто мова йдеться про ранню профорієнтацію. Крім цього, слід враховувати те (не ліньки повторитися), що переважно на життєвий вибір молодої людини впливають її батьки. Однак для того, щоб переконати батьків у привабливості тієї чи іншої категорії професій (наприклад, робітничих), потрібен тривалий час. І розпочинати цілеспрямовану пропагандистську та профорієнтаційну роботу з батьками доцільно теж ще з дошкільних закладів. Адже молоді батьки, вважаючи проблему профорієнтації своїх дітей дошкільного віку поки що неактуальною для себе, будуть спокійно (а тому більш усвідомлено) сприймати відповідну інформацію та кваліфіковані поради. І якщо дана робота вестиметься в системі і протягом тривалого часу, то шанси на результативність та ефективність відповідної профорієнтації, суттєво збільшаться. Але це має бути в системі.

Пригадую фразу, яку я почув будучи студентом 1 курсу, на лекції з анатомії людини в Львівському, тоді ще державному університеті ім.І.Франка. Ви прийшли сюди (в Університет, спеціально пишу з великої літери)в першу чергу для того, щоб навчитись вчитися, а в другу чергу - щоб здобути спеціальність.