Увiйти
+ Пiдписатися
Второй тур - он трудный самый…
Після недільного першого туру виборів Президента вся Україна живе передчуттям 7-го лютого. Бо саме в цей день нарешті буде вирішено долю голови нашої держави, а отже й її вектор на найближчі 5 років. Хто як бачить політичне сьогодення, а також майбутній другий тур та його наслідки? Про це ми сьогодні спілкуємось із шеф-редактором сайту «Радіо Свобода» Сергієм Рачинським.
Пане Сергію, цікавить Ваша особиста точка зору на найцікавіші виборчі тренди. Тобто яким Ви побачили 1-й тур і які прогнози на 2-й?
Сергій Рачинський: Тренд один – в Україні стає все менше політики. Найбільш успішний, як на мою думку, в 1 турі – Сергій Тігіпко – тільки думає про створення партії, формує її ідеологію, та набирається досвіду (саме політичного). А перемога будь кого в 2-му турі означатиме, що побудова політичної системи в країні надалі відкладається. Це те, що свого часу мав би зробити Віктор Ющенко – сприяти появі масових політичних партій.
Маєте на увазі його власну партію чи системи українських партій взагалі?
Сергій Рачинський: Взагалі. Він мав дати українцям інструмент для відстоювання своїх політичних інтересів. Його, на жаль, немає.
А Вам не здається, що за великим рахунком він мав будувати не партії, а реально діюче громадянське суспільство? Тобто ті інститути, які б могли контролювати всі гілки влади.
Сергій Рачинський: Інститути тяжко, якщо не неможливо, будувати зверху. А от систему законодавчого регулювання діяльності партій і громадських об’єднань – так, можна. Він мав би в першу чергу робити це, щоб не було, для початку, висуванців в президенти від “себе” чи від “рідного села”.
Теоретики політології вважають, що партії мають формуватись виключно людьми. Тобто саме народ визначає їхню реальну кількість та дієвість шляхом парламентських виборів. За часів президентства Кучми можна було керувати партіями. Зараз це малоймовірно, хоча деякі вже говорять про потенціал вороття часів «домайданної України». Ви згодні з цим?
Сергій Рачинський: У нас зараз немає потреби робити партії, бо це шлях в нікуди. Хоча саме вони мали би бути єдиним можливим шляхом вирішення питань в політичному житті. Партії у нас – це додаток до особистостей, партії купують і використовують як ще одну довідку, коли подають папери для участі у виборах. Так не має бути і це можна і треба зупинити згори. Гроші купують партії, а потім і лояльність до них з боку виборців – це ж абсурд. І до речі, тільки одна «партія» формально помітна на цих президентських виборах – Партія регіонів, яка, насправді, є чим завгодно, але не політичною партією.
І все ж таки, якщо партії є інструментом боротьби за владу, то громадські організації мають інші цілі. Проте, зараз доцільно говорити саме про контроль влади, а не про її надбання. Чи не так?
Сергій Рачинський: Ми говоримо виключно про отримання влади. Вибори – це саме і є отримання влади. Який сенс контролювати владу, яку не можна змінити?..
Контроль є невід’ємною складовою навіть поганої влади, бо саме він показує виборцям, кого саме вони мають обирати. Інше питання, що судячи з відгуків більшості громадян, наразі й обрати немає з кого. Та й немає віри у здатність будь-якого президента поліпшити якісний показник тієї ж партійної системи.
Сергій Рачинський: Немає поганої влади, бо вона завжди реалізує чиїсь інтереси. Якщо не ваші, то вона погана для вас. Але більшість українців зараз не має до неї ніякого відношення. Вона чудова для тих, хто при владі. Хочете бути при владі - беріть її, а не контролюйте. Зазвичай контролюють тільки свою владу, а саме - процедури і особистості, що в ній працюють. Яким ми, виборці, довірили роботу, офіси.
Отже, виходячи з нашої розмови, скажіть, якою Ви бачите Україну після 2-го туру виборів?
Сергій Рачинський: Після 2 туру ми, скоріше за все, втратимо ще 4-5 років. Будуть важкі бої між окремими персонажами, тоді як інтереси України будуть знову посунуті вбік, бо домінуватимуть приватні інтереси “вождів”. За цих умов президент не здатен щось зробити. І він й надалі не матиме достатньої підтримки народу. Якщо вже говорити про посаду президента, то я впевнений, що доцільно ліквідувати її взагалі – вона зайва.
В принципі більшість європейських демократій її не мають. Але чи існують якісь варіанти, аби наступні роки не були згаяними? А як щодо можливості весняних позачергових парламентських виборів? Мають же з’явитись нові партії, обличчя, потенційні лідери нації…
Сергій Рачинський: У нас немає ефективної законодавчої бази для цього. Партії можуть з’являтися, але шанси їхні невеликі, якщо вони не мають «спонсора». Щоб не згаяти час, треба вимагати від влади двох важливих речей - адміністративно-територіальної реформи і повернення місцевих виборів, щоб обирати керівників регіонів (земель?) напряму. Ну і перетягування максимуму влади з центру “на місця”. Це й може стати спасінням для України.
Пане Сергію, цікавить Ваша особиста точка зору на найцікавіші виборчі тренди. Тобто яким Ви побачили 1-й тур і які прогнози на 2-й?
Сергій Рачинський: Тренд один – в Україні стає все менше політики. Найбільш успішний, як на мою думку, в 1 турі – Сергій Тігіпко – тільки думає про створення партії, формує її ідеологію, та набирається досвіду (саме політичного). А перемога будь кого в 2-му турі означатиме, що побудова політичної системи в країні надалі відкладається. Це те, що свого часу мав би зробити Віктор Ющенко – сприяти появі масових політичних партій.
Маєте на увазі його власну партію чи системи українських партій взагалі?
Сергій Рачинський: Взагалі. Він мав дати українцям інструмент для відстоювання своїх політичних інтересів. Його, на жаль, немає.
А Вам не здається, що за великим рахунком він мав будувати не партії, а реально діюче громадянське суспільство? Тобто ті інститути, які б могли контролювати всі гілки влади.
Сергій Рачинський: Інститути тяжко, якщо не неможливо, будувати зверху. А от систему законодавчого регулювання діяльності партій і громадських об’єднань – так, можна. Він мав би в першу чергу робити це, щоб не було, для початку, висуванців в президенти від “себе” чи від “рідного села”.
Теоретики політології вважають, що партії мають формуватись виключно людьми. Тобто саме народ визначає їхню реальну кількість та дієвість шляхом парламентських виборів. За часів президентства Кучми можна було керувати партіями. Зараз це малоймовірно, хоча деякі вже говорять про потенціал вороття часів «домайданної України». Ви згодні з цим?
Сергій Рачинський: У нас зараз немає потреби робити партії, бо це шлях в нікуди. Хоча саме вони мали би бути єдиним можливим шляхом вирішення питань в політичному житті. Партії у нас – це додаток до особистостей, партії купують і використовують як ще одну довідку, коли подають папери для участі у виборах. Так не має бути і це можна і треба зупинити згори. Гроші купують партії, а потім і лояльність до них з боку виборців – це ж абсурд. І до речі, тільки одна «партія» формально помітна на цих президентських виборах – Партія регіонів, яка, насправді, є чим завгодно, але не політичною партією.
І все ж таки, якщо партії є інструментом боротьби за владу, то громадські організації мають інші цілі. Проте, зараз доцільно говорити саме про контроль влади, а не про її надбання. Чи не так?
Сергій Рачинський: Ми говоримо виключно про отримання влади. Вибори – це саме і є отримання влади. Який сенс контролювати владу, яку не можна змінити?..
Контроль є невід’ємною складовою навіть поганої влади, бо саме він показує виборцям, кого саме вони мають обирати. Інше питання, що судячи з відгуків більшості громадян, наразі й обрати немає з кого. Та й немає віри у здатність будь-якого президента поліпшити якісний показник тієї ж партійної системи.
Сергій Рачинський: Немає поганої влади, бо вона завжди реалізує чиїсь інтереси. Якщо не ваші, то вона погана для вас. Але більшість українців зараз не має до неї ніякого відношення. Вона чудова для тих, хто при владі. Хочете бути при владі - беріть її, а не контролюйте. Зазвичай контролюють тільки свою владу, а саме - процедури і особистості, що в ній працюють. Яким ми, виборці, довірили роботу, офіси.
Отже, виходячи з нашої розмови, скажіть, якою Ви бачите Україну після 2-го туру виборів?
Сергій Рачинський: Після 2 туру ми, скоріше за все, втратимо ще 4-5 років. Будуть важкі бої між окремими персонажами, тоді як інтереси України будуть знову посунуті вбік, бо домінуватимуть приватні інтереси “вождів”. За цих умов президент не здатен щось зробити. І він й надалі не матиме достатньої підтримки народу. Якщо вже говорити про посаду президента, то я впевнений, що доцільно ліквідувати її взагалі – вона зайва.
В принципі більшість європейських демократій її не мають. Але чи існують якісь варіанти, аби наступні роки не були згаяними? А як щодо можливості весняних позачергових парламентських виборів? Мають же з’явитись нові партії, обличчя, потенційні лідери нації…
Сергій Рачинський: У нас немає ефективної законодавчої бази для цього. Партії можуть з’являтися, але шанси їхні невеликі, якщо вони не мають «спонсора». Щоб не згаяти час, треба вимагати від влади двох важливих речей - адміністративно-територіальної реформи і повернення місцевих виборів, щоб обирати керівників регіонів (земель?) напряму. Ну і перетягування максимуму влади з центру “на місця”. Це й може стати спасінням для України.
- 21.01.2010
Антон Альошин 
15
Коментарі
... Знайшов в неті ось такий прикольний сайт, з хронологічним описом подій.... http://uionv.com/ukr.htm
але ніде не вказано чий це проект??? подана назва - це просто жарт.
таких проектів досить багато. головне - яка в нього мета?
п.с: Ви теж не вважаєте, що гром.суспільство може реально вплинути на політ.життя України?
Давайте спробуємо, отримати концентрацію громадської енергії в окремому невеликому місці, побачимо що з цього вийде.
еех, оптимізму це не додає..
Цікаве інтерв'ю. Погоджуюсь із Сергієм Рачинським, маємо перетягувати максимум влади "на місця".
Але для цього кожен, хто усвідомлює таку необхідність, має вбити в собі "вірус хохла". Я відрізняю патріотизм українця від "хохлізма", якому притаманне поступатись загальним благом заради приватних інтересів "своєї хати" та не визнавати будь якої єдності заради спільної мети, якщо йому не світить "портфель міністра".
P.S. Прошу мене вірно розуміти. Я щиро поважаю справжніх патріотів України, яким і намагаюсь бути сам.
вірно, Сергію. багатьом з наших щирих співгромадян притаманна колективізація ЛИШЕ за умови отримання особистої користі. та ще й якої - найкращої! тож не факт, що на місцях ми змодемо адекватно домовитись задля спільного блага та процвітання. полякам це вдалось, а що ж світить нам?..
Прикольно, якщо у http://images.google.com.ua ввести "залізна леді", то можна отримати цікавий результат: третина видачі - Маргарет Тетчер, третина - різне. і третина - самі знаєте хто :))). Другий тур вже не такий важкий :)))
саме ВОНА й не залізна.. принаймні ззовні. та ще й порівняно з іншими жінками-політиками)) хоча мускулінності їй не позичати ;)
... по ТВ йде політ-реклама що Дональд Туск підтримує тигрюлю... я знайшов тільки старий коментар 10 липня 2009 р. http://www.tvs.pl/informacje/12698/
- і що..., реклама це чергова брехня?
Другий кандидат обіцяє в Україні - російську мову...
http://www.rbc.ua/rus/digests/show/yanukovich_obeshchaet_russkiy_yazyk_srazu_posle_vyborov29012010
... - і де українцю подітися???
Шановнi! О яком- таком громадянськом суспiлствi Ви ведете мову? Якщо наш "левiафан" на стiльки системний та тотальний,що цiвiлiзоване громадянське супiльство мае дiйсно тiльки задатки..Перспективи розвитку цих вiдносин дуже абстрактне. Щоб дiйсно мати здорове европейське г.с треба дуже багато працювати над своею ментальнiстю,свiтоглядом,полiтико-правовою культурою..А що стосуется другого туру виборiв в нашой краiнi,то скажу таке:"от перестановки слагаемых-сумма не меняется".
дійсно, вибір складний, оскільки вибирати нема з чого. і навіть критеріїв для вибору небагато. ігнонувати? не підтримую жодного? мені здається, що не підтримувати жодного з кандидатів є сенс. Громадяни ж повинні бути відповідальні за тих кого обрали. а за таких персонажів я не хочу відповідати :).
але більшість аналітиків схиляються, що при підтриманні графи "проти всіх" ми хоч і робимо свідомий вибір, але фактично заморожуємо результати першого туру. бо виборці ВФЯ не полінуються пітримати свого кандидата щось 100 разів :)
А, наприклад, відомий журналіст Вахтанг Кіпіані відкрито закликає "голосувати серцем", бо Донбас апріорі неспроможний зробити реальні зміни на краще. я з ним не згодний, але й цього Віктора в якості голови держави навіть уявити не можу..
сумний він якийсь виглядав у Шустєра. Видно вже знає, що пролетів утретє. а справжні аналітики мовчать, бо аналітика коштує грошей :)
та то він до камери ніяк не звикне :))