bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Алкоголізм - вихід Є ! Історія Тані
22.04.2010

“O! Я знайшла чудодійний вихід! Ці люди мені допоможуть! Вони чимось подібні до мене. Якщо буду сюди приходити, тоді більше не нап’юся!!!” – такі думки крутилися в моїй голові, коли я сиділа на своєму першому зібранні AA. В серці зародилася надія. Останнім часом я напивалася щоденно. Я пила все, що було з алкоголем. Я не нехтувала похмилятися ані аптечними настойками, ані брашкою, ані парфюмерією.

Я пила в компанії і на самоті. Напивалася так, що втрачала орієнтацію в часі. Я не знала чи це день, чи ніч, ранок чи вечір, робочий день чи вихідний. Часом ставалося, що я пробуджувалася в незнайомому місці. Що я робила ввечері? Як сюди потрапила? Але як мене боліла душа – важко передати словами. Це жахливо- розпач, почуття вини, жаль до себе, самотність, страх перед людьми і т.д. І знову похмілля, я вже не знала, від чого мене так трясе, від страху чи токсикації. «Забирайте свою алкоголічку, я не можу з нею більше жити, позбавлю її материнських прав» - це були останні слова мого чоловіка, коли він привів мене до моїх бaтьків.

Так розпалася моя сім’я. Через пиття втратила роботу. Усі пристойні друзі відвернулися від мене. Ніхто не хотів зі мною мати жодних справ, крім тих нещасних пияків, яких я сама ще 5 років тому зневажала. Мені 27 років, і мені здалося, що я потрапила в глухий кут, з якого немає жодного виходу. Життя закінчилося! І що? Це все? Але ж я ще молода! Мій пропитий мозок бачив єдиній вихід – самогубство. Після чергового запою, мама запропонувала мені піти на лікування від алкоголізму. Я не розуміла, що це має спільного? Я вважала себе за нещасну прокляту людину, до чого тут алкоголізм? Але погодилась піти на лікування.

Не мала вибору. Ми пішли до лікаря- нарколога, який би мене закодував, але він замість кодування запропонував мені відвідати групу АА. Я регулярно ходила на зібрання і мені здавалося, що цього достатньо щоб не напитися. Але щоб усунути алкоголь з мого життя- це не в моїх силах. Та що робити, коли мене так тягне випити? Це запитання переслідувало мене щоденно. Я йшла на зібрання, сиділа 1,5 години, терпіла тягу та мовчала. Я й на далі хотіла навчитися контрольовано пити. Коли на одному з зібрань, хтось сказав що є тверезий один день, - це для мене було як сигнал, що в АА також можна пити. Думка про те, що в АА можна пити, вже не залишала мене.

Так я витримала 25 днів без алкоголю, після чого знову запила. А далі старий сценарій: запій, похмілля, почуття вини, сварка з батьками, а надалі знов період без алкоголю, до наступного запою. Незважаючи на все, я продовжувала ходити на зібрання АА. Сьогодні я вдячна тим людям, що терпіли мене, що не проганяли, коли я приходила п’яна. Так продовжувалося біля трьох місяців. Кожний зрив приносив мені що раз більше розчарування – навіть серед алкоголіків я найгірша нездара. Мене огорнув страх. Але в пам’яті моїй залишилось, що «АА є останнім пристанищем для алкоголіків». Чому? Для чого я напиваюся? Я маю стільки бажання, щоб кинути пити! Чому не маю гальм? Такі запитання не давали мені спокою, постійно свердлили мою хвору голову та роздирали душу. В цей період на кожному зібранні АА «старички» робили оголошення, про те, що у Києві відбудеться 10 річниця АА України, що потрібно обов’язково туди поїхати, особливо тим, хто не може довго утримувати тверезість, що, власне, там можуть віднайти допомогу. Це була моя остання надія. Якщо не знайду допомоги, мені кінець.

Я дуже ретельно готувалася до подорожі. Навіть вирахувала, що цього дня у мене буде 1 місяць тверезості. Aле, як справжній алкоголік, я запила, у самий невідповідний момент. Коли протверезіла, я зрозуміла, що наступний мій запій може бути останнім, що мій організм більше не витримає. На 5-тий день тверезості я поїхала до Києва на річницю. Забава виглядала помпезно, маса людей з різних країн. Усі були усміхнені, обнімалися, цілувалися. Це людське море радості, але мені здавалося, що це мене не стосується. Мені було сумно та самотньо. Та ще й почуття страху. Я не могла зрозуміти, що відбувається навколо. Я хотіла втекти та сховатися від усіх, щоб мене ніхто не зачіпав. Тому вже після урочистого відкриття, я ще з такими ж як сама «початківцями», поїхала у готель.

Я сиділа до вечора у прокуреній кімнаті та несподівано у моїй голові промайнула думка «Таня! Ти приїхала сюди за допомогою! Сюди до готелю допомога не прийде! Йди до людей та розмовляй! Пригадай собі, що говорили «ветерани» перед від’їздом до Києва»… і я повернулася на місце святкування, пішла і на танці. Я підходила до кількох осіб, але вони не захотіли зі мною розмовляти. Під час танцю я зауважила одного старшого, повненького мужчину, який не переставав на мене дивитися, посміхався та підморгував… О це маю! Це ж треба було так сильно пити, що тільки пенсіонери звертали на мене увагу! – так собі подумала я, а була вже друга година ночі, голосно гриміла музика. Я втомлена присіла на підвіконнику, думаючи про те, що ніякої допомоги я тут не знайду, що нікого я не цікавлю. І в цю хвилю підійшов до мене той самий пенсіонер та щось сказав по-польськи.

Побачивши, що я в жоден спосіб не реагую, представився: «Мене звати Марек. Я- алкоголік з Варшави». Так розпочалася наша розмова. Я погано розуміла польську мову. Поряд проходив молодий хлопчина, Марек зупинив його та попросив, щоб був нашим перекладачем, і він з радістю погодився. За якийсь момент хлопці побачили, що розмова буде довгою і запропонували мені перейти у готельний номер. Йти з незнайомими чоловіками у готельний номер було трохи неспокійно. Але я хотіла рятуватися. Ну що ж, буде що буде, а рятуватися треба. У номері ми сиділи до ранку, багато розмовляли про тверезість, читали для мене Велику Книгу, але я взагалі нічого не розуміла.

Я задавала запитання «Чому в АА я запиваю? Чому у мене потяг? Чому я мушу так терпіти? Чому АА мені не допомагає?» - я запитувала раз за разом. Сонні та вже втомлені, вони не знали як зі мною говорити. І тоді Марек мені говорить «Слухай Таню, є ще один спосіб. Як ти приїдеш додому, на пошті купиш кілька поштових відкриток і кожного дня будеш писати мені ось такий текст – «Марек я сьогодні твереза» - та відсилати до мене. Зробиш так? Я кожного дня буду чекати на звісточку від тебе». Цей спосіб мені дуже сподобався. Мені це видалося дуже просто. Але найбільше подіяло те, що для цих людей була важливою моя тверезість. А може ще й я буду потрібна? Ми обмінялися адресами і я, сповнена надій, пішла спати. А на другий день свято тривало.

Я пішла на зібрання АА з моїми новими приятелями, і вже не відчувала себе чужою та самотньою. Я стала частиною цього моря радості. Коли прощалися я спитала: «Марек, а ми коли небудь побачимось? На що він з посмішкою відповів - «якщо будемо тверезі все можливо. Я вірю що ми зустрінемося. Сподіваюся, що у тебе все складеться добре!!!»

І ми зустрілися!!! На іншій річниці АА, цього разу у Львові. Ми обійнялися та мовчки стояли, не промовляючи ні слова, стояли. Я плакала від радості, …. але це вже інша історія…

Коли ми поверталися з Києва додому я мала відчуття, що в мені щось змінилося, не знала що, як і де, але я це відчувала. Приїхала додому як новонародженa. Відразу розпочала писати щоденник, де записувала кожний тверезо прожитий день, та вдячність Богу, за те, що я твереза, за те, що Він подарував мені таку Спільноту, таких чудових приятелів. На зібранні АА вперше я взяла слово та говорила тверезо. Я розповіла, що обманювала про свою тверезість, що насправді я не вживаю алкоголю 7-й день.

Я розпочала переписуватися з приятелями із Львова, а коли мала місяць тверезості, написала лист до Марка. Це були перші мої конкретні дії, які день за днем допомагали мені не пити.

Я змінила свої запитання. Замість «чому я запиваю, будучи в АА? » - «Що я зробила, щоб залишитися тверезою?». І це почало працювати. Там у Києві, у цьому готельному номері Марек сказав: «Ти думаєш ми випадково тут сидимо та розмовляємо? – Нас звів Бог». Тоді я йому не повірила. Але сьогодні я знаю напевне, що без Божої допомоги не обійшлося. Від цього дня минуло вісім з половиною років. Ці роки були різними: щасливими, радісними, трагічними, була закоханість, – але це все відбувалося на тверезо, свідомо. Я вдячна Богу, за те, що у потрібний час послав мені таких чудових друзів: Марка з Варшави, Тараса та В’ячеслава зі Львова. Я вдячна їм, що не залишилися байдужими щодо моєї тверезості та протягнули мені руку допомоги.

Поставили першу цеглину моєї тверезості. Сьогодні маю багато приятелів та друзів в Україні та за кордоном. Я вдячна усім, хто допомагав мені у тверезості, особливо своєму наставнику. Якщо я буваю на різних великих ювілеях, форумах, завжди придивляюся, чи немає серед натовпу когось самотнього, якою я була 8 років тому назад. Намагаюся нікого не залишити без уваги. Намагаюся сама розпочати розмову. Для новачка найважливіше, що «хтось» зверне увагу. А далі, це вже як Бог попровадить. Бажаю вам тверезості, та ніколи не впадати у відчай.

Таня АА (твереза 8 років та 6 місяців) розповідь написано у вересні 2007р.

Коментарі

Кравчук Егор   5127 днів тому   #  

хорошая история....

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   5123 дні тому   #  

Якщо вже й Єгор залишив позитивний коментар - значить насправді хорошо історія...

Перечитуючи розповідь Тані, - надихнуло мене на спогади тих днів…
Я тільки у загальнирх рисах памятаю що й дочого... А для Тані це історія, яка кардинально змінила її життя! Вона щиро шукала змін.
На той час, маючи елементарне поняття теми, я став просто перекладачем - посередником, який допоміг у спілкуванні.

Але, у ці дні 1999р., для мене вагомим був інший факт:

Оскільки у Києві я супроводжував польську делегацію. У склад входили психолог Ева Войдилло-Осятинська, доктор медицини Богдан Воронович, – автори сотень публікацій та десятка книг про хворобу алкоголізм! Їх особисто, та їхні праці знають та цитують практично усі соціальні служби Польщі, які зустрічаються з проблемою узалежнення. А також, Фелікс Думановський та Антоній Павловський – керівники освітніх програм та ведучі спеціалісти реабілітаційних осередків. На той час у польських гостей, було велике бажання співпрацювати з Україною.

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   5123 дні тому   #  

Була конференція, виступи, презентації, звіти про несамовиті досягнення української наркології… (наркологи, психологи).
Польська делегація також ознайомила про свою діяльність та на загал запропонували співпрацю.
Відбулася зустріч з Анатолієм Вієвським, на той час головним наркологом України. Обговорювали можливості співпраці, шляхи та методи, запрошували у Польщу, гарантували повне забезпечення на час візиту ведучих спеціалістів України, напевне і візити були… але, на жаль бажаної співпраці не досягнуто...

… І польські спеціалісти вже 10 років! діляться своїм досвідом у Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Киргизстані, Вірменії, Грузії, Болгарії та Естонії, С-Петербургу, Новоросійську, Владивостоку, Хабаровську, на Камчатці і Сахаліні.

Прикро, але факт...

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   5123 дні тому   #  

У ці роки пріоритетом "лікування" з алкоголізму - було шарлатанство. Їздили по містах бабки - знахарки, виступали у кінотеатрах та будинках культури, заряджали воду, продавали амулети... одним словом вішали лапшу на вуха, прикриваючись державними ліцензіями на діяльність!...
друкувалися у центральних газетах на весь розворот...
А лікар, який скерував Таню до Києва - зробив це потайки від інших медиків. Взагалі дана дієва Програма виздоровлення й по сьогоднішній день залишається офіційно НЕ визнаною українською наркологією. Хоча поодинокі наркологи НЕ офіційно таки сприяють її розвитку та рекомендують своїм пацієнтам.
А офіціійно, краще надати ліцензію за відповідну суму + хабар будь-кому.
Прикро, але подібне відношення зберігається в усьому...

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   5123 дні тому   #  

так і хочеться ще раз процитувати з матеріалів про хірурга Н. Пирогова:

“Коли Пирогов зажадав, щоб російські хірурги оперували в білих кип'ячених халатах, бо їхня звичайний одяг може нести небезпечні мікроби, його ж колеги помістили його у божевільню. Проте випустили його через три дні, не виявивши порушень у психіці».

  •   Пiдписатися на новi
Кравчук Егор   5123 дні тому   #  

эта история просто берет за душу.... не знаю чем, но берет и заставляет задуматься....

Пы.Сы. нуна будет создать опрос каким меня считают на Гурте: пессимистом, реалистом, просто брюзгой или вообще критикующим всё и вся)))

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   4822 дні тому   #  

... довший час працюючи у цьому напрямку - я знаю багатьох таких людей, які мають подібні історію перемін...
а Ви? а Ваші знайомі (сусіди) п'яниці можуть ось так щиро розповісти свою історію?

  •   Пiдписатися на новi
Алла Журавeль   4822 дні тому   #  

щиро і по-доброму плакати хочеться...знаю, що навколо багато живе людей, які ні дня без випивки, але мені ніколи їх не було шкода.Та взагалі мені не було ніякого до них діла. Я намагалася не спілкуватися з ними, чесно, кажучи і вітатися не хотіла (але віталася, бо сусіди). Але після історії Тані думаю, що може комусь просто не вистачає людського ставлення до себе, відчуття потрібності, і може ТА людина потребувала в ТОЙ момент прояву доброти, а відвертала очі...

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   4819 днів тому   #  

Ось такого листа я отримав годину тому:
...
Я сегодня не пью 12 лет. Я счастливая и свободная.
Спасибо Богу, что мы встретились 12 лет назад и начался мой трезвый путь.
С любовью Таня и Володя.

  •   Пiдписатися на новi
Кушнір Тарас   4088 днів тому   #  

... від попереднього посту минуло два року... і за офіційною статистикою від алкоголізму в Україні померло більше 80 000 осіб.
А у згаданої Тані чергова річниця... змінила місце проживання... має дочку та люблячого чоловіка, ось що вона пише про себе на одному із закритих Форумів.
- "Без вас и моей Высшей Силы не было бы этих 14лет. Низкий вам поклон и большая благодарность Богу, что дал мне второй шанс на жизнь и подарил этот путь-АА. Я верю и знаю точно,что у Бога нет ничего не возможного и мы ещё не раз будем встречаться "на нашем общем Пути к Счастью". Мы очень, очень и очень нужны друг другу. Мой опыт, что только так это работает. С БОЛЬШОЙ ЛЮБОВЬЮ Таня Украина-Луцк

  •   Пiдписатися на новi
Галина Долинська    101 день тому   #  

Велика подяка всім людям які діляться цими історіями, вони дійсно надихають і спонукають до рішучих змін в житті . Я як колишня алкозалежна людина чудово розумію крізь які труднощі доводиться пройти, щоб позбудетися цієї згубної звички. Адже сама з підліткового віку почала вживати в великих кількостях, що потім вилилось в залежність, яка з кожним роком все більше і більше руйнувала моє життя. Тому я вирішила що так далі бути не може і звернулася до фахівців в Івано-Франківську. Дуже рада що не шукала якісь народні методи лікування а одразу звернулася за допомогою до дипломованих медиків.
Зараз моє життя кардинально змінилося я перестала пити, подолала залежність та влаштувалась на нормальну роботу. Після всього що зімною було, зараз я як ніколи вдячна всім медикам які допомогли мені. Якщо комусь потрібна їх допомога то ось основний сайт де можна дізнатися про всю необхідну вам інформацію https://alkomedfrank.com

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.