гарна новина, зараз поширю серед потецнійних кандидатів

дякую :)

Дуже цікаво!!!

Шановні друзі! Так само, як і ви, щиро переживаю за долю України. Однак, сердечно прошу вас не піддавайтесь емоціям. Не потрібно кидатись з крайнощів у крайнощі і відхиляти резюме російською мовою, разом з тим приймаючи англійською. Ви не можете опускатись до цього. Адже російська мова - це мова Пушкіна, Толстого, Лєрмонтова, Єсєніна. Сподіваюсь, згодом всі резюме писатимуться українською. Не підливайте масло у вогонь, дайте людям час.

Я звернув увагу на кінцівку і вона не залишила мене байдужим.
Я вирішив, що ліпше не звертати на це увагу. Не знаю - варто було це писати чи ні (все таки зверніть увагу - читають тисячі, ніхто не обурився і лише Вас зачепило - згідно коментарів). Але думаю, що не варто було у такій публікації робити полеміку стосовно ставлення до російської мови у коментах.
Я можу дуже багато сказати і проти цієї мови, і на її захист. Але тут - та ситуація, що треба просто промовчати і сприйняти як належне.

Але ж ви теж не змовчали?! Можливо, теж не сприймаєте як належне загарбників, які під час нападу прикриваються мирним населенням? До чого тут мова? - спитаєте.
Я не проти своєї першої рідної російської мови. Я - проти цинічних спекуляцій мовним питанням з будь-якого боку..

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ
РІДНЕ СЛОВО

Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Шевченко

Мовчки предки наші в полі,
Мовчки спочивають,
Тільки чорнії могили
3 вітром розмовляють.

Спочивають, дожидають
Праведного суду,
Що судити Україну
Рідне слово буде.

Вже судили княжі віча,
Панські трибунали,
І перевертні гетьмани
Ради радували.

Радували, - утікала
Правда з того суду,
Багатились підмовлянням
На перелюб люду.

Радували, продавали
За маєтки волю,
Засівали головами
Безголів по полю.

Засівали, насипали
Пам'ятні могили,
В тих могилах рідним трупом
Правду придушили.

А неправду поруч себе
За столом саджали,
Не вином, людськими слізьми
Кубки ісповняли.

Ой пануйте ж, бенкетуйте,
Ми ждатимем суду.
Що судити Україну
Рідне слово буде.

Рідне слово, божа правдо!
Як мала дитина,
Тебе стала промовляти
Хирна Україна.

Промовляє, - оживає,
Згнічений морозом
Непозичений у німця
Український розум.

Схаменуться, стрепенуться
Стуманілі люде:
Рідне слово, рідний розум,
Рідна й правда буде.

Без напасті завоює
Города і села,
І над людьми зацарює,
Приступна й весела.

І засвітить серед хати
Світло благодатне,
І, як мати, буде дбати
Про сирітство хатнє.

І ходитиме всевіда
3 хати до палати,
Щоб убогого сусіда
3 багачем з'єднати.

Рідна правдо, люба радо,
Тихому одрадо,
За єдиность і братерство
Праведна наградо!

В дусі правім будем вічно
Об тобі молитись,
Духом правди з ворогами,
Поки духу, битись.

Хотела спросить по русски, но вопрос тогда теряет смысл.
Дуже сподобався вірш, але я вперше знайомлюсь з словом "Хирна Україна". Намагалась знайти в Інтернеті. Марно. Розкажіть, що це? Я намагалась знайти в інтернеті - марно. І це не помилка, я вважала, може "Мирна Україна"... Ні в трьох Інтернет примірниках "Хирна Україна". Буду вдячна за пояснення.

Мова Пушкіна, кажете?.. Чим же гірша мова Шевченка?

Не потрібно рівнятись мовами та талантами. Кожна мова є живим відображенням історії та культури народу, це як виток роду. Сучасна мова розвиток й ґрунт для національного, культурного й фізичного й інтелектуального розвитку наших дітей. Це дуже цікава тема. Я у захваті від тих людей що знають більше п'яти різних мов. А її знижують до примітиву чия мова винна, що наша мова нами занедбана... Держава не підтримує українську мову на підтримку потрібні кошти: на видання книг сучасних авторів, мовні конкурси, фестивалі, тощо. Легше розпалювати агресивні дискусії про недосконалість, ворожість, загарбну сутність російської мови. Грошей вкладати не потрібно, робити, думати, розвивати..., а навіщо. В тій Росії учні вивчали одну мертву та 4 діючі мови, рахували без калькуляторів... Росіянка Марія Вілінська стала Марком Вовчком, щоб розповісти про велич української душі. А ми що? вміємо?

Людина, яка досконало володіє титульною мовою держави Україна, обов'язково знає і мову сусідньої держави, яка, на жаль, сьогодні здійснює експансію відносно нас. Мабуть, пора вже позбуватися комплексу меншовартості, та усвідомити себе гідним представником великої держави. Не опускатися до мови загарбника, а підніматися до мови Котляревського, Грінченка, Григорія Сковороди, Пантелеймона Куліша, Лесі Українки, Івана Франка, Миколи Хвильового, Василя Симоненка, Ліни Костенко та багатьох інших поетів, письменників, мислителів нашої Вітчизни. Повірте, перелік цих імен не менший, ніж у росіян. Просто з багатьма ми ще навіть не знайомі. То чому ж ми знову повертаємося до старих стереотипів? Поважаймо себе, і тоді увесь світ поважатиме нас, українців.

Я народилася і живу на Бессарабії. Місце мого народження - болгарське селище Суворове, місце мого проживання - Татарбунари. У нас тут не дуже дискутують на мовну тематику. Моя неписьменна бабуся розмовляла українською, болгарською, румунською, молдовською, циганською (пардон, РОМСЬКОЮ), ну і, звичайно, російською мовами. Весь час вона мене благала: вчись, дитино, бо так важко неграмотній людині жити на світі! А в школі постійно нагадували: хто не буде вчитися, свиням хвости крутитиме! Нині наче світ перевернувся: погляньте, як живуть ті, хто в школі був двієчником - так, вони дійсно "хвости свиням крутять", займаючись цим, хоч і смердючим, але надприбутковим бізнесом! А в яких хоромах живуть! І толку з мене, грамотної: по бідності вивчилася своїми мізками в держуніверситеті ім. Мечникова в Одесі, отримала спеціальність філолога, викладача РОСІЙСЬКОЇ мови і літератури, І отут, в глибинці, у свої 50, без роботи, без засобів до існування, без жодної перспективи вирватися на волю, доглядаю старого хворого батька, який дорікає мені, що я тупа і дурна, і не беруть мене на роботу, бо захищаю українську мову, замість того, щоб співати оди путлєру, і дожидати приходу росіян на нашу територію. Я більше не вестиму подібних дискусій. Просто принципово говоритиму, писатиму українською, навчатиму своїх онуків української мови. Хай щастить усім, хто любить Україну. Хай Господь дасть мудрості всім, хто думає інакше.