У новому 2024 році Ресурсний центр ГУРТ продовжує розповідати історії тих людей, які, попри всі виклики, розвивають свої бізнеси. Особливе місце в цьому процесі займає ветеранське підприємництво. 

Зараз є різні можливості для ветеранів, які хочуть стати підприємцями, серед них державні програми фінансової підтримки, гранти, пільгове кредитування тощо. Але самих коштів для успішного старту замало – потрібні ще мотивація і зацікавленість у справі. Ми поспілкувалися із Сергієм Назаруком з Хмельницького, який після завершення служби в лавах ЗСУ вирішив займатися розведенням креветок, та запитали, що мотивувало його на такий унікальний для регіону бізнес. 

*** 

Я народився в 1962 році в родині військовослужбовця. Хоча батьки родом з Рівненщини, усе моє дитинство пройшло в мандрах по колишньому Радянському Союзу – Ленінград, Забайкалля, прикордонний з Китаєм регіон, Іркутська область. Я продовжив справу батька, вступивши до Новосибірського вищого військово-політичного училища. Відразу після завершення навчання потрапив до Афганістану, служив там у розвідці. 

Після Афганістану мене направили на службу в Закарпатську область (Берегове, Мукачеве). Та невдовзі я вирішив завершити військову діяльність і у 1987 році звільнився з армії.  

У цивільному житті опанував не одну професію. Працював зварювальником, брокером, потім пішов у бізнес. Переїхав до Хмельницького (де проживаю і донині), протягом семи років був директором одного з супермаркетів великої всеукраїнської мережі, а перед початком війни у 2014 році обіймав посаду заступника гендиректора з питань безпеки найбільшого торгового центру міста.  

У квітні 2015 року я добровільно вступив до лав Збройних сил України. Чому вирішив повернутися до війська? По-перше, я знав, що наші вороги не зупиняться на Донбасі. А по-друге, спусковим гачком став для мене той факт, що мої одногрупники, з якими ми разом навчалися в училищі та проходили Афганістан, прийшли мене «звільняти»! Я навіть спілкувався з одним із них, котрий був командиром ДРГ з тієї сторони, казав йому, що це заробіток на нашій крові. Пізніше дізнався із соцмереж, що він підірвався на розтяжці, коли їхня група намагалася зайти на українську територію. 

Я воював з 2015-го по 2020 рік. Був заступником командира протитанкового артдивізіону, потім став начальником групи цивільно-військового співробітництва, яка займалася комунікацією між органами місцевої влади та військовим командуванням, один час виконував обов’язки прес-офіцера. Пройшов чотири ротації – Попасна, Маріуполь, Станиця Луганська і Щастя та Світлодарська дуга зі штабом військової частини в Бахмуті.  

У 2020 році завершився мій контракт і я його не продовжував – думав повернутися до цивільного життя. Проте коли розпочалося повномасштабне вторгнення, 24 лютого 2022 року о 9 годині ранку я вже був у військкоматі. Повернувся до своєї 59-ї окремої мотопіхотної бригади – на той момент вона виходила з оточення на Херсонщині в Олешківських пісках. Бригада зазнала великих втрат. Якби не танкісти, які билися за Антонівський міст, то її би могли геть знищити. До речі, двоє командирів танкових рот отримали звання «Герой України» за цей бій.  

Потім бригада була переміщена під Миколаїв – наші хлопці утримали позиції і не дали ворогу захопити великі південні міста, зокрема Одесу, та вихід до Чорного моря. Зараз вона знову знаходиться в гарячій точці – на Авдіївському напрямку.  

По досягненню 60-річного віку я був змушений залишити військову справу та вийти на пенсію, оскільки 60 років – це граничний вік служби в ЗСУ.  

Хоч я зараз уже не служу, однак серед військових у мене багато друзів і ми постійно підтримуємо зв’язок. Я активно волонтерю, зокрема допомагаю із закупівлею дронів та постачанням їх для військових.  

Переді мною постало питання, чим займатися далі. Я отримую пенсію, та просто сидіти склавши руки геть не в моєму характері. Задумався про власну справу, почав вивчати інформацію та розглядати варіанти. У Хмельницькому є простір для ветеранів – Veteran Hub, де можна знайти оголошення про різні навчальні заходи. Я зареєструвався на кілька тематичних тренінгів, серед них був і «Розпочни свій бізнес» від Міжнародної організації праці, що проводив ГУРТ у нашому місті. 

Мене дуже зацікавив такий бізнес, як розведення креветок. На першому семінарі, який я відвідав, познайомився з хлопцями з Київщини, котрі займаються цією справою в Україні вже кілька років. Один з них – учасник бойових дій ще першого етапу війни (як колись говорили АТО), проходив лікування за кордоном, де познайомився з хлопцем з Малайзії й отримав від нього запрошення в гості. У Малайзії він побачив креветкові господарства і так ними захопився, що привіз звідти в Україну мальків креветок. З цього все й почалося. 

Створити креветкову ферму не так і просто – там є багато нюансів: технічні моменти, знання процесів і температурних режимів, але ці хлопці фактично роблять її «під ключ». До того ж з ними можна укласти договір про реалізацію готової продукції і це спрощує питання пошуку клієнтів, що особливо важливо на перших етапах. 

Прийшовши на тренінг «Розпочни свій бізнес», у мене вже була сформована бізнес-ідея і я працював над її деталізацією. На тренінгу дуже сподобалася подача інформації – не просто лекція, а жвава взаємодія з елементами гри, що дозволяє наочніше показати багато сторін ведення бізнесу. Це був конструктивний і змістовний захід, а знання, які я отримав, точно мені пригодяться.  

Зараз я працюю над варіантом розведення креветок у спеціально обладнаних басейнах, знайшов підходяще приміщення в одному з сіл Хмельницької області та буду пробувати отримати державний грант. У літній період року планую вирощувати їх на відкритій річці – є змога робити це на одній з приток ріки Дністер, у дуже мальовничому місці, яке за всіма умовами ідеально підходить для цього. Цікавий момент: мій позивний – «Дністер», гадаю, таке співпадіння невипадкове :)  

У мене є одна мрія і я сподіваюсь реалізувати її в майбутньому. У перспективі хочу відкрити реабілітаційний центр для наших хлопців, які постраждали від цієї війни. Я навіть маю приміщення для цього, яке, щоправда, наразі потребує ремонту та обладнання. Необхідна економічна подушка для такого центру, і от нею й має стати мій бізнес. Я знаю хороших виробників медичного реабілітаційного обладнання – масажних ліжок, турніків, драбин, пандусів тощо, і це саме українські виробники, не перепродаж з-за кордону дешевої низькоякісної продукції. Усі складові є – треба лише працювати. 

*** 

ПОРАДИ ПІДПРИЄМЦЯМ-ПОЧАТКІВЦЯМ 

• Цілеспрямованість, впертість (у хорошому значенні), наполегливість – це ключові для бізнесу риси. Їх слід виховувати в собі.  

• Треба планувати та обмірковувати робочий процес – чітко ставити перед собою завдання й цілі, розуміти, які інструменти знадобляться для їх досягнення. 

• Потрібно все якомога точніше рахувати, щоб не допустити економічно болючих прорахунків.  

• Нормально чогось не знати. І навіть більше: знати все неможливо, важливо постійно вчитися. При цьому варто пам’ятати: вчитися ніколи не пізно. 

• Займайтеся тим, що вам подобається. Я сам по життю завжди намагаюся дотримуватися цього правила. Тоді працювати значно легше. 

*** 

Коли мене питають, а чому ж саме ферма креветок? Чому, наприклад, не козина чи ще якась. А я відповідаю: тому що креветки мовчать, це «тихий» бізнес :) Після Миколаєва, коли за добу прилітали десятки ракет, хочеться тиші. 

*** 

Рецепти успіху підприємців-учасників тренінгів «Розпочни свій бізнес», що проводяться Ресурсним центром ГУРТ, опубліковано у межах проєкту «Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні», який здійснюється Міжнародною організацією праці за фінансування Міністерства закордонних справ  Данії. 

_________________________________________________________________________

Приєднуйтеся до спільноти змінотворців ГУРТа в соцмережах:  

• • Facebook
• • Telegram
• • YouTube
• • X
• • Instagram 
• • WhatsApp