Сьогодні перед українським громадянським суспільством стоїть безліч викликів, пов’язаних із наслідками війни. Один з найважливіших – відновлення людей після переживання криз. І це не особисті проблеми окремих індивідів, а питання, над яким ми маємо працювати всі разом, оскільки воно прямо стосується відбудови країни в майбутньому. Адже тільки здорова нація може будувати здорову країну.

Ресурсний центр ГУРТ за підтримки Уряду Швеції та Національного фонду демократії (NED) протягом багатьох років розвиває мережу організацій, які у своїй роботі використовують групову соціально-психологічну реабілітацію. Останні півтора року запит на групи самодопомоги невпинно росте. Особливої уваги і підтримки потребують військові та члени їхніх родин, тож дуже важливий досвід тих організацій, які вже давно працюють з цими людьми. Такою ГО є львівський «Перший жіночий ветеранський простір «РеХаб», який очолює Марія Петришин. Тут надають допомогу ветеранкам і ветеранам та їхнім сім’ям, родинам сьогоднішніх та полеглих захисників України. «РеХаб» є засновником і членом Коаліції ветеранських просторів України, наразі співпрацює більш ніж з 20 ветеранськими просторами по всій країні. Організація базується в комунальному закладі «Будинок воїна», добре відомому містянам. 

*** 

РОБОТА З ВЕТЕРАНКАМИ – ТЕ, З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ 

Організація офіційно зареєстрована у 2019 році ветеранками та волонтерками, котрі працювали як ініціативна група ще з 2014 року. Основними напрямами у перші роки роботи були медичний супровід і психологічна підтримка для захисниць та членів їхніх сімей. 

«Нашим пріоритетом завжди була робота з ветеранами, – розповідає голова простору Марія Петришин. – Ми починали з того, що хотіли підтримати людей, які повертаються з війни.

Організовували для наших захисниць медичні послуги, допомагали в комунікації з різними держустановами, де, на превеликий жаль, досі багато бюрократизму, який особливо тригерить людей, травмованих війною. 

Домовлялися про обстеження в поліклініках, аби ветеранкам не доводилося проводити довгі години в нескінченних чергах, уклали з низкою клінік меморандуми про співпрацю.

Нас підтримали канадські партнери – це була невелика фінансова подушка, однак вона дозволила оплачувати дороговартісні процедури МРТ, КТ, гінекологічні обстеження та інші.   

Спочатку ми більше працювали з ветеранками, але швидко почало з’являтися дедалі більше запитів від військовослужбовиць, які безпосередньо перебувають у рядах Збройних Сил України. Ми взялися і за ці запити, коло партнерських лікарень та перелік медичних послуг розширилися. Ця програма діє і до сьогодні. Зараз допомогу в нас можуть отримати ветерани, військовослужбовці, члени їхніх родин, родини зниклих безвісти». 

У «РеХабі» також є програма психологічної підтримки, в рамках якої на цей момент троє фахівців надають професійну допомогу в питаннях ментального здоров’я. 

Після 24 лютого 2022 року Львів став величезним хабом для людей, які рятувалися від війни. При «Будинку воїна» був створений Західний центр спротиву, куди ввійшли понад 45 громадських та ветеранських організацій. «РеХаб» значно розширив свою діяльність, з’явилося багато нових напрямів роботи – гуманітарна допомога, юридичні послуги, робота з волонтерами, кол-центр для постраждалих від війни, робота з питань осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, проведення тренінгів (перша домедична допомога, поводження зі зброєю, питання особистої безпеки, кібер-захисту і супротиву, психологічної стійкості). Організація почала працювати з вимушеними переселенцями та місцевими жителями, які зазнали впливу війни. Марію Петришин призначили регіональною (Львівщина) представницею Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, а саме представництво зараз працює на базі «РеХабу». 

*** 

ВАЖЛИВО ПОСТІЙНО НАВЧАТИСЯ 

Марія Петришин переконана: постійне навчання та освоєння нових методів роботи – необхідна умова розвитку організації. Адже ситуація навколо постійно змінюється, і потрібні відповіді на нові виклики. До лютого минулого року не було такої величезної кількості постраждалих, не було стільки травмованих фізично і морально. А тепер є, і на це треба адекватно реагувати.  

Про конкурс «Самодопомога для відновлення та підтримки спроможності громад» від Ресурсного центру ГУРТ команда дізналася з оголошення на сайті ГУРТа. «Ми регулярно слідкуємо за порталом, – каже Ольга Білик, менеджерка проєктів «РеХабу». – Це гарний агрегатор новин та можливостей для навчання й розвитку організацій. У повідомленні про конкурс ми побачили шанс надати людям, з якими працюємо, додаткову можливість справлятися з викликами сьогодення разом та допомагати іншим. Також нас зацікавило навчання методології проведення груп самодопомоги. 

Окремо варто сказати, що завдяки програмі організаційного розвитку від ГУРТа ми провели заходи з підвищення цифрової безпеки, встановили ліцензійне програмне забезпечення за грантовою програмою від Microsoft, зареєстрували доменне ім’я організації. Тепер хочемо створити сайт організації – це важливо для донесення до аудиторії інформації про наші активності та можливості отримання послуг».  

*** 

ГРУПИ САМОДОПОМОГИ – ЦЕ ІНСТРУМЕНТ РЕАБІЛІТАЦІЇ 

Прототипи груп самодопомоги почали з’являтися на базі організації кілька років тому. Це була стихійна діяльність, ініційована тими, хто хотів спілкування та порозуміння з іншими. Групи збиралися у вільному режимі, люди пили каву та розмовляли. Тобто це був не якийсь спеціально організований процес, а природне бажання людей поділитися наболілим у дружньому колі. Запит був очевидним, тож в організації виникла ідея проводити такі зустрічі не спонтанно, а структурувати цю діяльність. Методологія, яку пропонує ГУРТ, стала тією «інструкцією» із систематизації, що дало змогу поліпшити якість груп та результати їх проведення.  

«Професійна психологічна допомога і робота груп підтримки – це різні речі, – каже Марія Петришин. – Психологи, психотерапевти працюють з травмою, і це, безумовно, дуже важлива робота. Але не всі люди і не завжди хочуть психологічних консультацій. Вони бажають просто прийти в те місце, де зможуть поділитися своїми думками. У групі всі рівні, кожен може розповісти про свої почуття і особистий досвід та отримати підтримку. Це важливий момент реабілітації». 

Зараз у «РеХабі» працюють ГСД для родин захисників, проводяться закриті групи для вдів і матерів, котрі втратили своїх синів на війні, групи для рідних зниклих безвісти та полонених військових. На сьогодні до груп долучено близько 500 осіб.  

ГСД проводяться в «Будинку воїна» у трьох локаціях – це комфортні кімнати з вільним доступом до кавової машини, термопоту, чаю, кави та солодощів. Середовище, де зустрічається група, має бути безпечним і затишним, інакше в людей просто не буде бажання її відвідувати. 

Залучивши власні ресурси, «РеХаб» ініціював створення реабілітаційного центру «Я можу», де ведеться робота з людьми із залежностями та тими, хто опинився у складних життєвих обставинах. Наразі центр розрахований на 36 людей. Він відкритого типу, тобто люди, які перебувають на реабілітації, можуть ходити на роботу і мати якісь справи поза центром. Тут активно працюють групи самодопомоги, залучені троє фасилітаторів. Центр готовий приймати на реабілітацію військових і вже має досвід роботи з екс-комбатантами. Ігор Столярчук, керівник реабілітаційного центру, говорить про те, що після війни неминуче буде багато людей, зокрема серед військових, яким потрібна буде реабілітація, у тому числі у боротьбі із залежностями. Тому і ця проблема має бути в полі зору, й необхідно думати про варіанти її вирішення вже сьогодні. Робота ГСД має бути важливою складовою в роботі таких центрів. 

*** 

ВПЛИВ ГРУП САМОДОПОМОГИ 

Групи самодомопомоги гуртують людей, кажуть у «РеХабі». Знижується емоційне напруження, що своєю чергою зменшує ризик виникнення конфліктів у спільноті та громаді, ризик самоізоляції.  

«Ми намагаємося дати людям ресурс, – каже Ольга Білик. – Працюючи з родинами зниклих безвісти, підтримуємо їх у бажанні не здаватися, допомогти у важкому процесі очікування хоч якоїсь звістки. У групах для вдів і матерів загиблих у багатьох жінок важкий психоемоційний стан, а робота в групі допомагає зрозуміти, що кожна з них не самотня в своєму горі». 

Своїм досвідом відвідування групи поділилася Олена Марковець, дочка військовослужбовця. 

«У перші дні повномасштабного вторгнення мій батько добровільно вступив до лав ЗСУ. Я дуже за нього переживала, особливо коли він перебував на Бахмутському напрямку, в зоні активних бойових дій. Не могла спати, перебувала в постійній тривозі. Мені хотілося бути ближче до тих, у кого теж рідні на війні, я шукала спілкування з людьми, які також проходять через це чекання – близької людини з війни. Дізналася, що в нашому місті проходять групи самодопомоги для родичів військових. 

Декілька перших зустрічей я дуже мало говорила, здебільшого слухала. Але навіть не говорячи, а просто перебуваючи в колі людей, які переживають емоції, дуже схожі з твоїми, слухаючи їх, мені ставало ліпше. Не всі люди можуть звернутися до психолога, а багато хто цього й не хоче. А от коло однодумців дуже підтримує. Люди розповідають, як вони справляються, – і це стає для тебе джерелом натхнення. 

З часом я активно включилася в процес. А зараз відчуваю, що вже й сама можу бути опорою для інших, тож пройшла навчання для фасилітаторів від Ресурсного центру ГУРТ і збираюся сама вести групи». 

*** 

Цей матеріал підготовлено у рамках проєкту «Психосоціальна самодопомога для підтримки громад України», що здійснюється Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Швеції.  

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам цього матеріалу і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за вміст матеріалу несуть виключно його автори/авторки.  

_________________________________________________________________________

Приєднуйтеся до спільноти змінотворців ГУРТа в соцмережах:  

• • Facebook
• • Telegram
• • YouTube
• • X
• • Instagram 
• • WhatsApp