Членкиня громадської організації «Наше право на майбутнє», вчителька Світлана Рябчиць вирішила застосувати технологію самодопомоги для боротьби із професійним вигоранням колег, а також підтримати учнів, які зіштовхнулися з булінгом. Що із цього вийшло, читайте в історії пані Світлани.

 ***

Професійне вигорання – тема всіх, хто працює в соціальній сфері: вчителів, психологів, медиків. Симптоми одні, але проявлятися вони можуть по-різному. У вчителів це черствість, загнаність у певні рамки. Вигорання проявляється в тому, що вчитель не змінює програму, яку вичитує з року в рік, бо в нього пропадають внутрішня творчість, бажання розвиватися, давати дітям більше. У вчителя постійна втома на фізичному та емоційному рівнях. Він перестає «горіти» своїм предметом.

Є також інший варіант – може розвиватися надвідповідальність: все на моїх плечах, я мушу це зробити. Батьки, діти та керівництво школи багато очікують від вчителів, тож часто вони не мають змоги видихнути.

Емоційному вигоранню піддаються не тільки викладачі зі стажем. Серед молоді є великий відсоток таких, які швидко вигорають і знаходять собі іншу роботу. Такий вчитель приходить у школу і розуміє, що діти його не слухають. Якщо він не реагує на дітей, а просто хоче їх контролювати (сядьте рівно, не говоріть між собою, слухайте тільки мене), вони починають бунтувати – дражнити, не приходити на уроки, не робити домашні завдання. І виходить: тут стрес, там стрес, а напругу зняти ніде.

У результаті в людини може розвитися негативне сприйняття світу: все погано, ніякого позитиву, всі люди злі, підлі тощо. Це стає життєвою позицією. Ти розумієш, що нема в цієї людини жодної радості в житті, адже вона собі їх не дозволяє. Саме досвід спонукав мене до того, щоб обрати цільовою групою першої створеної ГСД педагогів, які страждають від професійного вигорання.

 Засідання ГСД «Наснага», автор фото: Світлана Рябчиць

Мета ГСД «Наснага» полягає у тому, щоб запобігти неадекватному реагуванню на життєві події (наприклад, безпричинна агресія), емоційно-моральній дезорієнтації (серед дітей можуть з’являтися улюбленці, а до інших буде упереджене ставлення), нехтуванню професійними обов’язками.

У групі ми разом прагнемо оволодіти психологічними та педагогічними методиками, які дозволяють діагностувати емоційне вигорання на ранній стадії, запрошуємо фахівців (психологів, тренерів), щоб запобігти його негативному впливові, навчаємо і навчаємося змінювати формат роботи.

«Наша група самодопомоги дала мені змогу зазирнути у найпотаємніші куточки душі, викликавши роздуми і почуття, які розчулили до сліз . Але завдяки цьому відбулося певне очищення: стало набагато легше, ніби зняла зі своїх плечей тягар непотрібних емоцій», – поділилася вчителька української мови та літератури Аліна Неліпа.

Засідання ГСД «Наснага», автор фото: Світлана Рябчиць

Класичні уроки вже не діють, тому треба шукати нові способи, як зацікавити і дітей, і вчителів. У середовищі рівний рівному це значно простіше! Ще однією причиною емоційного вигорання є те, що люди не знають основ тайм-менеджменту. Тому ми намагаємося спільно навчитися будувати плани, розподіляти завдання не тільки на роботі, але й в особистому житті.

Ядро нашої групи самодопомоги «Наснага» складають двоє молодих учителів, одна пенсіонерка, яка ще працює, а також четверо педагогів зі стажем роботи понад 20 років. Для залучення нових учасників ми використовуємо інтернет-сторінки, а також друковані оголошення. В роботі послуговуємося іграми та ритуалами, які отримали під час тренінгів в межах проекту.

«Я почув історії інших учасників групи і зрозумів, що всі мають схожі негаразди. Але дуже важливо відновлювати свої фізіологічні і психологічні ресурси за допомогою приємних дрібниць», – прокоментував вчитель Богдан Єрьоменко.

Проблема професійного вигорання виявляється актуальною ще й тому, що має негативний вплив не тільки на викладачів, їхню діяльність, самопочуття, але й на оточення. Йдеться про колег, учнів, родини, які стають заручниками синдрому. 

Засідання ГСД «Наснага», автор фото: Світлана Рябчиць

Друга ГСД «Противага», яку ми створили у Вугледарській ОТГ, зорієнтована на підлітків, котрі опинилися в складних життєвих обставинах, зокрема, зазнали булінгу. Поки ми провели лише декілька зустрічей. І, якщо на першій було вісім учасників, то на другу прийшли троє. Однак ми активно працюємо над залученням нових членів групи.

«У мене аж мурашки з'явилися після почутих на вушко слів, от би в житті так… А ще я ніколи не думала, що так приємно мовчки когось вислухати. А якщо вислухали, не перебиваючи і без докорів тебе, – це взагалі неймовірне відчуття», – зауважила учениця Людмила Косигіна після участі у грі «Ангел».

Зустрічі обох груп відбуваються двічі на місяць у приміщенні школи в тренінговій залі щочетверга. Зазвичай до засідання долучається 6-8 осіб.

Якщо говорити про труднощі, вони, в першу чергу, пов’язані з наявністю вільного приміщення. Інколи бувають накладки, тож доводиться переносити час проведення. Зважаючи на це, плануємо обладнати дві окремі кімнати.

Загалом усі учасники створених ГСД від початку йшли на контакт, але трохи соромилися відкриватися та ділитися наболілим. Зараз ми відчуваємо довіру та бажання допомогти собі та іншим. Крім того, вирішили періодично проводити спільні зустрічі, завдяки чому обидві ГСД допомагають одна одній. Але в цьому випадку дуже важливо забезпечити конфіденційність.

Наші групи самодопомоги сприяють підвищенню почуття безпеки, зменшенню правопорушень, посиленню довіри між членами громади. Створені ГСД уже забезпечують відчуття партнерства між залученими сторонами, а також створюють безпечніше середовища, де можна мати справу зі складними проблемами, як-от булінг (проблема із замовчуваної перетворилася на обговорювану). Кластер забезпечує усвідомлення поділеної відповідальності, змінює сприйняття громадою контексту, в якому вона живе.

Матеріал опублікований в межах проєкту «Групи самодопомоги як каталізатор соціальних змін для згуртування громади», що виконується Ресурсним центром ГУРТ в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру та фінансової підтримки Європейського Союзу.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому документі, належать авторам і не обов’язково відображають погляди ООН або Європейського Союзу.

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують одинадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз, Європейський інвестиційний банк, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Швеції, Швейцарії та Японії.