Ресурсний центр ГУРТ розпочинає серію публікацій про групи самодопомоги, створені в цільових громадах Донецької та Луганської областей. Перша історія розповідає про три ГСД, які у рамках проєкту, що виконується Ресурсним центром ГУРТ в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру та фінансової підтримки Європейського Союзу, ініціювала в м. Слов’янськ Оксана Пільстрем.

***

Все почалося з емоційного виснаження та визнання власного безсилля. А це було найскладніше – усвідомити, що є речі, на які ти вплинути не можеш. І твоя грандіозність просто розбивається об реалії, в яких ти живеш. Досвід проживання власного безсилля, який вдалося зробити ресурсним, хотілося множити. І тоді я зареєструвалася на ГУРТі.

Після участі у тренінгу «Організація груп само/взаємодопомоги» в мене виникло непереборне бажання щось змінити і зробити своє життя та життя оточуючих комфортнішим і більш стабілізованим.

Донецька область – це особливий регіон, який пережив багато, починаючи з 2014 року. Трансформаційні процеси відбуваються тут дотепер. Усі гострі проблеми я бачила зсередини як поліцейський психолог і не могла просто проходити повз, адже 14 травня 2016 року на краматорській Площі миру ми присягали «служити та захищати».

Приїжджаючи на виклики, ми часто бачимо, що є речі, які вирішуються простою людською взаємодією. Більшість таких ситуацій від невміння вирішувати власні проблеми, говорити про них, від відсутності усвідомлення відповідальності за свою долю.

_{Зустріч ГСД «Коло поліцейських», авторка фото: Оксана Пільстрем}

Ми маємо справу з постійним бажанням «вилити душу» і перекласти відповідальність на когось. Навіть якщо у сусідньому дворі є служба, яка спеціалізується на цьому конкретному питанні, люди її не бачать і телефонують у поліцію. Дуже часто поліцейські приїжджають розбиратися з життєвими проблемами, виконують роль психолога чи порадника.

Емоційне виснаження – постійний супутник поліцейського. Щодня спостерігаючи жорстокість, агресію та страждання, ти просто не можеш уникнути травматичного досвіду. У психології це називається вікарна травма – така ціна небайдужості поліцейського.

Саме тому з метою боротьби з цим явищем я заснувала ГСД «Коло поліцейських». Спершу в нас не було приміщення, тому ми зустрічалися на вулиці. Попри переважно здивовані погляди оточуючих, часом вони навіть приєднувалися до нас.

Тож перша складова успіху для мене: відсутність можливості спочатку – це можливість, яку ти поки не побачив.

Нова поліція тісно співпрацює з громадою, реалізовуючи безліч суспільно корисних проектів. І як поліцейський психолог я зрозуміла: в нашій громаді є потреба у групах самодопомоги для батьків дітей із інвалідністю. Неодноразово до мене зверталася керівниця одного з центрів реабілітації для таких дітей із проханням попрацювати з батьками.

Вивчивши цю тему, я побачила на поверхні потребу не стільки емоційної близькості, скільки концентрацію на матеріальному аспекті вирішення питання, низький рівень відповідальності та великий соціальний сором. Ресурсу на регулярні зустрічі такого формату в мене не було, але я продовжувала думати, як це реалізувати інакше. Задум втілився у ГСД «Коло надії», яку зараз фасилітує психолог центру психологічного відновлення Юлія Козинець.

Тож друга складова – знайти однодумців і розділити зони відповідальності.

_{Учасниці ГСД «Коло надії», авторка фото: Юлія Козинець}

Досвід спілкування з ветеранами АТО на місці дислокації та в звичайному житті дав початок ГСД «Коло ветеранів».

«Якщо в тебе на виклику конфлікт або будь-яка проблемна ситуація з ветераном, шукай такого ж серед поліцейських і вези. Вони поговорять, і проблема вирішиться сама собою», – зауважив патрульний поліцейський, учасник ГСД «Коло поліцейських» (ім’я приховане, – ред.).

У нас несуть службу багато ветеранів АТО. Зокрема, командир нашого батальйону Олександр Малиш пройшов Іловайськ та неодноразово допомагав у вирішенні проблемних питань між поліцейськими та ветеранами. Він і надихнув на створення групи самодопомоги «Коло ветеранів», де той, хто ніс службу, і той, хто її зараз несе та має бойовий досвід, можуть поговорити в теплій атмосфері, дивлячись один одному в очі і розуміючи, що всі ми тут за одну справу.

«Досвід роботи з ГСД показав, що немає жодної схожої одна на одну групи. І те, що спрацює з однією цільовою групою, інша може не сприйняти», – прокоментувала аніматор ГСД «Коло надії» Юлія Козинець.

Звідси третя складова – орієнтація на потреби групи.

_{Зустріч ГСД «Коло надії», авторка фото: Юлія Козинець}

Ми по-різному інформуємо про діяльність ГСД – це і публікації на сайті громадської організації, й особисті знайомства, і листування з місцевою владою, і проведення круглих столів, публікації та репортажі у ЗМІ.

Отже, четверта складова успіху – не зупинятися, діяти, горіти!

Рецепт успіху опублікований в межах проєкту «Групи самодопомоги як каталізатор соціальних змін для згуртування громади», що виконується Ресурсним центром ГУРТ в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру та фінансової підтримки Європейського Союзу.

Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому документі, належать авторам і не обов’язково відображають погляди ООН або Європейського Союзу.

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують одинадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз, Європейський інвестиційний банк, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Швеції, Швейцарії та Японії.