Матеріал опубліковано в рамках серії публікацій, присвячених історіям успіху учасників 6-ї Всеукраїнської школи самодопомоги, яка проводилася за підтримки Ресурсного центру ГУРТ. 

***

В Краматорську Донецької області «Спілка ветеранів АТО Донбасу» в рамках проекту Центр «Поруч» з серпня 2016 року започаткувала такий напрямок діяльності, як групи взаємопідтримки для чоловіків-ветеранів АТО та окремо жіночі групи для членів сімей учасників АТО – мам та дружин. Спочатку групи супроводжував психолог центру.

Метою створення груп взаємопідтримки було бажання зібрати людей, яких об`єднають спільні проблеми та переживання у доброзичливому просторі розуміння та прийняття.

Я сама, як дружина ветерана АТО, мала багато власних переживань, турбувань та нестерпних емоцій. То було пов`язано з переїздами під час окупації нашого міста, існування деякий час за підтримки волонтерів, несамовитого хвилювання за життя та здоров`я чоловіка в АТО. На той час, про ці відчуття, що мене переповнювали та заважали нормальному існуванню в соціумі, неможливо було розповісти будь-кому. Була впевненість, що не зрозуміють, що почнуть давати зовсім зайві та дратівливі поради. Схожі історії і у дівчат з нашої групи. Є дружини дійсних військових, що прибули до Краматорську разом з військовою частиною, є дружини хлопців, що продовжують службу за контрактом, є дружини ветеранів АТО. Ми дуже різні, та все ж одна одну багато в чому розуміємо.

В групі у форматі «рівний-рівному» ми маємо можливість поділитися нестерпними відчуттями, зрозуміти, що ти така не одна, почути корисний та позитивний досвід інших, можливі шляхи вирішення складних питань, і найголовніше - отримати підтримку.

Проект скінчився, але жіноча група продовжує існувати в форматі самодопомоги. Зустрічі відбуваються два рази на місяць по вихідних по дві години. Раніше проводили в приміщенні центру, зараз в кафе, поки центр шукає нове приміщення. День, час та місце обговорюємо у чаті та у окремо створеній закритій групі у Фейсбуці. В цю закриту групу ми з учасницями викладаємо статті, які чимось сподобалися, або зачепили, або які бажаємо обговорити разом. Так само через Фейсбук робимо оголошення про чергову зустріч групи на сторінках Центру «Поруч», «Спілки ветеранів АТО Донбасу» та «Центру допомоги учасникам АТО», де вказуємо час, місце та запрошуємо нових учасниць. Зазвичай, на зустрічах присутні 5-6 учасниць. Нашу групу самодопомоги ми разом з учасницями назвали «Ми з тобою Поруч».

Завдяки «Шостій всеукраїнській школі груп самодопомоги», ми наповнили наші зустрічі новим змістом! То було справжнім відкриттям, що для допомоги іншому треба спочатку допомогти собі і стати ресурсним!

Дівчинка-психолог відвідує наші зібрання час від часу як звичайна учасниця. Формат наших зустрічей більш не передбачає теоретичної частини від головуючого психолога. Теми для обговорень вільно і непримусово виникають самі, виходячи з повсякденного життя. На початку у всіх було дуже багато переживань та спогадів, якими було бажання поділитися. Важко було розподіляти час між учасницями. Коли перша хвиля нестримних емоцій спала, обговорення в групі стали більш стриманими і структурованими. Більше часу приділяємо новачкам, коли в них виникають потреби. Починаємо групу з "енерджайзерів", кожного разу вигадуємо нові, щоб переключити увагу з побутових проблем на себе та свої відчуття. На зустрічах бувають і сльози, та все ж таки більше сміху та позитивного заряду.

Як розповідають самі учасниці груп самодопомоги, вони стали більш врівноважені, що помічають і їхні рідні та чоловіки. Жінки знають, що скоро відбудеться зустріч групи, де вони матимуть можливість виплеснути емоції та отримати підтримку, вони просто чекають наступної зустрічі, щоб добре провести час та отримати багато позитиву!

Тетяна Савчен, учасниця 6-ї Всеукраїнської школи самодопомоги