Наталія Кузнецова (Донецьк-Львів): підприємець, фотограф-анімаліст, власниця першої у Львові спеціалізованої фотостудії-крамнички для тварин «ArtPet» ділиться своїм рецептом успіху.

***

Скільки я себе пам’ятаю, я завжди думала як підприємець. Мама розказує, що десь у 7-8 років планувала відкриття магазину в гаражі та виношувала інші ідеї. В 16 почала з першої роботи в «Oriflamе», а між 4м та 5м курсами вирішила шукати постійну роботу. З того часу працювала, постійно рухаючись до власної справи. В 2008 зареєструвалася ФОП і почала працювати як фотограф-анімаліст у власній фотостудії, одночасно пропонуючи послуги друку на футболках, подушках та інших сувенірах. Трохи згодом ми с чоловіком запустили власне виробництво, придбавши сучасний цифровий принтер для друку на футболках та відкрили спеціалізований магазин.

В 2014 р. все сприймалося тільки одним словом «маячня», «такого не може бути». Всю весну жили саме з таким почуттям нереальності того, що відбувається. Пам’ятаю, як захопили адміністрацію на бульварі Пушкіна, зробили барикади. Навколо гуляють люди, бавляться діти, перехожі роблять селфі на фоні того незрозумілого хаосу. Пам’ятаю мітинги за Україну і розмови про те, хто взагалі може бути за відокремлення.

Для мене вирішальним моментом стала поїздка на дачу в травні 2014. На дорозі блокпост, озброєні люди не слов’янської зовнішності. Ми зупинилися і я бачу як на будівлі біля дороги на даху лежить снайпер и дивиться на нас крізь приціл. Того моменту все було вирішено, ми чекали тільки кінця навчального року. Білети куплені заздалегідь і 5 червня ми вже їдемо зі Сходу на Захід. В день нашого від’їзду черги в касах на потяг стояли на десятки метрів аж на вулицю.

Ми в Берегово вже місяць, дві орендовані квартири, робимо вигляд, що відпочиваємо. Діти трохи в шоці, бо не знали, що таке житло існує і в ньому можна жити. Але звикають. Іграшок нема, малий грає защіпками. Дуже креативно робить з них машинки та літаки. Заводимо добрі знайомства. В кінці липня стає зрозумілим, що треба влаштовуватись на новому місці, бо Україна закупає зимній одяг для бійців. Беру квиток до Львова з наміром за один день знайти квартиру. Агенції кажуть, варіантів багато, приїжджайте, все буде. Приїжджаю, дзвоню. «Цю вже здали», «Тої нема», «Можуть показати через 3 дні», «Заселення в серпні». Але ж намір є, то і результат буде. Продовжую дзвонити і вже вдень дивлюся декілька варіантів. Ввечері знаходимо з ріелтором квартиру на Сихові, все підходить, але нема в наявності документів, власники не подумали взяти їх з с собою. Добре. Домовляємось на завтра і я шукаю де переночувати. На щастя з Берегова маю знайому і вона запрошує до себе. Дуже їй вдячна! Дев’ята година вечора, я щаслива, що знайшла квартиру. Дзвінок від ріелтора, передумали нам здавати… ну що ж робити. Зранку – нові пошуки. Наступного дня я підписала договір оренди на тисячу гривень дешевше попередньої. Все на краще!

Переїзд, пошук садочка та школи, пошук роботи, оформлення документів переселенця. Стає зрозумілим, що запропоновані 3-5 тисяч гривень зарплати покривають тільки оренду. Вихід один – самозайнятість. Роблю те, що вмію, фотографую, навчаюся, продаю фото на стоках. Навчаюся рекламі на бартерних умовах, роблю репортажі. Навчаюся онлайн, думаю про власний бізнес. Розпочинаю вести сайт із стокової фотографії та знімаю відео для youtube каналу. Дзвінок. Зі мною хоче зустрітися власник фотошколи. Дуже цікаво. Плідна праця і весною 2015 ми запускаємо курс по стоковій фотографії. Мої перші публічні виступи, навчання, мені подобається. В учнів чудові результати, їх фото продаються, це надихає.

Я продовжую вчитися, брати участь у тренінгах. Дізнаюсь про конкурс грантів влітку 2015, але чомусь втрачаю таку можливість. Восени Клуб ділових людей проводить наступний конкурс і я вчасно подаю документи. Навчання пройдене, грант отримано і на початку 2016 я вже маю трохи обладнання для старту своєї фотостудії.

Шукаю приміщення, але не можу знайти підходяще. Тимчасово студія працює вдома, але то дуже незручно і мені і клієнтам, тому майже не рекламую і не знімаю. Березень 2016, квартиру, де ми мешкаємо, продають і ми знову в пошуках житла. За ці три роки ми змінили 5 квартир на дві родини.

Весна 2017, продовження проекту «Інноваційна програма з розвитку підприємництва внутрішньо переміщених жінок у сільській місцевості» за участю Human Rights Foundation, Lithuanian Development Cooperation та ГО «Центр просвітництва та розвитку людини», розпочатого в 2016. Згодом поїздка в Київ на установчу школу Тренінг для Тренерів, дуже цікаві та корисні три дні у тренінговому центрі “Mama Cares”: маркетинг, продажі, просування в інтернет. Частиною проекту була участь у конкурсі на отримання грантів для започаткування власної справи. Дякуючи перемозі, я купую обладнання для студії. Довгоочікуване та бажане відкриття стає неминучим.

Історія з приміщенням майже повторюється. Вже існуюча домовленість скасовується власником наступного дня. Який жаль, я засмучена… Проте те, що уявляється поганим, знов стало добрим.  Завдяки чоловіку знаходимо для студії ще більш підходяще приміщення з гарним розташуванням та парковкою.

За вікном липень 2017 і я нетерпляче чекаю на відкриття нової сучасної фотостудії для тварин ArtPet, першої та єдиної у Львові! І таки сталося! 1 серпня – урочисте відкриття, неймовірний ажіотаж, телекамери та інтерв”ю, черги бажаючих. Вже зараз мої улюблені чотирилапі клієнти позують для фото, а власники дивуються і питають, чи то справді їх улюбленець такий красивий дивиться на них зі світлини. І вони закохуються в нього все більше і більше. А на пам’ять замовляють собі велику картину на холсті і горнятка в подарунок друзям, щоб ті теж милувалися їхніми красенями. А всі, хто шукає нових господарів, знайдуть їх набагато швидше завдяки фотографіям.

Фотостудія ArtPet тільки на початку свого шляху. Роботи ще багато, ідей ще більше, плани розписані на роки вперед. Ми прагнемо робити не просто фотографії та сувеніри, наша мета – це щасливі обличчя та любов до тварин. Бо тільки любов може міняти світ на краще!