В українському суспільстві існує чимало стереотипів щодо людей поважного віку. Однак Наталія Бондаренко своїм прикладом демонструє, що після 50 вік щастя лише розпочинається. У неї була мрія побудувати свій готель і відкрити туристичний бізнес, але військовий конфлікт на Донбасі перекреслив усі плани і почав новий відлік в житті жінки.

***

П'ять років тому у Святогірську (курортне містечко поруч зі Слов'янськом) туризм тільки починав розвиватися, справи Наталії пішли добре. «У мене був свій сайт, який інтернет-пошуковик видавав першим рядком, – розповідає Наталія Бондаренко, – поступово до мене почали приїздити групи іноземних туристів».

Оскільки Наталія зіштовхнулася з непрофесіоналізмом перекладачів, розпочала вивчати англійську, плануючи проводити екскурсії самостійно. Потік туристів не зменшувався, приїздили навіть швейцарці, щоб помилуватися пейзажами Святогір'я. Все було стабільно до весни 2014 року, коли в Донецькій області почалися військові дії.

Виїхати зі Слов'янська було практично неможливо. «У квітні місто завмерло, почалися перші обстріли, всюди барикади, з'явилися люди, які відрізнялися від так званих «ополченців» військовою виправкою, – згадує Наталія, – і я вирішила виїхати до Харкова, щоб пересидіти пару тижнів. Зібралася і поїхала без нічого».

Два тижні, як і для багатьох жителів Донбасу, затягнулися. Наталія зрозуміла, що роботу вона втратила – з туристів ніхто не ризикне приїхати, обстріли тривають. «У червні я повернулася подивитися на квартиру і побачила зруйноване місто, – каже Наталія Бондаренко, – знову поїхала до Харкова на якийсь час».

Остаточно Наталія повернулася до Слов'янська тільки восени, коли місто звільнила українська армія. Сидіти, склавши руки, енергійна жінка не змогла і влаштувалася працювати в міжнародну гуманітарну організацію: «Два роки я допомагала постраждалим внаслідок військового конфлікту, а потім зрозуміла, що треба щось змінювати у своєму житті».

Після того, як контракт із гуманітарною організацією закінчився, Наталія вирішила зайнятися громадською діяльністю, спрямованою на розвиток і підтримку літніх людей.

«Працюючи, я зіштовхнулася з дискримінацією жінок у віці 50+. Багато сил і часу приділяється молоді, людям із інвалідністю, переселенцям. А звичайні люди у віці залишаються за бортом життя», – зазначає Наталія.

У пенсіонерів є досвід, прагнення і енергія, але застосувати їх ніде. Люди зупиняються в своєму розвитку і починають деградувати. За словами Наталії Бондаренко, в Україні склався стереотип: спочатку школа, навчання, кар'єра, а коли всі життєві установки виконані, починається нудне пенсійне життя.

Наталія як людина з активною життєвою позицією не змогла змиритися з таким станом речей: «Я почала відвідувати тренінги, знайомитися з однодумцями і виношувати свою ідею». На форумі ПРООН «Жінки та молодь разом за майбутнє» вона озвучила свою ініціативу.

Так народилася громадська організація «Фундація підтримки осіб старшого віку «Вік щастя». Наталія каже, що такою назвою хотіла підкреслити те, що фонд не роздає гречку і соняшникову олію. Мета організації  – допомога літнім людям в особистісному розвитку. Один із головних напрямків роботи організації – освітні проекти та патріотичне виховання.

Для того, щоб розширити світогляд людей віком 50+ і зняти інформаційну блокаду, Наталія організувала школу комп'ютерної грамотності для людей старшого віку, яка працює винятково на волонтерських засадах. Із перших днів роботи школа набула величезної популярності. На заняття часом приходило до двадцяти п'яти осіб.

Звістка про Школу поширилися, і з Наталею зв'язалися учасники АТО з Краматорська. Виявляється, молоді люди теж мають потребу в навчанні комп'ютерній грамотності. Але на одному волонтерстві розвинути організацію неможливо. У Наталії Бондаренко і її однодумців безліч планів, і деякі з них потребують матеріальної підтримки.

Активістка відкрила курс йоги і скандинавської ходьби для літніх. У групи одна пара палиць на всіх, а бажаючих вести здоровий спосіб життя чимало. Серед підопічних фундації «Вік щастя» знайшлися спортсмени, готові взяти участь в першій Міжнародній літній сеньоріаді. Але для цієї ініціативи теж потрібні кошти: внесок за участь, проїзд, проживання та харчування.

Зараз Наталія працює над фото-проектом «Краса у будь-якому віці». Мета перформансу – привернути увагу до людей похилого віку, показати їхню красу і відкритість. Для роботи в проекті вона запросила місцевих фотографів. За підсумками буде організований конкурс, і кращі роботи виставлять на загальний огляд.

Участь у спільних ініціативах згуртовує людей, дає можливість спілкуватися. Свій клуб скандинавської ходьби Наталія Бондаренко бачить туристичним співтовариством. Жінка планує краєзнавчі виїзди околицями Слов'янська. Крім того, Наталія захоплюється велоспортом і щовихідних намагається виїжджати на маршрути здоров'я.

У цієї енергійної жінки з невичерпною енергією відкрився талант блогера. Після участі в проекті для внутрішньо переміщених жінок «Як стати блогером?» Наталія Бондаренко описує свої ініціативи і знайомить із історією міста в блозі «Навколо  Слов՚янська».

Своїм прикладом Наталія Бондаренко надихає багатьох людей поважного віку поглянути на пенсійне життя під іншим кутом. Замість того, щоб тихо тліти, літні за віком, але молоді душею чоловіки і жінки горять ідеями, духовно і фізично розвиваються. Девіз організації – «Вік щастя починається після п'ятдесяти!» – ламає стереотипи про життя пенсіонерів.

Весь свій вільний час активістка присвячує розвитку громадської організації. Якщо знайдуться бажаючі підтримати фундацію «Вік щастя», можна зателефонувати 099-031-25-48 або написати на ел. адресу [email protected]; [email protected].

Авторка: Олена Єрмоленко

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.