До конфлікту на сході України сім’я Решетняк проживала у Макіївці, що на Донеччині. Покинувши рідну домівку, вони розпочали нове життя. Нині у Черкасах Олександр та Марина Решетняк разом з колегою, також переселенцем, відкрили 3 зали школи карате, у яких вже тренуються понад 100 учнів, офіційно зареєстрували громадську організацію «Школа традиційного карате Окінава» та мріють створити Академію карате.

***

Сім’я Решетняк проживала в Макіївці у власній трикімнатній квартирі разом з дітьми. Олександр працював тренером з традиційного карате ще з 2010 року. Він разом з дружиною заснував дві спортивні школи в містах Зугрес та Ясинувата. Там тренувалися понад 70 учнів, а це хороший показник.

Перед від’їздом з дому Олександр з дружиною, щоб відволіктися від новин, почали облаштовувати між міськими багатоповерхівками дитячий майданчик наперекір бабусям, які говорили: «Навіщо то вам? Найбільше треба?». Створювали майданчик з ділянки, яка більше скидалася на смітник. Робили це для своєї дворічної донечки та інших дітей подвір’я.

Згодом їм почали допомагати сусіди: хтось піску привіз, хтось − колеса, той газон скосив, той дошки для паркану, лавочок та столиків знайшов. Дитячий майданчик об’єднав навколо себе багато родин. Кожен день там проводили час понад 20 людей з дітьми. Прикро, але довелося усе залишити.

Коли на Донеччині розгорівся конфлікт, Марина та Олександр вирішили, що їхні діти не повинні це все чути та бачити. Спочатку, коли ще було можливо виїхати з міста відносно без проблем, родина магістрів-математиків разом з батьками виїхали до села поблизу м. Мар’їнка, щоб забрати дітей подалі від війни. Перший час, коли лунали вибухи і постріли в далечині, ми говорили дітям, що хтось запускає салют чи рибу у річці приглушують. Але таке "прикриття" було тимчасовим. Діти у дворі з часом вже навчились розрізняти звуки зброї.  

«Перший час, коли лунали вибухи і постріли вдалечині, ми говорили дітям, що хтось запускає салют чи рибу у річці приглушує. Але таке «прикриття» було тимчасовим. Діти у дворі з часом навчились розрізняти звуки зброї. Коли почалися сильніші обстріли вже поблизу будинку батьків, що призвело до загибелі дитини у селі, то ми почали збирати речі. Наша старша донька у два рочки так злякалася вибуху, що потім цілий день не відходила від мами з переляку. Цього переляку нам було достатньо, щоб переїхати подалі від війни – до м. Дніпро», − розповіла Марина.

У Дніпрі Марина із двома дітьми та 84-річною бабусею, яка пережила ще минулу війну, мусили тіснитись в одній кімнаті трикімнатної квартири. У двох інших теж жили родини їхніх родичів, також з маленькою дитиною. Квартиру орендували разом, щоб була можливість допомагати один одному, а згодом, перечекавши, – повернутися додому. Олександр іще рік продовжував жити в Макіївці, тренував дітей і вирішував, що робити далі. До родини інколи приїздив на свята. Важко було жити без тата, який не бачив перших кроків свого маленького сина, не чув його перших слів. Спостерігаючи, що воєнний конфлікт затягується, через рік сім’я Решетняк вирішили нарешті об’єднувати родину та переїхати жити на постійне місце до Черкас.

Заощадження, хоч і невеликі, у родини на перший час були. Розпочати ж власну справу допомогли грантові кошти. Марина до того ж працювала в інтернет-магазині. У декрет навіть не йшла, бо потрібно було якось заробляти, щоб платити за орендовану квартиру і виживати. Чоловік залишив у рідному місті власний бізнес і планував поновити діяльність на новому місці, а для цього, звісно, потрібні були чималі кошти. 

Нині у Черкасах Олександр разом з колегою, також переселенцем, відкрили 3 зали школи карате, де вже тренуються понад 100 учнів. У мріях − заснувати Академію карате за аналогією до польської. Коли чоловік був на змаганнях у Польщі, побачив назву − «Академія карате» − і загорівся цією ідеєю. З’явилася думка розширити польський проект і створити іншу систему навчання.

Щоб відкрити першу залу, Олександр обійшов усе місто декілька разів, побував у всіх порожніх приміщеннях, у всіх радах, міських і обласних. Переговорив з багатьма будівельниками, з’ясовував, скільки коштуватимуть ремонти, все прораховував. Про всі приміщення домовлялися самостійно. Підтримати ідею в департаменті освіти не взялися.

Перед відкриттям власних шкіл він зустрівся із місцевими каратистами, представниками Черкаської Федерації карате, а для реалізації цих ідей спонукав переїхати до Черкас ще одного тренера, В’ячеслава Соб’яніна, також із Донецької Федерації карате.

Марина нині займається пошуком грантових програм, пише проекти, деякі з яких вже підтримані. Завдяки новим грантам в основному залі з’явилися шоломи, стільці, суддівська форма для змагань, а з придбанням татамі допоміг В’ячеслав. На спеціальне прорезинене покриття витратили близько 1300 доларів. Також на грантові кошти вдалося закупити обладнання для пошиття кімоно та поясів, але для активного розвитку необхідне подальше фінансування.

Уже створена громадська організація «Школа традиційного карате Окінава», яка перебуває у складі обласної федерації карате. Запущене виробництво кімоно та поясів під власною маркою «Окінава», на які вже є замовлення з інших міст України і навіть з Італії. Також активно популяризуємо логотип школи, пропонуючи спортсменам футболки та спортивні костюми з написами «Окінава».

«Тренуємо у Черкасах «білих мурах» − діток 3-5 рочків, діє група "Профі-спорт" − діти від 6 років, група «Карате-Універсал» − для дорослих чоловіків та жінок. Вже з наступного року у планах каратистів розвивати нові напрями: «Відновлювальне карате 45+» та «Самооборона для жінок». Щоб розпочати роботу, робили оголошення по місту, роздавали флаєри, таблички, проводили показові виступи на міських святах та масових заходах», − розповідає Олександр.

Зараз Олександр уже завойовує нагороди для Черкас, представляючи місто на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Із Чемпіонату Європи привіз срібну та бронзову медалі, а з Чемпіонату світу – срібну.

Марина нещодавно стала переможницею конкурсу «Ідея-Дія-Результат» від ГО «Промолодь» з проектом «30 днів в сім’ї карате», який має бути реалізований цього літа, та отримала можливість поїхати на тиждень до Польщі для обміну досвідом та новими ідеями.

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.