Вікторія Клепініна – переселенка, яка розпочала свій бізнес в Києві. Вона поділилася своїми мріями створити компанію, яка б взяла на себе весь тягар побутових проблем. А взагалі Вікторія вважає, що людина приходить в цей світ, щоб втілювати свої мрії. І вона вже на правильному шляху.

Влітку 2014 року Вікторія Клепініна керувала рестораном в Маріуполі.  Вона була розлучена і мала двох дітей. «Коли я дізналась, що містом рухається 60 танків,  я одразу зібрала дітей, взяла найнеобхідніші речі, сіла в машину і ми… втекли. Наша квартира знаходилась в 13 км від Широкіно. Невдовзі після нашої втечі снаряд потрапив у будівлю школи, де навчалась донька, повністю розтрощений дитячий садочок, куди ходив син. Мене дуже тішить, що зараз все відбудовується і моє рідне місто забуває війну».

Вікторія з дітьми приїхала до столиці. «В Києві була чергова «хвиля» переселенців і поки шукала житло, то стикалася з різними орендодавцями: хтось вимагав прописку і кидав слухавку, хтось відмовляв, бо двоє дітей. На щастя, облаштуватись та знайти житло мені допомогли інститутські подруги і вже три роки ми мешкаємо в одній квартирі».

Вікторія не хотіла змінювати звичний режим дітей, які звикли до гуртків і секцій, але як поєднати пошук роботи, звичайні хатні клопоти та відвідини занять, наша героїня не знала. Саме в той момент вона зрозуміла, що відкриття власної справи – це єдиний вихід.

Але що це буде? Скільки потрібно коштів? Вікторія штудіювала міжнародні сайти і мріяла відкрити компанію, відділи якої взяли б на себе побутові клопоти. «Моя мрія – «дім на автопілоті». Це компанія, яка надаватиме широке коло послуг починаючи від ремонту одягу і  закупівлі харчів і закінчуючи доглядом за дітьми. Такі компанії є в США та Європі, в Україні поки що немає. Це глобальний помічник сім’ї, але в першу чергу жінки, на яку суспільством покладено цілу низку обов’язків. Я все життя стикаюся з питаннями побуту та його організації: як все встигати, як зробити існування комфортним для моєї родини? Я хочу приходити ввечері додому і відпочивати в родинному колі, а не метушитися, коли кого забрати, що приготувати на вечерю і що купити для школи. Це колосальний аспект в житті жінки і я дуже співчуває тим дівчатам, які намагаються все встигати і врешті забувають про себе. Природа створила чоловіків менш функціональними, вони не торкаються тієї купи питань, які щодня вирішують жінки, щоб створити затишок і комфорт. Я мрію про компанію, яка дбатиме про дрібниці, щоб залишити жінці час для найважливішого».

Коли Вікторія тільки планувала відкрити власну справу, вона взялася до навчання сама. Подала заяву на конкурс грантів для переселенців і з-поміж 1500 претендентів увійшла до сотні тих, хто пройшов до наступного етапу. І хоча грант не виграла, але Вікторія навчилася писати бізнес-план, захистила свій проект перед компетентним журі і отримала пораду – розділити мрію на частини і втілювати поступово крок за кроком.

«Я розуміла, що для вдалого старту мені не вистачає знань з комп’ютерної грамотності, а також з англійській мови.  Під час конкурсу я познайомилась з коучем Наталею Герасимовою, яка розказала мені про проект «Квиток на роботу» від Благодійного фонду «Я вірю в Україну». Мене це зацікавило. За 2,5 місяці я пройшла обидва ці курси, в мене лишилися чудові враження, бо я справді дізналась те, що хотіла, а приятельські стосунки з тренерами проекту підтримую донині. Дуже тішить, що тренерами в таких проектах стають особливі люди, з унікальними знаннями і дуже чуйні за своїми людськими якостями. Цинічних чи корисливих під час навчання я не зустрічала».

Батьки допомогли зі стартовим капіталом – так з’явилась клінінгова компанія «Allclean» (в Інстаграмі), а згодом  ще одна компанія, але вже з іншим призначенням  - агенція з пошуку і підбору нянь «Babysitter».

«Я намагаюсь в житті робити те, що мені цікаво і вчу цього своїх дітей. Щоб полегшити життя таким заклопотаним матусям, як я, вирішила почати з послуг прибирання  і  догляду за дітьми.  Моя агенція допомагає матусям – це і няні, і гувернантки, які можуть погодинно доглядати за дітьми: забрати зі школи, відвести до басейну, гуртка, почекати і привести додому. Няні для догляду за маленькими дітьми, а от гувернантки, «бебісіттери» або мамині помічниці - для дітей від 4 років. А чому мамині? Тому що часто це стосується саме матусь, бувають, що цим займаються  і татусі, але їх меншість».

Поки що команда Вікторії маленька, але вона запрошує до співпраці. «Моя мета  - 600 клієнтів, але для компанії, якій всього 8 місяців ми непогано рухаємося. Потрібен більший штат, особливо «Babysitter» . Мої співробітники – це саме ті люди, які дають жінкам такі потрібні вільні дві-три години. За освітою я вчитель англійської та практичний психолог, але жодного дня в школі не працювала, а є люди по природі педагоги, але освіти не мають. Тому для мене (і  як я потім впевнилась – і для моїх клієнтів) педагогічна освіта не є обов’язковим критерієм при прийомі на роботу. Тут взагалі нема ніяких стандартів і оцінок, адже діти – це наше найдорожче, тому важливо довіряти людині, яка знаходитиметься поруч. І дипломи тут ні до чого».

З вересня Вікторія запускає школу для бебісіттерів, бо її співробітники мають володіти необхідними знаннями з догляду за дитиною. «А пізніше я планую відкрити і школу для нянь, в роботі яких своя специфіка спілкування з маленькою людиною».

Окрім бізнесу, Вікторія цікавиться системою освіти. «Нам пощастило зі школою – це школа №85, в якій закінчила 10-й клас донька і до якої в перший клас пішов мій син. Мої організаторські здібності знадобились і тут – я очолюю батьківський комітет в школі. На сьогодні система освіти в нашій країні, на жаль, не відповідає запитам, які диктує світ. Проте я вірю в нашу сучасну українську школу і в ті зміни, які вже почались. Мені близька фінська школа. Є  велика мрія відкрити в Києві альтернативну школу на зразок фінської, є спеціалісти у Фінляндії, які можуть приїхати в Україну і розповісти, як вести навчання, поділитись досвідом, є зацікавлені батьки, вчителі.  Тож нема нічого неможливого! Я впевнююсь, що одне з головних завдань людини - мріяти і втілювати мрії у життя.  На мою думку, в цьому і є сенс життя людини і її призначення в цьому світі».

Ну і наостанок Вікторія ділиться ще однією задумкою – відкрити організацію, яка б захищала права жінок. «В нашій країні жінки найнезахищеніші, вони дуже вразливі. Суспільство має допомагати жінкам  і полегшувати наше життя. І якщо держава поки що не дуже опікується цими питаннями, самі жінки мають стати собі захисниками. Я ще не знаю, чи приєднаюсь до якоїсь всесвітньої організації, яка допомагає жінкам, чи в мене буде власна ГО. Але я точно знаю, що не зійду з цього шляху і буду розвиватися і втілювати всі задуми».

Війна для Вікторії стала приводом змінити життя кардинально. «Я дуже люблю Маріуполь, куди завжди с радістю приїжджаю та наповнююсь енергією та натхненням. Але в Києві народився мій маленький бізнес, тут я планую ростити дітей. Війна – це  жахливо і небезпечно, але для мене вона стала поштовхом до колосальних змін. До війни зробити такі рішучі кроки я боялася, не була впевнена у своїх силах.  Але коли приїхала до Києва, занурилась у шалений графік, я зрозуміла, чого прагну насправді і що я не одинока у своїх мріях. Всі мої ідеї переплітаються з темою Жінки. Я народилась 8 березня і може таким чином Всесвіт натякнув мені, чим я маю займатись?».

Контакти:

Агенція «Babysitter» 

Клінінгова компанія «Allclean»

Вікторія Клепініна

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.