Роками будувати своє щастя, ставити цілі і наполегливо йти до них, підкорювати нові вершини, реально бачити перед собою перспективи завтрашнього дня, а потім, в один момент, втратити все, покинути здобутки, досягнення і почати свій шлях спочатку. Саме в такій ситуації опинилися десятки тисяч українців Донбасу в 2014 році. Серед них – родина Крижановських із Горлівки, яка почала своє нове життя у невеличкому селі на Харківщині.

Як розповідає Олексій Крижановський, колишній горлівський підприємець, батько двох дітей (син Тимофій – 5 років, донька Марійка – 11 років), вони навіть не уявляли, що, виїжджаючи з дому на місяць, покинуть його на роки, а можливо, й назавжди. На початку нашої розмови Олексій згадує: «Коли в Горлівці почали стріляти, одразу ж постало питання – вивезти з міста дітей у безпечне місце. Вирішили поїхати на море, пересидіти небезпеку там. Були впевнені, що це ненадовго, тиждень-другий – і ситуація налагодиться, все повернеться у звичне русло. Після моря ще місяць гостювали у родичів і знайомих. Час ішов, а Горлівка все більше занурювалася в пекло війни».

Наближався вересень, доньку треба було збирати до школи, а повертатися все ще не було куди. Родина вирішила зупинитися в селі Підлиман Борівського району Харківської області.

«Раніше ми приїжджали сюди відпочивати, тож мали друзів, знайомих. Шукали житло, планували винаймати, та в селі Бойні, що між Підлиманом і райцентром, натрапили на невеличкий будиночок, який була можливість купити. Вирішили, що коли зможемо повернутися у Горлівку, приїжджатимемо сюди як на дачу. Та дачний відпочинок дещо затягнувся… Донечка Марійка пішла до школи, молодшого влаштували у дитячий садочок, дружина Ганна знайшла собі роботу за фахом – юристом у відділі освіти Борівської райдержадміністрації, а я почав опановувати нове ремесло – вирішив розводити і вирощувати свиней», – розповідає Олексій.

У Горлівці чоловік мав невеличкий приватний бізнес, абсолютно не пов’язаний із домашніми тваринами, сільським господарством. Зайнятися ж свинарством йому порадив знайомий із Підлиману, який вже багато років вирощує поросят і має великий досвід у цій справі.

«На подвір’ї, що ми придбали, був старий сарай. Я його відремонтував, купив чотирьох поросят. У той же час пройшов навчання за програмою для переселенців із зони АТО, захистив бізнес-план, як грант отримав крупорушку і котел. Відгодував, продав тих чотирьох поросят і купив 15. Потім свиноматка опоросилася, привела одразу 12. Зараз у мене 42 свині. Всі різного віку. Поступово продаю, розвиваюся далі», – ділиться своєю історією Олексій Крижановський.

Чоловік доглядає за господарством самостійно, оскільки наймати когось в помічники невигідно. Крім того, зараз ціни на корма, у порівнянні з закупівельною ціною на м’ясо, дуже високі, тож прибуток невеликий.

«Можна було б більше заробити, якщо продавати свиней не живою вагою перекупникам, а реалізовувати м’ясо на ринку самому. Та в мене такої можливості немає, адже в цей час треба бути вдома і займатися господарством. До того ж, люди завжди хочуть вирізку, ошийок, а все інше залишається. Куди його потім дівати? І конкуренція досить велика. Тож доводиться поратися самому. Через це я повністю «прив’язаний» до господарства – нікуди не можу поїхати не те що відпочивати, а й у справах. Чесно кажучи, в Горлівці доводилося працювати вдвічі менше, а заробляти вдавалося більше. Та нічого, прорвемося!», – пояснює господар.

Із горлівських знайомих родини Крижановських частина виїхала, частина залишилася в зоні АТО, а інші повернулися назад, не зважаючи на воєнні дії. «У кожного своя історія. Якщо є фінансова можливість (житло, робота) жити на новому місці, люди живуть. Багато хто після тривалих поневірянь повертається в рідне місто, бо немає вибору. Настрої і там, і тут однакові – всі хочуть миру. Різниця лише в тому, що там більшість людей звинувачує Україну, а тут – іншу сторону. «Розділяй і володарюй» – політичний принцип, відомий ще з часів Давнього Риму. Його завжди застосовували для ослаблення, захоплення, а то й знищення народів. От ми й бачимо, як він спрацював в Україні», – коментує ситуацію Олексій Крижановський.

Ця історія лише одна з тисяч подібних і зовсім різних історій переселенців, в чий дім прийшла війна. Вони знайшли в собі сили почати спочатку, знайти себе на новому місці, у новій справі. Тож побажаємо їм успіхів на новому шляху і непоборної віри в себе, адже саме вона додає сил і допомагає долати будь-які перешкоди.

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.