В сімдесяти кілометрах від Києва у селищі Нежиловичі Макарівського району почали своє нове фермерське життя переселенці з Донецька Марина Брагіна та Кирило Чабанов. Через два роки жителі найближчих сіл та столиці приїжджають до них не тільки за екологічно чистою продукцією, а й за психологічною допомогою, яку надають професійні психологи та соціологи людям, котрі потерпають від перенапруги.

Тепле дихання хліва

Налагоджене життя родини Марини Брагіної та Кирила Чабанова залишилося у Донецьку, де вони змогли реалізувати себе на сто відсотків. Крім психологічних консультацій, Марина та Кирило займалися будівництвом, дизайнерством, фермерством та всім іншим, що забезпечувало їм безбідне існування. Військовий конфлікт на сході України змінив траєкторію їхнього життя та вивів на орбіту приватного фермерства, яке поки, хоча і не приносить суттєвого доходу, дає надії.

Вставати рано-вранці і йти годувати худобу для Кирила та Марини вже не стресова ситуація, а життєва необхідність, адже 65 курей, 16 кіз та овець, 8 поросят, три собаки потребують до себе постійної уваги. Але й відплачують сторицею – свіже м'ясо, молоко, яйця, бринза, сир розкуповують не тільки місцеві мешканці, а й кияни, які завдяки «сарафанному радіо» почули про якісний та корисний продукт.

«Майже всі відвикли від смаку натуральних харчів, – зазначає Марина Брагіна, – а ми гарантуємо якість своїх товарів, в яких немає ніяких хімічних домішок». У перспективі – родина планує запатентувати власну торгівельну марку, яку легко впізнавали б у буремному морі українського ринку.

Невтішні прогнози соціологів

Як професійні психологи і соціологи, Марина та Кирило свого часу проводили постійні соціологічні опитування серед населення Донецька та занотовували відповіді у вигляді графіків і діаграм. Ще задовго до Майдану вони передбачали психологічний вибух серед населення Донецька, адже, за їхніми статистичними даними, столичній владі довіряло лише 3% місцевого населення. Ніхто тоді, зазначає Марина, не прислухався до їхніх досліджень, а тепер, коли соціальна агресія перелилася через край, тільки розводять руками.

Білі комірці, що прибирають гній

У селище Нежиловичі до Кирила та Марини часто приїжджають на психологічне консультування успішні люди, які відчувають емоційне вигоряння. Не всі відразу розуміють, чому їм за їхні ж гроші пропонують прибирати гній та годувати кіз. Але пару днів поспілкувавшись із професійними психологами, насолодившись природою та важкою сільською працею, їдуть до себе у столицю, сповнені новою життєвою енергією та амбіційними планами на майбутнє. «Один наш клієнт, – ділиться Марина, зараз – успішний бізнесмен в Арабських Еміратах. А повірити в свої сили зміг тільки після психологічного втручання Кирила».

Є віра та оптимізм

«Якщо є оптимізм, то можна розширити час», – говорить Марина Брагіна, відповідаючи на запитання журналістів про те, як вони все встигають. Сільська праця тим і гарна, що, не дивлячись на весь тягар, дарує відчуття легкості, адже земля – найкращий лікар. У планах Марини та Кирила – збудувати новий будинок для своїх двох доньок, а поки реанімують стару халупу 50-х років минулого століття. Мріють насадити молодий сад, закупити ще свійських тварин.

Вільного часу у Кирила та Марини майже немає, адже у щоденних турботах про дітей і господарство забувають, що вони – переселенці, які, за стереотипом, що склався, мусять вимагати до себе уваги з боку держави.

Підготував Ярослав Туренко

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.