«Моя дитина ожила! – говорить мама-переселенка про свого 12-річного сина Іванка. Це було після заняття, під час якого діти весело і дружно придумували та створювали власноруч мультфільми. Хлопчик разом із сім’єю переїхав з Макіївки до Добропілля, що стало для підлітка психологічною травмою. – У нього почалися проблеми з однолітками. Йому було важко влитися в новий колектив, дитині довелося змінити декілька шкіл».

Так розпочинає свою розповідь Тетяна Войтюк, представниця НГО «Країна мрії» у Добропіллі Донецької області, ініціаторка проекту «Майстерня соціальної анімації «Мультикреатив». Два роки тому їй довелося залишити рідне місто і переїхати до Добропілля. Вже тут проявилася її соціальна активність і небайдужість до суспільних проблем. Підтримувати людей у процесі соціальної інтеграції за допомогою створення мультиплікаційної анімації – ось її хобі, покликання, заняття для душі.

«Війна змусила мене залишити своє місто. До Добропілля приїхала, бо тут була робота, – розповідає Тетяна. – Це місто було для мене чужим і невідомим. Перший рік став роком очікування. Ось через пару місяців ми повернемося додому, потім думали, що повернемося до нового року, потім – до літа. Лише на другий рік я перестала чекати і почала жити сьогоднішнім днем, бо, виявляється, зазирати у майбутнє і марно чекати – дуже болісно. Другий рік став активнішим. Я знайшла однодумців, і спілкування з ними надихнуло на нові справи, дало сили для успіхів. Я зрозуміла, що лише добрими справами, допомагаючи іншим, ми лікуємо власні душі. Збільшивши свій соціальний капітал, я нарешті відчула, що Добропілля перестало бути для мене чужим», – пояснює Тетяна Войтюк.

Про методику соціального згуртовування через створення анімаційних соціальних роликів Тетяна вперше дізналася рік тому. Згодом за підтримки ПРООН вона змогла запросити до Добропілля експерта, який провів майстер-клас із створення мультфільмів. Майже половина його учасників були переселенцями, і потім саме від них надійшло найбільше позитивних відгуків. Так і з’явилося в Тетяни натхнення започаткувати цю справу у Добропіллі, адже, як вона сама розповідає, окрім живого спілкування та інноваційності, ця методика дає можливість для розвитку творчих здібностей, образного та креативного мислення, а також – самореалізації учасників.

Уже навесні того ж року Тетяна зібрала команду, з якою створила два перші мультфільми. Один із них переміг у конкурсі відеороликів на фестивалі імені Марії Примаченко у Краматорську. Мультик розповідав про одне з найулюбленіших місць городян – площу імені Арутюнова – й про те, як весело добропільці відзначили Масляну.

Командну роботу довів до завершення 14-річний Влад, сім’я якого переїхала до Доборопілля з Макіївки. Мама хлопця благала взяти його на майстер-клас, адже у підлітка не складалися відносини з однолітками, він не міг знайти друзів у новому місті. Через ці проблеми дитина почала замикатися у собі, і його життя перейшло у віртуальний простір. Мама дуже переживала за сина, благала залишити свої ґаджети, але все було марно. Під час чергової сварки не витримала – вихопила з рук сина планшет і розбила. Потім всі шкодували, вибачалися, але було пізно. В цілому, це не поодинока проблема. Але саме мистецтво соціальної анімації допомогло Владу не лише знайти нових друзів, а й отримати нагороду за свою працю, адже призом за перше місце був бажаний планшет!

Через декілька місяців Тетяна Войтюк вже працювала над створенням нових відеороликів зі своїми колегами з інших громадських організацій. Цього разу до роботи залучили дітлахів з Кривої Луки (Донецька область) та Івано-Франківська. До захоплюючого заняття долучилися і батьки. Позитивні емоції, спільне дозвілля і теми для обговорення – все це зблизило батьків з їхніми дітками, допомогло краще порозумітися.

Після цього Тетяна побачила реальний ефект і вирішила вдосконалювати власні вміння, впроваджуючи проект «Мультикреатив» у Добропіллі. Восени минулого року вона за власні кошти пройшла інтенсивне навчання у школі фасилітації та тренерства, щоб уміти організовувати і якісно проводити заняття з неформальної освіти.

Останнім часом Тетяна Войтюк працює з вихованцями дитячого притулку – менше ніж за місяць вони створили чотири відеоролики! Після першої зустрічі дітлахи з нетерпінням чекали, коли ж знову зможуть зануритися у світ кінематографу, адже кожен має свою відповідальну роль – на знімальних майданчиках діти стають операторами, аніматорами, режисерами. Яким же було наше з Тетяною здивування, коли ми побачили, що на зустріч діти прийшли вже із готовими паперовими «акторами» і «декораціями», ба, більше – навіть сюжет мультфільму придумали!

Не змогла і я втриматися – із задоволенням прийняла запрошення Тетяни. Ми зустрілися у громадському центрі (котрий, до речі, також створений у Добропіллі зусиллями місцевих активістів і переселенців на грантові кошти) разом із дітьми і їхніми батьками. Того дня я отримала можливість спробувати власні сили у мультиплікації.

Малюки з таким натхненням і завзяттям поринули у захоплюючий процес, що їх порив творчості неможливо було зупинити. «Мультик стає предметом їх гордості, адже це результат командної роботи, – розповідає Тетяна. – Саме така спільна творчість підвищує самооцінку, діти і батьки стають ближчими один до одного. Я мрію організувати в Добропіллі простір для цікавого, творчого розвитку дітей, підлітків і батьків у процесі створення мультфільмів власними руками».

Поки ця ідея тримається лише на одній людині, але Тетяні потрібна допомога з організацією заходів, у підготовці приміщення, спеціальної техніки, обладнання, придбанні матеріалів для творчості. І це ще не повний перелік. Усю свою діяльність, кожен крок в реалізації проекту Тетяна Войтюк висвітлює на сайті «Добродєл». Проект «Мультикреатив» знаходиться за цим посиланням. Тож кожен бажаючий може переглянути мультфільми, створені дитячими руками, ознайомитися з планами на майбутнє, надати посильну допомогу або ж підтримати автора добрим словом.

«Я ніколи не була громадською активісткою, – підсумовує розмову Тетяна. – Саме спілкування з однодумцями та бажання суспільних змін стали мотивацією для подальших дій. Більше того, мені хочеться бути прикладом для своєї донечки-школярки. Проектна діяльність серед шкільної молоді зараз тільки починає зароджуватися і популяризуватися. Якби ж то у мене була можливість навчитися подібним речам ще у школі, моя б соціальна активність проявилася значно раніше. Я мрію, аби за допомогою мого проекту діти навчилися через мультики порушувати проблеми, що їх хвилюють, замислюватися над їхнім вирішенням і бачити свою роль у цьому процесі».

Підготувала Яна Рубан

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.